Рішення

від 27.10.2014 по справі 904/6126/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.14 Справа № 904/6126/14 За позовом Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства " Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 539, 18 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Іванова Т.В. - представник за дов. № 01-17/58 від 22.01.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап" про стягнення основного боргу у розмірі 5584,07 грн., пені у сумі 1676, 07 грн., інфляційних втрат у розмірі 313, 89 грн. та трьох відсотків річних у сумі 138, 15 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 10.10.2008 № 01 в частині повної та своєчасної оплати спожитих послуг.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 08.09.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 розгляд справи відкладено на 06.10.2014.

В судовому засіданні 06.10.2014 представник позивача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 06.10.2014 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкласти на 27.10.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною у позовній заяві, оскільки поштові конверти (арк. с. 35, 40, 61-62) з ухвалами суду, які направлялись на адресу відповідача, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3224-ОД (далі - договір оренди, 14-17).

На підставі акту приймання-передачі від 10.10.2008 Фонд державного майна України у Дніпропетровській області передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап" прийняло в оренду приміщення площею 20, 2 кв. м. будівлі, що знаходиться на балансі: ДЗ "Дорожня клінічна лікарня ст. Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 55 (арк. с. 18).

10.10.2008 між Державним закладом "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця" (далі - позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг: електропостачання, водопостачання, теплопостачання (відшкодування земельного податку орендарем) орендарю, що знаходиться за адресою: вул. Кедріна, 55 (далі - приміщення), загальною площею 20, 2 кв. м.

Згідно з п. 1.2 договору при оплаті послуг, у разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг або з інших поважних причин застосування критерій - пропорційно до займаної площі, кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання, регламенту роботи орендатора.

Балансоутримувач приміщення зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами (п. 2.1.1 договору).

Орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача, або організації, що обслуговує будівлю, за спожиті послуги (п. 2.2.3 договору).

Позивач зазначає, що у відповідача за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 у відповідача утворилась заборгованість з оплати спожитих комунальних послугу розмірі 5584, 07 грн., з яких водопостачання - 169 грн., електропостачання - 171, 78 грн. теплопостачання - 3419, 79 грн., земельний податок - 336, 84 грн., вивіз сміття - 120, 70 грн. та експлутаційні витрати - 1365, 96 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання комунальних послуг згідно наданих рахунків та не надано доказів їх оплати, а відтак, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 4097, 41 грн.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на оплату вивозу сміття у сумі 120, 70 грн. та експлуатаційних витрат у розмірі 1365, 96 грн., оскільки спірним договором не передбачено забезпечення надання позивачем відповідачу даних комунальних послуг. Пунктом 1.1 договору визначено перелік комунальних послуг, надання яких балансоутримувач забезпечує орендарю, а саме електропостачання, водопостачання, теплопостачання (відшкодування земельного податку орендарем). Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1676, 07 грн. за період з 15.02.2013 по 15.08.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Орендар зобов'язується при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню з розрахунку 0, 5 % від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (п. 2.2.3 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 129, 20 грн. Оскільки позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 0, 5 % від суми боргу за кожен день прострочення, що є більше розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, на момент існування заборгованості.

Також, позивачем було здійснено нарахування пені на витрати пов'язані із вивозом сміття у сумі 120, 70 грн., у задоволенні яких судом відмовлено та позивачем не враховано, що на підставі п. 2.2.3 договору прострочення виконання зобов'язання починається з 16 числа місяця наступного за розрахунковим.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 138, 15 грн. за період з 15.02.2013 по 15.07.2014 та інфляційні втрати у розмірі 313, 89 грн. за період з 01.03.2013 по 01.08.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у сумі 133, 07 грн. Позивачем було здійснено нарахування трьох відсотків річних на витрати пов'язані із вивозом сміття у сумі 120, 70 грн., у задоволенні яких судом відмовлено, а також неправильно визначено період нарахування, не враховано, що на підставі п. 2.2.3 договору прострочення виконання зобов'язання починається з 16 числа місяця наступного за розрахунковим.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 313, 89 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1107, 16 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-оздоровчий медичний центр "Ескулап" (49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 59, кв. 122, ідентифікаційний код 24228989) на користь Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 55, ідентифікаційний код 01111836) основний борг у розмірі 4097, 41 грн., пеню у розмірі 129, 20 грн., три відсотки річних у сумі 133, 07 грн., інфляційні втрати у сумі 313, 89 грн. та 1107, 16 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.11.2014

Суддя В.І. Ярошенко