Рішення

від 30.10.2014 по справі 910/18325/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18325/14 30.10.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Кібі - 2"

про стягнення 77601,03 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Коротчук О.М.(дов. від 05.09.2014)

Від відповідача: Чабак Г.Г.(голова правління)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03890/4-09 від 05.03.2014 у розмірі 77 601,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2014 порушено провадження у справі №910/18325/14 та призначено до розгляду на 18.09.2014.

18.09.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 14.10.2014 для подання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 14.10.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 30.10.2014.

В судове засідання 30.10.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав суду письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені. Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача також з'явився в судове засідання 30.10.2014 та подав заяву про визнання заборгованості в сумі 58 449,63 грн., судових витрат в сумі 1827,00 грн. та подав заяву про розстрочку виконання рішення суду на термін в 12 місяців.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2004 між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі - позивач, ПАТ «АК «Київводоканал» або постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «КІБІ-2», (далі - відповідач, ЖБК «КІБІ-2» або абонент) було укладено договір № 03890/4-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 даного Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об 'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПАТ «АК «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов 'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 «вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико- хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води».

Таким чином, Позивач є виробником та постачальником, а Відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

З огляду на вищевикладене за п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у балансоутримувача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом.

Зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків, відповідно до Правил користування.

Згідно п. 2.2.2. оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документа до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ Постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5. Договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідач в установлений Договором термін жодних документів щодо відмови від оплати отриманих послуг, передбачених п. 2.2.5. Договору, не надав, представника для проведення звіряння не направляв.

Натомість, позивач обґрунтовує свої вимоги належними та допустимими доказами, а саме:

- актами про зняття показників водолічильників, погодженими та підписаними Відповідачем, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об'єми;

- розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг;

- дебетово-інформаційними повідомленнями та реєстрами дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи Відповідача (з огляду на значний обсяг вказаних документів їх буде надано до суду в установленому порядку після порушення провадження у справі).

Так, вказаними вище документами підтверджується надання абоненту послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.10.2008 по 30.04.2014 на суму 393 196,24 грн., з яких, як зазначає позивач у позовній заяві, сплачено 324 580,29 грн. внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 68 449,63 грн.(з урахуванням перерахунків на суму - 166,32 грн.).

В ході розгляду справи судом встановлено, що крім зазначеної суми, відповідач ще частково оплатив заборгованість в сумі 5 000,00 грн. платіжним дорученням № 85 від 21.08.2014 та в сумі 5 000,00 грн. платіжним дорученням № 203 від 29.10.2014.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 58 449,63 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач виконує покладені на нього Договором та чинним законодавством обов'язки сумлінно та належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, відповідач неналежно виконує покладені на нього Договором та чинним законодавством обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (надалі - "Правила"), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - "Правила приймання"), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в сумі 58 449,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем було подано суду докази оплати позивачу основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. що підтверджується платіжними дорученням № 85 від 21.08.2014 та № 203 від 29.10.2014.

У зв'язку з наведеним суд припиняє провадження в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що основний борг відповідачем сплачено і між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо оплати основного боргу в сумі 10 000,00 грн., суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача подав суду письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. зазначає, що статтею 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, які долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з тим, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, суд встановив, що заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. підписана уповноваженим представником позивача і ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому суд приходить до висновку, що відмова позивача від позову достатньо мотивована, належно обґрунтована, а тому підлягає прийняттю господарським судом. При цьому суд зазначає, що повноваження представника позивача перевірено і він має право заявити про відмову від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. та припинення провадження у справі в цій частині, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. врегульовано самими сторонами і між ними у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань з цього приводу, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. і припинити провадження у справі в цій частині. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення суду на термін в 12 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України у виняткових випадках, залежно від обставин справи, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, поданням прокурора чи з власної ініціативи може розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для розстрочки виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 ГПК України та Роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України , є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дана заява відповідача достатньо обґрунтована та мотивована, наданими матеріалами підтверджено існування конкретних обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення у даній справі.

Отже, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/18325/14 строком на 12 місяців.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача - публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від позову до житлово-будівельного кооперативу "Кібі - 2" в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків, штрафу та пені на загальну суму 9 151,40 грн. та припинити провадження в цій частині.

2. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн.

3. В іншій частині позов публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити повністю.

4. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Кібі - 2" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 21591146) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основну заборгованість у розмірі 58 449(п"ятдесят вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

5. Розстрочити виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/18325/14 строком на 12 місяців за наступним графіком:

- до 01.12.2014 - 5023,05 грн.

- до 01.01.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.02.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.03.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.04.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.05.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.12.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.06.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.07.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.08.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.09.2015 - 5023,05 грн.

- до 01.10.2015 - 5023,08 грн.

6. Видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 05.11.2014