Рішення

від 29.10.2014 по справі 910/20744/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20744/14 29.10.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» простягнення заборгованості в розмірі 77 999 гривень 38 копійок

Представники:

від Позивача: Мукоїда Л.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Веклич В.О. (керівник);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 77 999 гривень 38 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 13 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» («Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» («Виконавець») укладено Договір № 59 про організацію обслуговування заходу, відповідно до умов якого сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації та проведення корпоративного заходу для працівників замовника, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» виставлено Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 13 лютого 2014 року на оплату послуг з організації корпоративного заходу в розмірі 95 576 гривень 00 копійок. Відповідно до платіжного доручення № 37123 від 14 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» 95 576 гривень 00 копійок в рахунок оплати послуг з організації заходу згідно рахунку № СФ-0000005 від 13 лютого 2014 року. 23 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» («Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» («Виконавець») укладено Угоду про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу, відповідно до умов якої сторони, зокрема, погодили припинення дії Договору про організацію обслуговування заходу № 59 від 13 лютого 2014 року з 23 квітня 2014 року та зобов'язання виконавця повернути замовнику грошові кошти, сплачені останнім відповідно до умов Договору, у розмірі 68 187 гривень 00 копійок у строк до 25 травня 2014 року. Однак, Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» грошові кошти в розмірі 68 187 гривень 00 копійок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» 77 999 гривень 38 копійок, з яких: 68 187 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості; 4 159 гривень 41 копійку - інфляційних нарахувань, 666 гривень 92 копійки - 3% річних та 4 986 гривень 05 копійок - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20744/14, судове засідання призначено на 15.10.2014 р.

14.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.09.2014 року.

15.10.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник Відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.09.2014 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" коштів за Угодою про припинення дії Договору № 59 від 13.02.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.09.2014 року, клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2014 року відкладено розгляд справи на 29.10.2014 року.

В судовому засіданні 29.10.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Керівник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та подав Заву про залучення співвідповідача, відповідно до якої просив Суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача - ТОВ «Ацумарі», оскільки останнє є безпосереднім виконавцем домовленостей, які виникли між сторонами даної справі на підставі Договору №59 про організацію обслуговування заходу. Також, керівником Відповідача подано Відзив на позов, в якому зазначено, що 17 лютого 2014 року сума у розмірі 48 408,00 грн. була сплачена Відповідачем ТОВ «Ацумарі» в якості передплати за бенкет замовника. 02 червня 2014 року ТОВ «Ацумарі» надало Відповідачу гарантійний лист, в якому зобов'язалось повернути передплату на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК». Однак, станом на 13 жовтня 2014 року кошти на рахунок Виконавця від ТОВ «Ацумарі» не надійшли. Таким чином, Виконавець не має можливості повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" грошові кошти у зв'язку з тим, що ТОВ «Ацумарі» не повертає Відповідачу вказані кошти.

В судовому засіданні відмолено в задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ТОВ «Ацумарі», оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» не пред'явлено позовних вимог до вказаного Товариства.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 жовтня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

13 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» («Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» («Виконавець») укладено Договір № 59 про організацію обслуговування заходу, відповідно до умов якого сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації та проведення корпоративного заходу для працівників замовника, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» виставлено Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 13 лютого 2014 року на оплату послуг з організації корпоративного заходу в розмірі 95 576 гривень 00 копійок.

Відповідно до платіжного доручення № 37123 від 14 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» 95 576 гривень 00 копійок в рахунок оплати послуг з організації заходу згідно рахунку № СФ-0000005 від 13 лютого 2014 року.

23 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» («Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» («Виконавець») укладено Угоду про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу, відповідно до умов якої сторони, зокрема, погодили припинення дії Договору про організацію обслуговування заходу № 59 від 13 лютого 2014 року з 23 квітня 2014 року та зобов'язання виконавця повернути замовнику грошові кошти, сплачені останнім відповідно до умов Договору, у розмірі 68 187 гривень 00 копійок у строк до 25 травня 2014 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» грошові кошти в розмірі 68 187 гривень 00 копійок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» 77 999 гривень 38 копійок, з яких: 68 187 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості; 4 159 гривень 41 копійку - інфляційних нарахувань, 666 гривень 92 копійки - 3% річних та 4 986 гривень 05 копійок - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 59 про організацію обслуговування заходу та Угоди про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що Угодою про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу від 23 квітня 2014 року сторони погодили зобов'язання виконавця повернути замовнику грошові кошти, сплачені останнім відповідно до умов Договору, у розмірі 68 187 гривень 00 копійок у строк до 25 травня 2014 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» в розмірі 68 187 гривень 00 копійок відповідно до умов Угоди про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу від 23 квітня 2014 року.

Суд зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК», викладені в відзиві на позовну заяву, не спростовують факту наявності заборгованості Відповідача за Угодою про припинення дії Договору № 59 про організацію обслуговування заходу від 23 квітня 2014 року.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягає 68 187 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягає 4 159 гривень 41 копійку - інфляційних нарахувань та 666 гривень 92 копійки - 3% річних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З таких обставин, Суд приходить до висновку, що до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягає 4 986 гривень 05 копійок - пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЧАКІВСЬКА/ПРОВУЛОК ОЧАКІВСЬКИЙ, будинок 5/6, Ідентифікаційний код юридичної особи 38282785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 9, корпус 5, офіс 101, Ідентифікаційний код юридичної особи 34480657) 77 999 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок , з яких: 68 187 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості; 4 159 гривень 41 копійку - інфляційних нарахувань, 666 гривень 92 копійки - 3% річних та 4 986 гривень 05 копійок - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВМАРК» (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЧАКІВСЬКА/ПРОВУЛОК ОЧАКІВСЬКИЙ, будинок 5/6, Ідентифікаційний код юридичної особи 38282785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 9, корпус 5, офіс 101, Ідентифікаційний код юридичної особи 34480657) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 жовтня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин