Ухвала

від 23.10.2014 по справі 804/11765/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 рокусправа № 804/11765/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 804/11765/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промислові системи. Сервіс до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислові системи. Сервіс 06.09.2013 року звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно якого, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправними дії органів відповідача при проведенні невиїзної позапланової перевірки 23.05.2013р.;

- визнати неправомірними акт невиїзної позапланової перевірки від 24.05.2013р. за № 190/222/37370461 (000678), податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013р. №0000682202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 21064,47 грн. відповідача та скасувати його;

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , ПП Транс-Атлантіка Сервіс , викладені у акті №190/222/37370461 (000678) від 24 травня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2013 року №0000682202.

У задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про відсутність у договорів укладених між позивачем та ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , ПП Транс-Атлантіка Сервіс господарської мети.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Старт Д за червень 2012 року, ПП Транс-Атлантіка Сервіс за період з лютого 2012 по липень2012, ТОВ Шоковіта за липень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №190/222/37370461 (000678) від 24 травня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 62217,74 грн., у тому числі за лютий 2012р. - 15391,83 грн., за березень 2012р. - 7331,15 грн., за квітень 2012р. - 7645,31 грн., за травень 2012р. - 6887,36 грн., за червень 2012р. - 10358,47 грн., за липень 2012р. - 14703,62 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1, абз. "а" п.185.1 ст. 185 ПК України - підприємством неправомірно завищено податкові зобов'язання на загальну суму 45366,17 грн., у тому числі по періодам: березень 2012р. у сумі 7331,15 грн., квітень 2012р. - 7645,31 грн., травень 2012р. - 6887,36 грн., червень 2012р. - 9165,40 грн., липень 2012р. - 14703,62 грн.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям за період лютий-липень 2012 року (т.1 а.с.11-42).

У акті перевірки від 24.05.2013р. за №190/222/37370461 зазначено про те, що згідно висновків перевірок інших податкових органів встановлена відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , ПП Транс-Атлантіка Сервіс по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, а тому правочини вчинені позивачем з цими підприємствами є нікчемними.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682202 від 18.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 16851,57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4212,90 грн. (т.1 а.с.64).

Правомірність та обґрунтованість вказаних дій та рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та його контрагентами ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , укладено наступні договори: на виконання ремонтних робіт від 01.03.2012р. № 030112 з ПП Транс-Атлантіка Сервіс (виконавець) (т.1 а.с. 150), поставки масок ППМ-88 від 06.06.2012р. № 10606 з ТОВ Старт Д (постачальник) (т.3 а.с. 11,12); перевезення вантажу від 27.07.2012р. № 2707 з ТОВ Шоковіта (перевізник) (т.1 а.с.139) .

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують ці обставини, а саме:

- актів приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2012р. за № ОУ-0000001 (ТОВ Шоковіта ), від 03.01.2012р., від 27.02.2012р. за № 744 (ПП Транс-Атлантіка Сервіс );

- товарно-транспортної накладної за № 31/07-1 (ТОВ Шоковіта ),

- картками рахунку № 631 за період 01.06.2012р. за 28.02.2013р. (ТОВ Шоковіта ), за 2 квартал 2012р. (ТОВ Старт-Д ), за період з 01.02.2012р. по 31.07.2012р. (ПП Транс-Атлантіка Сервіс );

- рахунками-фактурами від 06.06.2012р. за № 10606, від 06.06.2012р. за № 10606 (ТОВ "Старт-Д");

- видатковими накладними від 18.06.2012р. за № 2576, від 08.06.2012р. за № 2528 (ТОВ Старт-Д ), від 01.03.2012р. за № 33, від 13.03.2012р. за № 781, від 02.04.2012р. за № 50, від 17.04.2012р. за № 1023, від 20.04.2012р. за № 1237, від 03.05.2012р. за № 80, від 03.05.2013р. за № 59, від 22.05.2012р. за № 684. від 02.07.2012р. за № 65, від 03.07.2012р. за № 149, від 10.07.2012р. за № 416, від 16.07.2012р. за № 647, від 17.07.2012р. за № 718, від 25.07.2012р. за № 1051, від 23.07.2012р. за № 989 (ПП Транс-Атлантіка Сервіс );

- оборотно сальдовою відомістю по рахунку № 631 за період з 01.02.2012р. по 31.07.2012р. (ПП Транс-Атлантіка Сервіс ).

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено обставини того, що товар отриманий за договором поставки від 06.06.2012р. № 10606 з ТОВ Старт Д , а саме маски ППМ-88 працівником позивача було перевезено на підприємство самостійно на власному автомобілі, враховуючи їх малу вагу та розмір, що відповідачем спростовано не було.

Контрагентами виписано позивачу наступні податкові накладні: від 31.07.2012р. за № 1 (ТОВ Шоковіта ), від 18.06.2012р. за № 120, від 07.06.2012р. за № 74 (ТОВ Старт-Д ), від 27.02.2012р. за № 370, від 01.03.2012р. за № 33, від 13.03.2012р. за № 781, від 02.04.2012р. за № 50, від 17.04.2012р. за № 1023, від 20.04.2012р. за № 1237. Від 03.05.2012р. за № 80, від 03.05.2012р. за № 59, від 22.05.2012р. за № 684, від 02.07.2012р. за № 65, від 03.07.2012р. за № 149, від 16.07.2012р. за № 647, від 17.07.2012р. за № 718, від 25.07.2012р. за № 1061, від 23.07.2012р. за № 989 (ПП Транс-Атлантіка Сервіс ).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про надання послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про наявність недоліків в товарно-транспортних накладних отриманих позивачем від ТОВ Старт Д , та ТОВ Шоковіта , оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач не отримував товарно-транспортних накладних від ТОВ Старт Д , а наявність певних недоліків в оформленні товарно-транспортної накладної ТОВ Шоковіта не може бути єдиною та беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Старт Д , ТОВ Шоковіта , оскільки вказані обставини не є підставами для визнання правочинів нікчемними, крім того податковим органом не надано суду доказів в підтвердження того які саме трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення повинні бути у контрагентів позивача для здійснення спірних господарських операцій з ним.

Щодо доводів податкового органу про здійснення контрагентами позивача операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 804/11765/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 24 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко