Рішення

від 31.10.2014 по справі 904/6269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.14р. Справа № 904/6269/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міропласт", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженною відповідальністю "Аркон-СК", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор Трейдінг", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості 25 964, 57 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: Бурлака К.П., дов. № б/н від 27.12.2013 року, представник;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міропласт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон-СК" про стягнення 18 166,18 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № М-204/13 від 23.07.2013 року, 2 255,27 грн. - пені, 2 324,99 грн. - інфляції, 3 036,47 грн. - річних; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор Трейдінг" про стягнення 181,66 грн., що складають суму штрафу за договором доручення № 20/02-14 від 20.01.2014 року.

Перший відповідач відзив на позовну заяву не надав його повноважний представник в судове засідання не з`явився.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень , який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.(див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.10.14р., перший відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду як про порушення провадження у справі, так і про відкладення.

Як вбачається із матеріалів справи, на адресу господарського суду повернувся поштовий конверт із ухвалою господарського суду від 09.09.14 р. у справі № 904/6269/14 з поміткою „за закінченням терміну зберігання" (а.с. 79-82)

Таким чином, господарський суд вважає, що перший відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Другий відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглядати справу без участі останнього.

30.10.14 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міропласт" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК" (Перший відповідач) укладено договір поставки № М-204/13 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. вище зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується поставити на умовах договору Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений за Договором товар.

Ціни, асортимент Товару вказуються у Прайс-листах.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконуючи умови Договору, позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 18 166, 18 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи видаткові накладні № 01 1309003 від 13.09.2013 р., № 01 1709001 від 17.09.2013 р., № 01 2309001 від 23.09.2013 р. (а.с. 26-28).

Відповідно до п. 3.6. Договору, датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Згідно п. 4.5. Договору, загальна сума Договору складає суму всіх видаткових накладних.

В п.п. 1, 3 Додаткової угоди до Договору сторони дійшли згоди про те, що розрахунки за поставку товару здійснюються на умовах 100% передоплати.

Оплата здійснюється в національній валюті за внутрішнім курсом Постачальника на дату оплати (часткової оплати) поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Зазначене вище узгоджується з приписами п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Дніпропетровської області "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року.

Умовами договору сторони узгодили проведення розрахунків у вигляді попередньої оплати, і зважаючи на те, що відстрочення платежу договором не передбачено, у позивача виник обов'язок оплатити товар після його отримання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів перерахування заборгованості за поставлений товар в сумі 18 166, 18 грн., на момент розгляду спору, відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, вимогу позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В п. 6.3. Договору сторони узгодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору та додаткових угод Покупець крім пені сплачує Постачальнику 20% річних від суми, простроченої до оплати.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період з 14.09.2013 р. по 16.07.2014 р. складає 3 036, 47 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Суд звертає увагу на те, що при здійсненні розрахунку інфляції за період з вересня 2013 р. по травень 2014 р., позивач невірно визначив початок періоду прострочення.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Зважаючи на те, що оплата за поставлений товар за видатковою накладною № 01 1309003 повинна бути здійснена 14.09.2013 р., за видатковою накладною № 01 1709001 - 18.09.2013 р. та за видатковою накладною № 01 2309001 - 24.09.2013 р., нарахування інфляційних втрат за вересень 2013 р. є неправомірним.

Проте, сума інфляції, що підлягає до стягнення з другого відповідача за загальний період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. складає 2 324, 99 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За прострочення оплати поставленого товару сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня ( п. 6.2.).

Вимога позивача щодо стягнення пені за загальний період з 14.09.2013 р. по 16.07.2014 р. підлягає частковому задоволенню, оскільки, розрахунок суми пені, що підлягає до стягнення, позивачем здійснено без врахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов`язання щодо оплати виконаних робіт відповідач повинен був виконати 13.09.2013 р., 17.09.2013 р. та 23.09.2013 р., тобто, порушення мало місце з 14.09.2013 р., 18.09.2013 р. та 24.09.2013 р. і зважаючи на те, що договором інше передбачено не було, нарахування штрафних санкцій повинно припинитися за видатковою накладною № 01 1309003 - 14.03.2014 р., за видатковою накладною № 01 1709001 - 18.03.2014 р. та за видатковою накладною № 01 2309001 - 24.03.2014 р.

Після перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період з 14.09.2013 р. по 24.03.2014 р. в сумі 1 177, 56 грн.

20.01.2014 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аксор Трейдінг" (другий відповідач) укладено договір доручення № 20/02-14 ( далі - Договір доручення).

Відповідно до п. 1 вище зазначеного Договору доручення, Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується здійснити переговори з Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК" з приводу погашення заборгованості за поставлений товар (в розмірі 18 166, 18 грн.) по Договору поставки № М-204/13 від 23 липня 2013 року, що був укладений між Довірителем та Товаристовм з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК", а також підписати з Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК" акт звірки взаємних розрахунків та графік погашення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

В п. 2 зазначеного Договору доручення сторони передбачили, що ціна Договору складає 181, 66 грн., в тому числі ПДВ - 30, 28 грн.

Відповідно до п. 3 Договору доручення, зобов'язання вказане в п. 1 Договору доручення, повірений зобов'язаний виконати протягом двадцяти календарних днів з дати укладення даного Договору. В цей строк же, повірений зобов'язаний повідомити Довірителя, в письмовій формі, про результати проведених дій з доданням підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК" акту звірки взаємних розрахунків та графіку погашення заборгованості.

Згідно п. 5 Договору доручення, у випадку невиконання Повіреним передбачених Договором зобов'язань, в строки, встановлені в цьому Договорі, Повірений зобов'язаний сплатити Довірителю штраф в розмірі 100% від суми винагороди, що вказана в п. 2 Договору.

Доказів підписання акту звірки взаєморозрахунків та графіку погашення заборгованості з першим відповідачем, другий відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

З огляду на вищевикладене, вимогу позивача щодо стягнення з другого відповідача штрафу в сумі 181, 66 грн. за порушення зобов'язань за Договором доручення, слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, в одній позовній заяві об'єднано дві майнові вимоги до першого та другого відповідачів за двома договорами - договором поставки та договором доручення, тобто вимоги, які мають різні підстави виникнення, в той час, як позивачем сплачено лише за одну майнову вимогу в сумі 1 827 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальний показник заробітної плати з 1 січня 2014 року складає 1 218 грн.

Отже, станом на 01.01.2014 року ставка судового збору за подання позову майнового характеру складає 1 827 грн.

З огляду на вище викладене, судовий збір за другу майнову вимогу в сум 1 827 грн. підлягає стягненню із позивача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 526 , 625 , ч. 1 ст. 692, 712 , 610 , 611, 1000 Цивільного кодексу України , ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49 , 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , ст. 4 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркон-СК" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, буд. 95, код ЄДРПОУ 37816728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міропласт" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, р/р 26006001320105 в АТ „ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34230288) 18 166 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят шість гривень) 18 коп. основного боргу, 3 036 (три тисячі тридцять шість гривень) 47 коп. річних, 2 324 (дві тисячі триста двадцять чотири гривні) 99 коп. інфляції, 1 177 (одна тисяча сто сімдесят сім гривень) 56 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аксор Трейдінг" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Аржанова, буд. 2, р/р 26008001309283 у ПАТ „Актабанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 36052493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міропласт" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, р/р 26006001320105 в АТ „ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34230288) 181 (сто вісімдесят одна гривня) 66 коп. штрафу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міропласт" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, р/р 26006001320105 в АТ „ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34230288) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 04.11.14 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко