Рішення

від 26.09.2014 по справі 756/9762/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26.09.2014 Справа № 756/9762/14-ц

Унікальний №756/9762/14-ц

Провадження № 2/756/4048/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 вересня 2014 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря - Клімковської Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Інституту землеустрою та земельно-правових відносин» про стягнення суми коштів та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інституту землеустрою та земельно-правових відносин» про стягнення суми коштів та відшкодування моральної шкоди, та просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, в розмірі 618,02 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, в розмірі 10839,12 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати (інфляція), в розмірі 347, 29 грн, моральну шкоду, в розмірі 1000,00 грн, та судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що вона Наказом № 7-К від 15.05.2013 була прийнята на роботу в ТОВ «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» (далі - Відповідач) на посаду головного геодезиста, а з 01.08.2013 Наказом № 9 від 01.08.2013 була переведена на посаду інженера-геодезиста Начальника відділу топографо-геодезичних робіт.

29.11.2013 була звільнена за згодою сторін відповідно до п. 1 ст.36 КЗпП України (Наказ № 14-К від 29.11.2013 p.).

На день звільнення позивача Відповідачем розрахунок по заробітній платі та інших виплатах проведено не було, а станом на 29.11.2013 борг Відповідача із заробітної плати складав 2548 грн. 30 коп. та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 13 календарних днів у сумі 618 грн. 02 коп.

Вищезазначена заборгованість із заробітної плати була погашена відповідачем 08.05.2014 в сумі 2000 грн. та 18.06.2014 р. в сумі 548 грн. 30 коп. Грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку у сумі 618 грн. 02 коп. станом на момент звернення до суду Відповідачем виплачена так і не була.

Позивач зазначила, що з 29.11.2013 (дата звільнення) до моменту звернення до суду затримка виплати складає 228 днів. Середньоденна заробітна плата з розрахунку за два останні повні місяці роботи перед звільненням (жовтень, листопад 2013 року) складає 47 грн. 54 коп, тому виходячи із середньої заробітної плати 47 грн. 54 коп. за 228 календарних днів затримки, разом заборгованість становить 10 839 грн. 12 коп.

Втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, на думку позивача, склали суму в розмірі 347грн. 29 коп.

Також позивач просила стягнути на її користь моральну шкоду, що була їй завдана, внаслідок незаконних дій відповідача, та визначила її розмір в сумі 1000,00 грн.

У судове засідання позивач не з'явилась, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі в якій також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч.1 ст.225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, Наказом № 7-К від 15.05.2013 року була прийнята на роботу в ТОВ «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» з 15.05.2013 р. на посаду головного геодезиста, а з 01.08.2013 року Наказом № 9 від 01.08.2013 р. була переведена на посаду інженера-геодезиста Начальника відділу топографо-геодезичних робіт (а.с.7-9).

29.11.2013 року позивач була звільнена за згодою сторін відповідно до п. 1 ст.36 КЗпП України (Наказ № 14-К від 29.11.2013 pоку (а.с.9).

За період роботи з 15.05.2013 р. по 29.11.2013 р. позивач мала право на 13 календарних днів щорічної відпустки (з розрахунку 2 дні за кожен відпрацьований місяць). Як зазначає позивач, заробітна плата за вересень-жовтень 2013 року (останні повні 2 місяці роботи перед звільненням) склала 2900,00 грн.

Середньоденна заробітна плата з розрахунку за два останні повні місяці роботи перед звільненням (вересень, жовтень 2013 року) складає 47 грн. 54 коп. (розрахунок зроблено у відповідності з вимогами «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100). Отже, 47,54 грн.*13днів = 618 грн. 02 коп.. Сама така сума має бути відшкодована відповідачем як грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 08.05.2014 та 18.06.2014 Відповідачем було проведено з нею часткові розрахунки із заборгованості по заробітній платі у сумі 2548 грн. 30 коп., але грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку у сумі 618 грн. 02 коп. виплачена так і не була.

Оскільки Відповідач неправомірно затримав позивачу виплату заробітної плати за жовтень та листопад 2013 року і не провів з нею повного розрахунку по заробітній платі в день звільнення та станом на день подання позовної заяви не виплатив грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, суд вважає, що з Відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки.

З 29.11.2013 (дата звільнення) до моменту подання позовної заяви, затримка виплати склала 228 днів. Як вже було зазначено вище, середньоденна заробітна плата з розрахунку за два останні повні місяці роботи перед звільненням (жовтень, листопад 2013 року) складає 47 грн. 54 коп., тому виходячи з цих показників на користь позивача має бути сплачено 10 839 грн. 12 коп. заборгованості, щодо середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як було встановлено судом, за період затримки виплати заробітної плати з грудня 2013 року по червень 2014 року індекс інфляції складає: грудень 2013 року - 100, 5 %; січень 2014 року - 100, 2 %; лютий 2014 року - 100, 6 %; березень 2014 року - 102, 2 %; квітень 2014 року - 103, 3 %; травень 2014 року - 103, 8 %; червень 2014 року - 101 %.

Як вже було зазначено 08.04.2014 року Відповідачем була частково погашена заборгованість по заробітній платі в сумі 2000 грн. Індекс інфляції за період затримки склав 110,6%, відповідно коефіцієнт інфляції складає 0,106 = (110,6/100)-1, тому сума інфляції яка підлягає стягненню з Відповідача становить 212,00 грн. = 2000,00 грн. х 0,106 (коефіцієнт інфляції).

Також відповідачем була частково погашена заборгованість по заробітній платі в сумі 548 грн. 30 коп. Індекс інфляції за період затримки склав 111,6%, відповідно коефіцієнт інфляції складає 0,116 = (111,6/100)-1, тому сума інфляції яка підлягає стягненню з Відповідача становить 63,60грн. = 548,30 грн. х 0,116 (коефіцієнт інфляції).

Станом на 15.07.2014 грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку у сумі 618 грн. 02 коп. Відповідачем виплачена не була. Індекс інфляції за період затримки склав 111,6% (на день подачі позовної заяви Державною службою статистики України за липень 2014 індекс інфляції визначено не було), відповідно коефіцієнт інфляції складає 0,116 = (111,6/100)-1, тому сума інфляції, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 71,69 грн. - 618,02 грн. х 0,116 (коефіцієнт інфляції).

Враховуючи вищезазначене, втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати склали суму - 347 грн. 29 коп.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку* встановленому чинним законодавством.

Також на думку суду варто зазначити, що оскільки, несплатою відповідачем ОСОБА_1 усіх належних їй при звільненні виплат, позивачці були завдані моральні страждання, що виявилось у приниженні її гідності, вжиття додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав, враховуючи характер та обсяг завданих позивачці страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000, 00 грн.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інституту землеустрою та земельно-правових відносин» про стягнення суми коштів та відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати в сумі 243,60 грн.

Враховуючи вище наведене, та керуючись ст.1167 ЦК України, ст.6 Закону України «Про відпустки», ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 212, 213 та 226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інституту землеустрою та земельно-правових відносин» про стягнення суми коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» (ЄДРПОУ 38441902) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, в розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 02 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» (ЄДРПОУ 38441902) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, в розмірі 10 839 (десять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гин. 12 копю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» (ЄДРПОУ 38441902) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати (інфляція), в розмірі 347 (триста сорок сім) грн. 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» (ЄДРПОУ 38441902) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду, в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» на користь держави судовий збір розміром 243 (двохста сорока трьох) гривень 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення суми платежу за один місяць

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І.В. Белоконна