Постанова

від 23.10.2014 по справі 808/4132/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 жовтня 2014 року (16 год. 00 хв.) Справа № 808/4132/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Шкабуро О.В.,

представника відповідача Аксаріна Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод світлопрозорих конструкцій»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод світлопрозорих конструкцій» (далі - ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій», позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 № 0000242211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53 760,00 грн.

У судовому засіданні 07.10.2014 представник позивача надав адміністративний позов (уточнений), у якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014 №0000242211 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43 008,00 грн. за основним платежем і 10 752,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на 53 760,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнений адміністративний позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у ньому. Зокрема, вказує, що за приписами абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підставою для включення суми податку до складу податкового кредиту є заява про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8), що було зроблено з боку позивача. Крім того, до заперечення на акт перевірки було додано копії первинних документів, які підтверджують факт отримання таких товарів. Вважає, що з боку відповідача пропущений строк, встановлений для проведення камеральної перевірки, оскільки декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року разом із Додатком 8 були подані до відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку 19.12.2013, таким чином на підставі п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України останнім днем для складання акту камеральної перевірки даних, задекларованих за листопад 2013 року є 20 грудня 2013 року, проте в порушення вимог законодавства акт камеральної перевірки було складено лише 31 січня 2014 року. а тому спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 07.10.2014 №788/10/08-01-10-03-16. Зокрема, зазначає, що за результатами камеральної перевірки було виявлено порушення позивачем п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та підпункту 2 р. IV Порядку №708 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення». Вказує, що відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Пояснює, що таку заяву ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій» подано 19.12.2013. Однак в порушення приписів п.201.10 ст.201 ПК України до неї не було додано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Крім того, у заяві позивачем зазначено не відсутність виданої податкової накладної, а її не реєстрацію у єдиному реєстрі податкових накладних. З урахуванням викладеного, вважає, що позивачем не були додержані вимоги ст.201 ПК України в частині надання доказів до заяви, що не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому спірне рішення є правомірним та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій» (ідентифікаційний код 38783552) зареєстровано як юридична особа 25.06.2013 Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції. Крім того, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що отримано свідоцтво від 01.10.2013 №200139717 НБ№532743.

19.12.2013 позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку подано до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року №9082149358 разом із додатками, зокрема, додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну», до якої включено податкову накладну ТОВ «Наш офіс» від 29.11.2013 №3 на суму 215 040,00 грн., у тому числі сума податку на додану вартість 43 008,00 грн. У графі «опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» зазначено «не зареєстрована в Єдиному реєстрі».

Відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій» за листопад 2013 року, за результатами якої складений відповідний акт від 31.01.2014 №23/22-11/38783552 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 43 008,00 грн., заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, внаслідок порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст.123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України. Із змісту акта вбачається, що дане порушення виникло внаслідок не надання позивачем до Заява про відмову постачальника надати податкову накладну копій первинних документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті, позивач надав до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області заперечення від 18.02.2014 №1/18-02 разом із якими надано копії податкової накладної від 29.11.2013 №3 та видаткової накладної від 29.11.2013 №15.

Листом від 18.02.2014 №1303/10/22-11 відповідач повідомив позивача, що залишає без змін висновки, викладені в акті, у зв'язку з ненаданням підприємством до заяви (додаток 8 до податкової декларації) копій первинних документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість по зазначеній операції.

На підставі Акту та з урахуванням виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0000242211, яким ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53 760,00 грн., у тому числі 43 008,00 грн. за основним платежем і 10 752,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Міністерства доходів та зборів України, проте відповідними рішеннями про результати розгляду скарг від 30.04.2014 №1574/10/08-01-10-0413, від 23.05.2014 №3572/6/99-99-10-01-15 скарги підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0000242211 залишено без змін.

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним позивач звернувся із позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На підставі системного аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не зареєстрованих продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних, надається виключно у випадку звернення платником податків із відповідною заявою та за умови документального підтвердження факту сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про відмову постачальника ТОВ «Наш офіс» надати податкову накладну від 29.11.2013 №3 не додано жодних документів, які передбачено додавати до подібної заяви у відповідності із п.201.10 ст. 201 ПК України, що саме представником позивача визнано.

За нормами пп.54.3.2 п.54.3 ст.53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскільки під час проведеної відповідачем перевірки ТОВ «Завод світлопрозорих конструкцій» було встановлено заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 43 008,00 грн., заявлених у податковій декларації за листопад 2013 року, внаслідок чого порушено п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, то податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем та за фінансовими санкціями.

Щодо посилань позивача на порушення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області порядку проведення перевірки суд вважає за необхідне зазначити, що у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак жодним чином не звільняє платника від обов'язку сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України. Отже, навіть виявлені факти порушення процедури проведення спірної перевірки (у разі їх наявності) не мають обов'язковим наслідком недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак