Рішення

від 30.10.2014 по справі 367/4308/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4308/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/5882/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник Категорія 1 30.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Ромашини І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2007/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 903333 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0005, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 416230 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0005, виданий на ім'я ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:043:0005; судові витрати покласти на відповідачів.

Позов обґрунтовано тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Коцюбинською селищною радою Київської області вимог закону при виділенні громадянам земельних ділянок. Посилався, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903333 (кадастровий номер 3210946200:01:043:0005).

Вказував, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулася з порушенням низки вимог чинного законодавста. Зокрема надана відповідачці земельна ділянка перебуває за межами с. Коцюбинське, яке не має генерального плану, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися. Крім того, спірна ділянка відповідно до рішення РМ УРСР № 673 від 20 червня 1956 року перебуває у постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство" і відноситься до земель лісогосподарського призначення, що стверджується проектом організації лісового господарства і таксаційними описами ділянки. Отже, дана ділянка лісового фонду передана у власність ОСОБА_2 без її вилучення у встановленому порядку у КП "Святошинське лісопаркове господарство" та без зміни її цільового призначення. Крім того, при передачі ділянки у власність ОСОБА_2 проект землеустрою не проходив державну експертизу, що є порушенням ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Також вказує, що у подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2009 № 666 дану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903333, виданому на ім'я ОСОБА_2 зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3 від 21.07.09 та відмітку про реєстрацію в Поземельній книзі відділу Держкомзему у м. Ірпінь Київської області від 10.12.09 за реєстровим номером 9660104300501

Зазначав, що в послідуючому ОСОБА_3, провів відчуження спірної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2010 року відповідачу ОСОБА_1, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230. Вважає, що рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 не відповідає вимогам закону, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вказує, що договір купівлі-продажу від 21.07.2009 № 666 спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також договір купівлі-продажу від 13.12.2010 № 1222, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, є нікчемними згідно ст. 228 ЦК України.

Також зазначає, що, оскільки уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось, відповідно до ст. 346 ЦК України право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2007/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".

Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903333 площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:043:0005 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230 площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:043:0005 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію даного Державного акту.

В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним виданого на його ім'я державного акта і скасування його державної реєстрації і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що він набув права власності на спірну ділянку за договором купівлі-продажу, який не визнаний судом недійсним, а тому підстави для скасування отриманого нею на підставі договору державного акту відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково і визнаючи недійсними рішення селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903333, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3, суд обґрунтовував свої висновки тим, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1500 га межі с.Коцюбинське у встановленому законом порядку визначені не були, генеральний план населеного пункту відсутній. Отже, селищною радою не було з'ясовано чи знаходиться виділена земельна ділянка в межах селища, а відтак розпоряджатися цією ділянкою рада не мала права, що у свою чергу відповідно до ст.152 ЗК України є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішення і державного акту.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.122 сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до ч.2 ст.174 ЗК України рішення про встановлення, зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Згідно ст.176 ЗК України межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом України.

Відповідно до ч. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2. земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903333(кадастровий номер 3210946200:01:043:0005).

В подальшому ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_4 відчужила зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 р., посвідченого нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 666 та на державному акті серії ЯЖ № 903333 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:043:0005 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3

Також судом встановлено, що на час передачі Коцюбинської селищною радою у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки межі селища Коцюбинське Київської області у встановленому законом порядку не установлювалися, проект встановлення меж не розроблявся і не затверджувався, державний акт генеральний план населеного пункту був відсутній.

За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив вимоги прокурора про визнання недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та державного акта з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду в частині визнання недійсним виданого на ім'я ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230 та скасування його державної реєстрації, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, що потягло невірне вирішення спору в цій частині.

Так судом встановлено, що 13 грудня 2010 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу провів відчуження спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230.

Задовольняючи вимоги прокурора в цій частині, суд виходив з того, що у зв'язку із визнанням недійсним рішення ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та державного акта серії ЯЖ № 469757, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3, є правові підстави для визнання недійсним виданого на ім'я покупця земельної ділянки ОСОБА_1 державного акта серії ЯЛ № 416230 та скасування його державної реєстрації.

При цьому суд залишив поза увагою підстави позову прокурора, який мотивував вимоги тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу спірної ділянки є нікчемним згідно положень ст.228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок, і не потребує визнання його недійсним. Саме у зв'язку з нікчемністю договору прокурор вважав, що виданий ОСОБА_1 державний акт слід визнати недійсним.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд прийшов до правильного висновку про необгрунтованість посилань прокурора на нікчемність договору купівлі-продажу від 13 грудня 2010 року, поскільки прокурор не надав доказів, що даний правочин порушує публічний порядок. Однак, прийшовши до таких висновків, суд на порушення вимог ст.81, 131, 152 ЗК

України, ст.204 ЦК України, та всупереч попереднім висновкам про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу нікчемним, визнав державний акт, виданий ОСОБА_1, недійсним.

Наведене свідчить про порушення вимог процесуального закону щодо законності і обгрунтованості рішення.

Крім того, суд не звернув уваги, що правовою підставою видачі ОСОБА_1 державного акту є договір купівлі-продажу від 13 грудня 2010 року, що прямо вказано у державному акті серії ЯЛ №416230. Відповідно без вирішення питання щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права на спірну ділянку за цивільно-правовою угодою, як це передбачає п."в" ч.3 ст.152 ЗК України, підстави для визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цієї угоди, відсутні.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними чи неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується ОСОБА_1 ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним виданого на ім'я ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230 та скасування його державної реєстрації, колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, є в даному випадку є необгрунтованим.

Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також відповідають ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, такі висновки узгоджуються із положеннями ч.3 ст.152 ЗК України, згідно якої захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом заявлення позову про визнання угоди недійсною.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким колегія суддів погоджується, зазначивши в рішенні, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 13 грудня 2010 року не є таким, що порушує публічний порядок, поскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності.

За таких обставин з огляду на те, що ОСОБА_1 набув права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2010 року, який не визнаний судом недійсним і не є нікчемним (його недійсність не встановлена законом), а також враховуючи приписи ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416230, виданого ОСОБА_1 на підставі вказаного договору з підстав вказаних прокурором у позові.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок, який зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 жовтня 2013 року при розгляді справи № 6-93цс 13, предметом якої був спір про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним за позовом прокурора. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справ № 6-92цс 13, 6-67цс14.

За змістом наведеної правової позиції стосовно спору в даній справі вирішення питання про правомірність видачі державного акта на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності правочину, на підставі якого такий акт виданий.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1 скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2013 року в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 416230, кадастровий номер 3210946200:01:043:0005, площею 0,1500 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданого на ім'я ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: