Рішення

від 28.10.2014 по справі 504/1906/14-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1906/14-ц

2/504/1785/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, позовну заяву Прокурора Комінтернівського району Одеської області Заперченка Віталія Сергійовича, який діє в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської обласної ради до ОСОБА_2 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор прокуратури Комінтернівського району Одеської області Заперченко В.С., діючи в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської обласної ради, звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просив стягнути втрати сільськогосподарського виробництва, та покласти на відповідача судовий збір.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Комінтернівського району Одеської області підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з наступних підстав:

Розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № № 430/А-2013; 431/А-2013; 433/А-2013; 434/А-2013 ; 435/А-2013 від 06.08.2013 року затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 9,5 га, які належать на праві власності ОСОБА_2, цільова призначення яких змінюється з «ведення особистого селянського господарства», на «будівництво, обслуговування та експлуатацію об'єктів промислово-складського призначення на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області» за межами населеного пункту.

Згідно інформації Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області від 21.05.2014 року, земельні ділянки, загальною площею 9,5 га, які розташовані на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та перебувають у власності ОСОБА_2, відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Розмір втрат сільськогосподарського виробництва розрахований ДП «Одеський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою», який був погоджений відповідачем та заступником начальника Головного управління Держземагенства в Одеській області, і становить 600 827,00 грн.

Оскільки земельна ділянка була фактично вилучена з сільськогосподарського обігу шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки, прокурор, посилаючись на вищевказані обставини, та на положення ст. ст. 1216 , 1231 ЦК України , ст. ст. 207 , 209 ЗК України , ст. 59 Бюджетного кодексу України , просив суд позов задовольнити.

Разом із тим, прокурор просив суд врахувати, що відповідачем за час перебування справи на розгляді в суді добровільно здійснено відшкодування частини розрахованих втрат сільськогосподарського виробництва.

Представники Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської обласної ради подали заяви про розгляд справи у свою відсутність.

ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилась, сповіщалась про дату, час та місце проведення судового засідання, про поважність причин своєї відсутності суду не повідомила, в зв'язку із чим суд, виходячи з приписів ст. 169 ЦПК України, вважав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Суд також враховує, що відповідачу надавалась процесуальна можливість заперечувати проти позову, подавати свої письмові міркування, заявляти клопотання в судовому засіданні, проте відповідач з власної ініціативи такою можливістю не скористалась.

Однак, суд приймає до уваги, що відповідач у червні 2014 року подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено, та приєднала до поданого клопотання дві квитанції про часткову сплату розрахованих сільськогосподарських втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, оцінивши зібрані докази на предмет їх належності, допустимості кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову виходячи з наступного:

В силу положення ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 , 33 - 37 цього Кодексу .

В силу положення статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Суд приймає до уваги, що положенням ст. 23 ЗК України закріплено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

Положенням ст. 207 ЗК України передбачено, що під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Суд повторює, що закріплені в ЗК України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законодавцем визначено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України (ч. 1 ст. 209 ЗК України).

21-22.03.2013 року за ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 5122755400:01:002:0088; 5122755400:01:002:0089; 5122755400:01:002:0092; 5122755400:01:002:0093; 5122755400:01:002:0094, цільове призначення «для будівництва і обслуговування та експлуатації об'єктів промислово- складського призначення», що встановлено судом зі змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, від 15.05.2014 №№ 21674045; 21675376; 21677024; 21676120; 22650661, виданих реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № № 430/А-2013; 431/А-2013; 433/А-2013; 434/А-2013 ; 435/А-2013 від 06.08.2013 року затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 9,5 га, які належать на праві власності ОСОБА_2, цільова призначення яких змінюється з «ведення особистого селянського господарства», на «будівництво, обслуговування та експлуатацію об'єктів промислово-складського призначення на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області» за межами населеного пункту.

Вартість втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних зі зміною цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2, складає 600 827 грн., що підтверджується розрахунком, проведеним державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Суд вважає необхідним перевірити наявність підстав для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Статтею 208 ЗК передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Використання земельної ділянки «для будівництва і обслуговування та експлуатації об'єктів промислово- складського призначення» не передбачено ст. 208 ЗК України як підстава для звільнення відшкодування вказаних витрат.

Отже, ОСОБА_2 не звільнена законом від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України , частина перша статті 3 ЦПК України ).

Суд вважає, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед державою у вигляді вартості втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 600 827 грн., пов'язаних зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки.

Суд вважає, що у такому випадку, відповідно до приписів ст.ст. 15 , 16 ЦК України , вимоги прокурора підлягають захисту судом.

Суд вважає необхідним надати оцінку наданим позивачем розрахунків втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню.

Так, відповідно до ст. ст. 10 , 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не довела суду переконливими доказами те, що розрахунки втрат є неналежними, хоча така можливість судом була надана.

Порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів, регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 «Про розміри і порядок визначення витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» .

Судом з достовірністю встановлено, що вартість втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних зі зміною цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2, складає 600 827,00 грн., що підтверджується вище приведеними доказами.

Разом із тим, суд вважає необхідним врахувати, що ОСОБА_2 у добровільному порядку сплатила 399 946 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.

Отже сума заборгованості, яка залишається несплаченою, становить 200 881,00 грн., і підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Таким чином, суд вважає вимоги прокурора обгрунтованими, заснованими на законі, однак суд вважає можливим ці вимоги задовольнити частково.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави пропорційно задоволеним вимогам позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 20, 22, 23, 207, 208, ч.1 ст. 209 ЗК України , ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 218, 223, 235, ст. 293-294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Комінтернівського району Одеської області Заперченка Віталія Сергійовича - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, вартість втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 200 881,00 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню) на розрахунковий рахунок 33214848700272 УК у Комінтернівському районі Одеської області (смт. Нові Біляри), код 21110000, код отримувача 37984056, МФО банку 828011, банк ГУДКСУ в Одеській області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь держави витрати по оплаті судового збору в сумі 2 008,81 грн. (дві тисячи вісім гривень, вісімдесят одна копійка).

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко