Ухвала

від 29.10.2014 по справі 814/7/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/7/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді - за участю секретаря Шеметенко Л.П. Левицької З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Струг" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП "Струг" звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та просило визнати протиправним та недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення № 0000632201 від 16.12.2013 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року було об'єднано справи № 814/7/14 за адміністративним позовом ПП «Струг» про скасування податкового повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000632201 від 15.12.2013 року та № 2а/345/14 за адміністративним позовом ПП «Струг» про скасування податкового повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000642201 від 16.12.2013 року. Об'єднаним справам було присвоєно № 814/7/14.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що у період з 15.11.2013 року по 21.11.2013 року Южноукраїнською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Струг" (код ЄДРПОУ 32841807) з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Юг-Інвест" (код ЄДРПОУ 38151713) за період жовтень - листопад 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ПП "Юг-Інвест" за 4 квартал 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 42/22-01/32841807 від 28.11.2013 року , яким було встановлено порушення ПП "Струг":

- ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Струг" при придбанні товарів;

- п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями, далі - ПК України) у періоді, що перевіряється, що призвело до безпідставного завищення дозволений податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 59 117,00 грн., чим занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 59 117,00 грн.;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України, а саме: підприємством безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 295 586,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток 4 квартал 2012 року на суму 62 073,00 грн.

На підставі акту перевірки Южноукраїнською ОДПІ було оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- № 0000632201 від 16.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 117,00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 29 558,50 грн. .

- № 0000642201 від 16.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 62 073,00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 31 036,50 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до договору поставки № 3/п-2012 р. від 08.10.2012 року, укладеного між ПП "Струг" (покупцем) та ПП "Юг-Інвест" (постачальником), постачальник виконує поставку продукції (найменування, одиниця вимірювання та загальна кількість, термін оплати та поставки якої зазначені у рахунках та накладних) партіями по конкретним заказам покупця протягом 10 - 12 днів після передоплати; одночасно з продукцією передає покупцю відвантажувальні документи; покупець приймає продукцію та надає постачальнику документи, що свідчать о прийнятті продукції; товарно-транспортні витрати постачальника включені у вартість продукції .

Факти здійснення господарських операцій також підтверджуються :податковими та видатковими накладними за відповідний період, актами здачі -приймання виконаних робіт,ТТН,рахунками-фактурами , операції відображено у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд,із врахуванням вимог п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 , пп.14.1.181.ст.14 , ст.138,139, 198,200,201 ПК України, ст.202,203,215,216,228,638 Цивільного Кодексу України . правової позиції ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 , практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що повідомлення-рішення № 0000632201 від 15.12.2013 року та № 0000632201 від 16.12.2013 року є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні , а фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 р. - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.