Ухвала від 27.10.2014 по справі 2а-2261/10/0870

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/56482/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТокмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2010 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-2261/10/0870 за позовомПриватного підприємства «СПД Юг» доТокмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СПД Юг» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Васильківському районі Запорізької області (правонаступником якої є відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2009 № 0000092300/0 та № 0000082300/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено повністю.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2010, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «СПД Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №59/23/33844568 від 26.03.2010;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 304 826,00 грн., п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суми ПДВ всього у розмірі 243 860,00 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000092300/0 від 09.04.2010, яким позивачу за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 457 239 грн. (з яких: 304 826 грн. - основний платіж та 152 413 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0000082300/0 від 09.04.2010, яким позивачу за порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 365 790 грн. (з яких: 243 860 грн. - основний платіж та 121 930 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат, що сплачені за отримані послуги контрагентам, які не звітують та не знаходяться за місцем реєстрації.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є доведеними наданими позивачем доказами, а відтак, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що одним із видів діяльності ПП «СПД Юг» є торгівельна діяльність, що підтверджується довідкою АБ № 130701 ЄДРПОУ. Для здійснення своєї діяльності та отримання доходу ПП «СПД-Юг» були понесені витрати на рекламу (ПП «АЙ-Петрі», ПП «Бріз-К» та ПП «Універсум»), маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ НТК «Укрпромопт», ТОВ «Ремоптком»). Позивачем, на підтвердження факту здійснення господарських операцій надані належним чином оформлені первинні документи (а саме: договори, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), акти здачі-приймання звіту, видаткові та податкові накладні тощо).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення спірних господарських операцій контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний