Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/21176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21176/14 27.10.14 Суддя Отрош І.М. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології»

про стягнення 12729 грн. 30 коп.

Представники сторін:

від позивача: Капустинська Н.П. - представник за довіреністю б/н від 30.09.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» про стягнення 12729 грн. 30 коп., з яких 10000 грн. 00 коп. основного боргу, 758 грн. 60 коп. пені, 659 грн. 55 коп. 3% річних та 1311 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем Договору про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, не здійснив в повному обсязі оплату отриманих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10000 грн. 00 коп. Зважаючи на те, що 01.08.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та позивачем укладено Договір про відступлення права вимоги, то у останнього виникло право вимагати від відповідача сплати заборгованості за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 758 грн. 60 коп. пені за неналежне виконання Договору про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, 659 грн. 55 коп. 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 1311 грн. 15 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21176/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014.

24.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

27.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив, що відповідач сплатив основну заборгованість у розмірі 10000 грн. 00 коп. та просив суд стягнути з відповідача 758 грн. 60 коп. пені, 659 грн. 55 коп. 3% річних та 1311 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник позивача подав письмові пояснення по суті спору та заяву, відповідно до якої просив суд не брати до увагу заяву про зменшення позовних вимог від 27.10.2014, яку суд задовольнив та здійснював розгляд даної справи за ціною позову у розмірі 12729 грн. 30 коп.; надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030719135.

У судовому засіданні 27.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» (замовник) укладено Договір про надання послуг № 01032, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується отримати та доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується пред'явити для перевезення вантажі та сплатити за перевезення вантажу встановлену цим Договором плату.

Відповідно до п. 3.4 Договору про надання послуг № 01032, плата за надані послуги між сторонами нараховується за фактично виконану роботу.

Згідно з п. 3.5 Договору про надання послуг № 01032, виконавець виставляє рахунки-фактури на протязі місяця за фактично надані послуги та направляє замовнику. До 10-го числа місяця наступного за звітним підписується акт виконаних робіт між сторонами в цілому за місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору про надання послуг № 01032, дані рахунки-реєстри за надані за транспортні та інші послуги мають оплачуватись замовником платіжним дорученням на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання.

Згідно з п. 6.4 Договору про надання послуг № 01032, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Дослідивши зміст Договору про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору про надання послуг № 01032 від 03.01.2012 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були надані послуги відповідачу на загальну суму 76375 грн. 09 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 124 від 31.05.2012 на суму 15200 грн. 04 коп., № 173 від 29.06.2012 на суму 5700 грн. 00 коп., № 24 від 10.01.2012 на суму 26325 грн. 00 коп., № 53 від 30.03.2012 на суму 13950 грн. 00 коп., № 81 від 30.04.2012 на суму 14000 грн. 05 коп. та № 359 від 31.08.2012 на суму 1200 грн. 00 коп., які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін без заперечень, та на підставі яких відповідачу було виставлено рахунки на оплату № 2 від 10.01.2012 на суму 26325 грн. 00 коп., № 43 від 30.03.2012 на суму 13950 грн. 00 коп., № 90 від 27.04.2012 на суму 14000 грн. 05 коп., № 137 від 31.05.2012 на суму 15200 грн. 04 коп., № 188 від 29.06.2012 на суму 5700 грн. 00 коп. та № 336 від 31.08.2012 на суму 1200 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання з оплати за отримані послуги за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, сплативши лише 66375 грн. 09 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» по особовому рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 01.09.2014, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10000 грн. 00 коп., що також не було спростовано відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. Договору про надання послуг № 01032, дані рахунки-реєстри за надані за транспортні та інші послуги мають оплачуватись замовником платіжним дорученням на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 27.10.2014 судом встановлено, що рахунки отримувалися відповідачем нарочно разом з актами; реквізити рахунків на оплату зазначені в кожному акті № 124 від 31.05.2012, № 173 від 29.06.2012, № 24 від 10.01.2012, № 53 від 30.03.2012, № 81 від 30.04.2012 та № 359 від 31.08.2012, які були підписані і скріплені печаткою відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що рахунки на оплату отримані відповідачем в день підписання накладних, що також не було спростовано відповідачем. Зокрема, відповідач не надав заперечень щодо отримання рахунків.

01.08.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 01/04/2014 (Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, та став кредитором за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології», в обсягах та на умовах, що існували на момент укладення основного договору.

За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, з правом вимоги сплати штрафних санкцій та інших збитків (в т.ч. пені, 3% річних, інфляційних втрат, тощо) за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за основним договором, визначених умовами основного договору та чинним законодавством України (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, загальне (невиконане) грошове зобов'язання боржника за основним договором на момент укладення даного Договору складає 10000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.2 Договору, первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим Договором протягом сорока календарних днів з моменту підписання даного Договору, шляхом поштового (кур'єрського) надсилання з описом вкладення та повідомленням про вручення боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вказаної статті Цивільного кодексу України та умов п. 2.2 Договору, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 11.09.2014 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» повідомлення про відступлення права вимоги, яке було отримано останнім 18.09.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 23.10.2014 (після звернення позивача з даним позовом до суду) Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., що є сумою боргу відповідача за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, право вимоги якого перейшло до позивача за Договором про відступлення права вимоги № 01/04/2014 від 01.08.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 23.10.2014.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Зважаючи на встановлений судом факт оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп. після звернення позивача з даним позовом до суду, то суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп. за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 758 грн. 60 коп. пені за неналежне виконання Договору про надання послуг № 01032 від 03.01.2012 за період з 15.06.2012 по 15.12.2012 за актом № 124 від 31.05.2012 на суму боргу 4300 грн. 00 коп. та за період з 14.07.2012 по 14.01.2013 за актом № 173 від 29.06.2012 на суму боргу 5700 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору про надання послуг № 01032, за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що з огляду на встановлення відсутності чіткого призначення (з посиланням на конкретний акт, рахунок) при здійсненні частини оплат за Договором про надання послуг № 01032 від 03.01.2012, відповідні оплати зараховувалися в рахунок погашення найдавнішої заборгованості за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач допустив арифметичну помилку при нарахуванні пені, не врахувавши, що у 2012 році було 366 календарних днів, а не 365, як зазначив позивач у розрахунку.

Здійснивши власний розрахунок (4300 грн. 00 коп. * 15% / 366 * 184 = 324 грн. 26 коп.; 5700 грн. 00 коп. * 15% / 366 * 171 = 399 грн. 47 коп.; 5700 грн. 00 коп. * 15% / 365 * 14 = 32 грн. 79 коп.), суд прийшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» пені в розмірі 758 грн. 60 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 756 грн. 52 коп.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 659 грн. 55 коп. 3 % річних за період прострочення з 15.06.2012 по 11.09.2014 за актом № 124 від 31.05.2012 на суму 4300 грн. 00 коп. та з 16.07.2012 по 11.09.2014 за актом № 173 від 29.06.2012 на суму 5700 грн. 00 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 1311 грн. 15 коп. за червень 2012 року - серпень 2014 року за актом № 124 від 31.05.2012 та за липень 2012 року - серпень 2014 року за актом № 173 від 29.06.2012.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач допустився арифметичної помилки при нарахуванні 3%, не врахувавши, що у 2012 році було 366 календарних днів, а не 365, як зазначив позивач у розрахунку.

За власним розрахунком суду (4300 грн. 00 коп. * 3% / 366 * 200 = 70 грн. 49 коп.; 4300 грн. 00 коп. * 3% / 365 * 619 = 218 грн. 77 коп.; 5700 грн. * 3% / 366 * 171 = 79 грн. 80 коп.; 5700 грн. 00 коп. * 3% / 365 * 619 = 290 грн. 00 коп.) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» підлягають стягненню 289 грн. 26 коп. 3% річних за період прострочення з 15.06.2012 по 11.09.2014 за актом № 124 від 31.05.2012 та 369 грн. 80 коп. за період прострочення з 16.07.2012 по 11.09.2014 за актом № 173 від 29.06.2012, що разом становить 659 грн. 06 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» 3% річних в розмірі 659 грн. 55 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 659 грн. 06 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є правильним та таким, що відповідає передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» інфляційних втрат в розмірі 1311 грн. 15 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі (за червень 2012 року - серпень 2014 року за актом № 124 від 31.05.2012 у розмірі 549 грн. 90 коп. на суму боргу 4300 грн. 00 коп. та за липень 2012 року - серпень 2014 року за актом № 173 від 29.06.2012 у розмірі 761 грн. 25 коп. на суму боргу 5700 грн. 00 коп.).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» основного боргу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Новітні технології» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42-А; ідентифікаційний код: 33829576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» (04108, м. Київ, пр-т Правди, буд. 19/3, оф. 184: ідентифікаційний код: 38233256) пеню в розмірі 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 15 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 63 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.11.2014

Суддя І.М. Отрош