Постанова

від 28.10.2014 по справі 910/4737/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/4737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Діденко І.В. ( за довіреністю № 2326-К-О від 11.07.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Логістика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014р.

у справі № 910/4737/14 (суддя: Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Логістика"

про стягнення 83737, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 16.06.2011 у розмірі 83737 грн. 36 коп., в тому числі 52165 грн. 02 коп. заборгованості за кредитом, 19683 грн. 60 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6724 грн. 35 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 5164 грн. 39 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2014р. у справі № 910/4737/14 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Логістика" на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість по кредиту у розмірі 52165 грн. 02 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 19683 грн. 60 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5164 грн. 39 коп. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 6724 грн. 35 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що 16.06.2011року відповідач надав ПАТ комерційному банку "Приватбанк" заяву, на підставі якої через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), які разом складають договір банківського обслуговування. На підставі зазначеної заяви банком було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000060509395 та про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ "Агроком Логістика" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014р. у справі № 910/4737/14 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, яка полягає в тому, що суд належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи та виніс без участі уповноваженого представника відповідача оскаржуване рішення. Також зазначив, що договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем не існувало.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Агроком Логістика" та призначено розгляд справи № 910/4737/14 на 17.06.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В подальшому справа неодноразово відкладалась.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 28.10.2014 року, в зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. на навчанні, здійснити розгляд справи № 910/4737/14 у складі: головуючий суддя Руденко М.А,, суддів: Дідиченко М.А., Мальченко А.О.

28.10.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 28.10.2014р. за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.06.2011 року між ПАТ комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ « АГРОКОМ ЛОГІСТИКА» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно якої відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банку (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), які разом складають договір банківського обслуговування (а.с.30).

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

На підставі зазначеної заяви банком було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000060509395 та про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до довідки від 11.03.2014 вих. № 08.7.0.0.0/140311133028 та виписки з рахунку клієнта № 26000060509395 за період з 16.06.2011 по 03.04.2014 банком надавався кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача 26000060509395 у встановлених розмірах: 16.06.2011 - 1400 грн. 00 коп., 27.02.2012 - 8820 грн. 00 коп., 06.06.2012 - 17500 грн. 00 коп., 05.11.2012 - 39500 грн. 00 коп., 28.01.2013 - 49500 грн. 00 коп., 04.02.2013 - 61900 грн. 00 коп. (а.с.41)

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2014 позивач направив відповідачу претензію від 27.02.2014 № 10221VІМ0S08О з вимогами про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 16.06.2011 (а.с.59). В матеріалах справи відсутні будь яка відповідь на претензію.

Відповідно до договору банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок та за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (далі по тексту - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування.

Зазначені правила розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Відповідно до пункту 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта, щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3. Умов).

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом: одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Положеннями пункту 3.18.1.6. Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними: документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу 3.18.4. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24,00 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашений кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду; в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта, щодо погашення заборгованості, вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4 Умов встановлено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Положеннями пункту 3.18.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 52165 грн. 02 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 19683 грн. 60 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5164 грн. 39 коп..

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За змістом укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.18.7 розділу 3.18 Умов визначено, що кредитною угодою є даний розділ "Умов та правил надання банківських послуг" разом з угодою на приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви на відкриття поточного рахунку з карткою зі зразками підписів і відбитком печатки" або у формі авторизації кредитної угоди у системі клієнт банк/ інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або розрахунковими документами клієнта на використання коштів в рамках кредитного ліміту у межах вказаних ним сум.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 04.02.2013р. на виконання умов договору банк надав клієнту кредитний ліміт у розмірі 61900 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з особового рахунку клієнта № 26000060509395 (а.с.41) за період з 16.06.2011р. по 03.04.2014р., довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 11.03.2014р. вих. № 08.7.0.0.0/140311133028 та меморіальним ордером № 02GF tr. HSKLD0527B02GF 1 від 07.05.2013р.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом вірно було встановлено, що клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 52165 грн. 02 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 19683 грн. 60 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5164 грн. 39 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано самим відповідачем. В матеріалах справи відсутні будь які належні докази погашення заборгованості по кредиту у розмірі 52165 грн. 02 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19683 грн. 60 коп. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 5164 грн. 39 коп.

Колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 52165 грн. 02 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19683 грн. 60 коп. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 5164 грн. 39 коп. вважає його вірним, а тому судом першої інстанції правомірно було задоволенно вимоги в повному обсязі.

Стосовно нарахування позивачем пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором у розмірі 6724 грн. 35 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За умовою п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2,2, 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем були порушені умови договору та норми чинного законодавства України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було вірно нараховано пеню у розмірі 6724 грн. 35 коп.

Безпідставним є посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не належним чином було повідомлено представника відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду міста Києва від 21.03.2014 року про порушення провадження у справі, відповідно до штампу на зворотньому боці, була надіслана сторонам у справі 26.03.2014 року та відповідно до поштового повідомлення №27286236 (а.с.3) № 27287054 (а.с. 75) вручена відповідачу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи доведено, що суд першої інстанції належним чином повідомляв всіх учасників процесу про час та місце розгляду справи, тоді як відповідач не скористався своїм правом, та жодного разу не з'явився у судове засідання, до суду першої інстанції.

Необґрунтованими є також доводи скаржника про те, що відповідачу не було відомо про укладання договору банківського обслуговування № б\н від 16.06.2011 року, так як з заявою на відкриття кредитного ліміту на рахунку звернулись невстановлені особи, оскільки заява про відкриття кредитного ліміту на рахунку № 26000060509395 підписана електронним цифровим підписом відповідача, який він згідно ст. 7 Закону України « Про електронний цифровий підпис» від 15 січня 2009 № 879-У1 повинен зберігати у таємниці.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2014 року у справі № 910/4737/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Логістика" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2014 року у справі № 910/4737/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2014 року у справі № 910/4737/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4737/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко