Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/14157/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14157/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент»

про стягнення 2 309,20 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Хміль В.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (далі - відповідач) про стягнення 2 309,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/14157/14, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.

12.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/14157/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/14157/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

15.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/14157/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/14157/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

01.10.2014 р. представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 01.10.2014 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК та в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 22.10.2014 р.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студент» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки продукції № 286 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього Договору.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.3 Договору загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Позивач зазначає суду про те, що ним були повністю виконані свої зобов'язання за Договором, а саме поставлено товар на загальну суму 3 794,10 грн., в свою чергу відповідачем були порушені умови Договору в частині сплати за поставлений позивачем товар, а саме сплачено лише 1 537,20 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2 256,70 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме накладні ТТН № МВУ-002369 від 30.01.2014 р. на суму 1 715,34 грн. та № ТТН № МВУ-002533 від 31.01.2014 р. на суму 2 078,76 грн. та встановлено, що позивачем були виконані свої зобов'язання за Договором.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 3 794,10 грн.

В свою чергу, відповідачем було сплачено на користь позивача лише 1 537,20 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додана позивачем до позовної заяви банківська виписка є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33-34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 2 256,70 грн.

З огляду на вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, з урахуванням часткової оплати відповідачем товару, становить 2 256,70 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 42,66 грн. та 3% річних в розмірі 9,84 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто пеню в розмірі 42,66 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано суму 3% річних.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9,84 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки продукції № 286 від 01.01.2013 р., з урахуванням пені та трьох відсотків річних, в загальному розмірі 2 309,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 128; ідентифікаційний код: 20068492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, будинок 33-Б; ідентифікаційний код: 36001810) заборгованість в розмірі 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 70 коп., пеню в розмірі 42 (сорок дві) грн. 66 коп., 3% річних в розмірі 9 (дев'ять) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай