Постанова

від 23.10.2014 по справі 2а-294/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 130883/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Петлюк Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до ОСОБА_3, третя особа - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,

в с т а н о в и в:

ДПІ у Личаківському районі м. Львова 01.03.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3, третя особа - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в якому просила стягнути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 18 960 грн. 00 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 до бюджету 18 960,00 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що він не здійснював реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN 470X02А, державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску, а тому в нього відсутній обов'язок сплачувати податок з власників транспортних засобів за першу реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що Листом Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 31.08.2010 року вих. №9/2074 "Щодо надання інформації про проведення першої реєстрації автомобілів ввезених на територію України" повідомив, що громадянин ОСОБА_3 зареєстрував транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN 470X02А, державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску.

Вищезазначений транспортний засіб відповідно до ст.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" є об'єктом оподаткування.

Виходячи із встановлених ст.3, 5 вищевказаного Закону ставок податку за вказаний транспортний засіб з розрахунку за 2009-2010 рік належить до сплати 18 960,00 грн. податку з власників транспортних засобів за автомобіль марки VOLKSWAGEN 470Х02А (об'єм двигуна 1896 см3, ставка податку за 100 куб. см. - 1000 грн.).

Відповідно до довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 19.11.2010 року №28604/10/19 кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів від гр. ОСОБА_3 в сумі 18 960,00 грн. на рахунок, відкритий в ГУДКУ у Личаківському районі, не надходили.

Крім цього, згідно інформації, наданої листом Західним головним регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 04.11.2010 року №5949 не підтверджено інформації про сплату ОСОБА_3 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку, так як сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена під час первинної реєстрації не зарахована до місцевого бюджету.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно з ч.4, 6 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Відповідно до ст.6 цього ж Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст.3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом (ст.7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»).

Згідно з абз.1 п.3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до органу ВРЕР заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами.

Як видно з матеріалів справи, при вирішенні даної справи, суд першої інстанції не врахував, що із заявою до Львівського ВРЕР УДАІ про проведення державної реєстрації транспортного засобу відповідач не звертався і такої не підписував. Крім того, не подавав жодних документів, що посвідчують його особу (паспорт громадянина України чи будь-які інші документи). Таким чином, відповідач не вчиняв жодних дій, пов'язаних з придбанням чи реєстрацією транспортного засобу.

Таким чином колегія суддів переконана, що вказаний вище транспортний засіб зареєстрований на ОСОБА_3 незаконно, шляхом обману та зловживання довірою.

З огляду на викладене, відповідач не виступав платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, адже вказаний транспортний засіб, реєстрація якого послужила підставою донарахування йому суми податку з власників транспортних засобів, в органах ВРЕР він не реєстрував, а рішення про його реєстрацію прийняте Львівським ВРЕР УДАІ без його відома, з порушенням при цьому встановленого законом порядку такої реєстрації.

Позивачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях відповідача ознак протиправності, як і не доведено правомірності стягнення з нього суми податку з власників транспортних засобів, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, а тому така підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2а-2294/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 28.10.2014 року.