Рішення

від 30.10.2014 по справі 904/7299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.14р. Справа № 904/7299/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто груп плюс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 884 грн. 49 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Луцюк В.В. - представник, дов. від 05.10.2014р. б/н;

від відповідача: Карасьов Г.В.- директор, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серія ААБ №485099.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви (вх. №67166/14 від 29.10.2014р.) про збільшення позовних вимог по справі №904/7299/14 просить стягнути з відповідача 24 884 грн. 49 коп., що складає 20 999 грн. 80 коп. - заборгованості за поставлене обладнання, 3 215 грн. 00 коп. - збитків від інфляції та 699 грн. 69 коп. - річних.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на невідповідність обладнання вимогам, що пред'являв відповідач.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" було виставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто груп плюс" рахунок від 08.10.2012р. №51/00013151 на оплату по замовленню мультімарочного діагностичного приладу (надалі - товар) у кількості 1 шт. на суму 28 999 грн. 80 коп.

В подальшому відповідачем на підставі зазначеного рахунку було сплачено позивачу авансовий платіж у сумі 8 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 18.01.2013р. №6 (а.с. 11).

На виконання замовлення позивачем було поставлено відповідачу товар - мультимарочний діагностичний прилад Snooper USB у кількості 1 шт. на суму 28 999 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною від 21.01.2013р. №51/00000505, довіреністю від 18.01.2013р. №1 (а.с. 12, 13) та не спростовується відповідачем.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші право чини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається позивачем було спрямовано відповідачу листа від 26.09.2013р. вих. №631, в якому останнього було повідомлено про існування у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 20 999 грн. 80 коп. за рахунком від 08.10.2012р. №51/0013151, а також позивач просив у семиденний строк погасити зазначену заборгованість. Про надсилання вказаного листа з вимогою погасити заборгованість свідчать фіскальний чек „Укрпошта" від 26.09.2013р. №1161 та опис від 26.09.2013р. вкладення до цінного листа.

Отже, з урахуванням поштового пробігу вказаного листа відповідач повинен був оплатити заборгованість у розмірі 20 999 грн. 80 коп. до 06.10.2013р. (включно).

На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 3 215 грн. 00 коп. (жовтень 2013р. - вересень 2014р.), а річні - 669 грн. 69 коп. (з 07.10.2013р. по 29.10.2014р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто груп плюс" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубиніна, 107; ідентифікаційний код 34314404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 20010785) 20 999 грн. 80 коп. - заборгованості, 3 215 грн. 00 коп. - збитків від інфляції, 669 грн. 69 коп. - річних та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„31„ жовтня 2014р.