Постанова

від 04.11.2014 по справі 810/5968/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року місто Київ № 810/5968/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного науково-виробничого інжинірингового підприємства «Архітектурно-технічне бюро» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне науково-виробниче інжинірингове підприємство «Архітектурно-технічне бюро», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.07.2014 № 0000752201/1871 та від 02.07.2014 № 0000732201/1872 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 28.10.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне науково-виробниче інжинірингове підприємство «Архітектурно-технічне бюро» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32932024.

З матеріалів справи встановлено, що 17.06.2014 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 17.06.2014 № 1626/220/32932024 «Про документальної позапланової виїзної перевірки ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» (код ЄДРПОУ 32932024) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (код ЄДРПОУ 38088338) за весь період взаємовідносин».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення (які стосуються предмета оскарження) вимог податкового законодавства:

- пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 26 000, 00 гривень, в тому числі по місяцях: січень 2013 року - 26 000, 00 гривень;

- пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» занижено податок на прибуток на загальну суму 24 700, 00 гривень, в тому числі за 2013 рік - 24 700, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 17.06.2014 № 1626/220/32932024, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення рішення від 02.07.2014 № 0000732201/1872 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 26 000, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 500, 00 гривень та від 02.07.2014 № 0000752201/1871 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 24 700, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 175, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо порядку формування валових витрат, слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Щодо формування податкового кредиту та валових витрат між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс», суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено взаємовідносини ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013

Відповідно до договору від 10.12.2012 № СП-0018.06/12 ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» (замовник) доручає, а ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (виконавець) приймає на себе виконання проектних робіт (стадія «Робочий проект»): розділів «Технологічна частина, електроустаткуванню (електротехнічні рішення), автоматизація технологічних процесів комп'ютерна мережа, телефонний зв'язок, радіо та гучне мовлення надбудови четвертого поверху інженерно-лабораторного корпусу ПАТ «Укргідроенерго» в місті Вишгород» згідно технічного завдання та проектування.

Відповідно до первинних документів, а саме Акта передання-прийняття виконаних робіт від 30.01.2013 № б/н, сума за вказаним договором про надання зазначених послуг складає 156 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ 26 000, 00 гривень.

До ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області надійшла постанова СВ ФР Ленінської ОДПІ у місті Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Архітектурно-технічне бюро» (код ЄДРПОУ 32932024) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (код ЄДРПОУ 38088338) за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

Слідчий СВ ФР Ленінської ОДПІ у місті Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області лейтенант податкової міліції Кіркін О.С., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014130110000034 від 21.03.2014, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України встановив, що влітку 2012 року у місті Луганську до ОСОБА_3 звернувся його знайомий ОСОБА_1, який за грошову винагороду запропонував перереєструвати на своє ім'я ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38088338), без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. У вересні ОСОБА_3 підписав кілька документів, у тому числі довіреності, в суть яких не вникав та одразу передав усі реєстраційні документи ОСОБА_1 Згідно реєстраційних даних ОСОБА_3 є директором та головним бухгалтером ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

З показань ОСОБА_3 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Де знаходяться усі реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи, печатки та штампи ТОВ «СК «Вардат Сервіс» громадянину ОСОБА_3 не відомо. Тим самим невстановлені особи, використовуючи реєстраційні документи, печатку та розрахункові рахунки ТОВ «СК «Вардат Сервіс», здійснювали протиправну діяльність, пов'язану з ухиленням від сплати податків. В результаті проведення аналізу додатків № 5 до декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків встановлено, що ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» (код за ЄДРПОУ 32932024) до складу податкового кредиту віднесло суми податку на додану вартість по здійсненню фінансово-господарських відносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 на підставі документів: декларація з податку на прибуток з додатками, договори, податкові накладні, видаткові накладні по взаєморозрахункам з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (код ЄДРПОУ 38088338), встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку « 05» Декларації «витрати операційної діяльності» на загальну суму 130 000, 00 гривень.

В порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро» неправомірно віднесено до складу витрат суму 130 000, 00 гривень, в тому числі по взаємовідносинам за 2013 рік на суму 130 000, 00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 24 700, 00 гривень, в тому числі 2013 рік на суму 24 700, 00 гривень.

В ході перевірки декларацій з податку на додану вартість з додатками та первинних бухгалтерських документів ПНВІП «Архітектурно-технічне бюро»: податкових накладних, видаткових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, встановлено наявність взаємовідносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» в січні 2013 року, податкова накладна від 30.12.2013 № 1002 на загальну суму 156 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ 26 000, 00 гривень.

В порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 26 000, 00 гривень, в тому числі по місяцях: січень 2013 року - 26 000, 00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 26 000, 00 гривень, в тому числі по місяцях: січень 2013 року - 26 000, 00 гривень.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 про закінчення підготовчого провадження, було зобов'язано позивача надати суду Витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на час укладання договору та на день розгляду справи; проектну документацію (робочий проект) згідно договору СП-0018.06/12 від 10.12.2012; пояснення з відповідно підтверджуючими доказами, на виконання яких договорів було укладено договір СП-0018.06/12 від 10.12.2012; докази використання придбаних послуг у господарській діяльності.

На виконання вимог ухвали суду позивачем було надано, зокрема, наступні документи: проектну документацію (робочий проект) згідно договору СП-0018.06/12 від 10.12.2012.

Дослідивши наданий позивачем робочий проект, судом встановлено, що даний проект не затверджений його розробником - ТОВ «СК «Вардат Сервіс», не містить ані підпису, ані печатки відповідальної посадової особи, тому вважається належним чином не оформлений та не може бути взятий до уваги в якості належного доказу на підтвердження позовних вимог позивача.

На виконання договору СП-0018.06/12 від 10.12.2012, позивачем було надано докази, а саме копію договору № 21А від 07.06.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (замовник) та позивачем (підрядник), згідно умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до технічного завдання і умов договору, виконання проектних робіт об'єкту «Надбудова четвертого поверху інженерно-лабораторного корпусу». Вищевказаний договір було надано позивачем в якості доказів на виконання укладеного договору СП-0018.06/12 від 10.12.2012 між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

В свою чергу, згідно умов договору № 21А від 07.06.2012, в пункті 1.2 розділу 1 зазначено, що підрядник зобов'язується своїми силами та за допомогою матеріально-технічних засобів виконувати роботи, що обумовлені в договорі та передбачені технічним завданням. Підрядник має право, за письмовою згодою замовника, у відповідності з вимогами розділу 10 цього договору залучати до виконання договору третіх осіб - субпідрядників.

Натомість, такої письмової згоди замовника ПАТ «Укргідроенерго» щодо залучення ТОВ «СК «Вардат Сервіс» щодо виконання зазначених робіт (послуг) позивачем надано не було.

Факт відсутності згоди замовника підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

Крім того, надані позивачем не затверджені, тобто не оформлені належним чином, робочі проекти не є належними доказами використання придбаних послуг у господарській діяльності, а посилання позивача на підстави їх незатвердження з огляду на отримання таких проектів в електронному вигляді, суд не бере о уваги.

В наданих суду локальних кошторисах, складених в програмному комплексі АВК-5 (2.11.6), наданих суду на підтвердження того, що вони були розроблені ТОВ «СК «Вардат Сервіс» відсутні будь-які докази їх розроблення саме ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Гіпотетично, надані позивачем докази місять інформацію, що має значення для справи, однак, у зв'язку з неможливістю встановити, що послуги були виконані саме ТОВ «СК «Вардат Сервіс», такі докази не можуть бути взяті до уваги судом, що може лягти в основу винесення рішення по даній справі на користь позивача.

Суд звертає увагу, що надані позивачем докази в якості підтвердження дійсності господарської операції між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс», а саме докази фактичного виконання проектних робіт по об'єкту «Надбудова четвертого поверху інженерно-лабораторного корпусу» по договору від 07.06.2012 № 21А укладеного з ПАТ «Укргідроенерго» свідчать лише, що позивач виконав свої зобов'язання перед ПАТ «Укргідроенерго».

Водночас, надані докази не є підставами вважати, що договір позивача і ТОВ «СК «Вардат Сервіс» мав реальний характер і фактично був укладений і виконаний, враховуючи вищевстановлені судом обставини.

Суд також звертає увагу, що згідно з умовами договору СП-0018.06/12 від 10.12.2012 між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» останній виконував роботи по наступних розділах робочого проекту: технологічна частина, електроустаткування (електротехнічні рішення), автоматизація технологічних процесів комп'ютерна мережа, телефонний зв'язок, радіо та гучне мовлення надбудови четвертого поверху інженерно-лабораторного корпусу ПАТ «Укргідроенерго».

Як було зазначено вище, загальна вартість робіт згідно умов договору з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» становила 130000 гривень (ПДВ - 26000 гривень).

Згідно ж кошторису на проектні (вишукувальні) роботи (додаток № 1 до договору № 21А, укладеного між позивачем та ПАТ «Укргідроенерго») ПАТ «Укргідроенерго» за вказані роботи сплачувало позивачу 36037, 13 гривень (технологічна частина), 17778, 32 гривень (електроустаткування), 13694, 1 гривень автоматизація технологічних процесів комп'ютерна мережа, що в загальні сумі дорівнює 67509, 55 гривень.

Тобто, позивач не надав суду будь-яких обґрунтувань і доказів щодо економічної суті укладеного договору з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на суму, що у два рази перевищує суму, яку було виділено ПАТ «Укргідроенерго» за виконання вказаних робіт.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих послуг, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентом послуг, передбачених договором та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а його контрагентом приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача не було.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 63 375, 00 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 1 267, 50 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218 гривень.

1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1 827, 00 гривень.

Позивачем було сплачено 10% від 1 827, 00 гривень, як це передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 25.09.2014 позивачем сплачено 182, 70 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 644, 30 гривень підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного науково-виробничого інжинірингового підприємства «Архітектурно-технічне бюро» (код ЄДРПОУ: 32932024) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.