Рішення

від 04.11.2014 по справі 918/1368/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 р. Справа № 918/1368/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупець-Будінвест-С"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРІНЕЯ"

про стягнення боргу в сумі 20 200,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Редик В.М.

від відповідача: представник не з"явився

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупець-Будінвест-С" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вірінея" (надалі Відповідач) в якому просить стягнути з останнього 20 200 грн. 00 коп. заборгованості за виконані будівельні роботи у житловому будинку по вулиці Наталії Ужвій - Мостицькій в Подільському районі м.Києва та у секції 3 житлового будинку №7 у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки в Дарницькому районі м.Києва.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника повторно в судове засідання не забезпечив.

До господарського суду повернулися ухвали суду від 25 вересня 2014 року та від 21 жовтня 2014 року, які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме м.Рівне, пров. Робітничий, 5, з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання". Вищевказана адреса Відповідача зазначена і в Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійсненому по запиту суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, а відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

У вересні 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вірінея», як генпідрядником та товариством з обмеженою відповідальністю «Крупець-Будінвест-С», як субпідрядником узгоджено виконання будівельних робіт у житловому будинку по вулиці Наталії Ужвій - Мостицькій в Подільському районі м.Києва та у секції 3 житлового будинку №7 у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки в Дарницькому районі м.Києва.

На виконання домовленостей Позивачем здійснено будівельні роботи на зазначених об'єктах, що підтверджується складеними та підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за вересень 2013 року (а.с. 7-10). Всього робіт виконано на суму 46 200,00 (сорок шість тисяч двісті гривень 00 копійок) грн. Проте Відповідач вартість виконаних робіт сплатив лише частково у сумі 26 000,00 (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок) грн., платіж здійснено 27.09.2013 р. (виписка з банку а.с. 11). Борг Відповідача перед Позивачем складає 20 200.00 грн. (двадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1 Оглядового Листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цінними листами від 22.08.2014 року та від 06.09.2014 року Позивач звертався до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи згідно з актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт у розмірі 20 200,00 грн.

Отже, з урахуванням приписів ст.530 ЦК України Відповідач повинен був сплатити заборгованість за виконані роботи до 30.08.2014 року. Проте до цього часу заборгованість не сплачено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Така ж норма закріплена і в статті 193 Господарського кодексу України.

Таким чином вимоги позивача грунтуються на договорі та законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вірінея" (33024, м.Рівне, пров. Робітничий, 5, код ЄДРПОУ 21088743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крупець-Будінвест-С" (01015, м.Київ, вул.Старонаводницька,4-в, офіс 86, код ЄДРПОУ 35154219) 20 200,00 грн. (двадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) заборгованості за виконані будівельні роботи, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Марач В.В.

підписано "05" листопада 2014 р.