Рішення

від 27.10.2014 по справі 921/917/14-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2014 р.Справа № 921/917/14-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства "Укрзапчастини", вул..Ак.Лазаренка, 4, м.Львів, 79026.

до відповідача: Приватного підприємства «С.Н.П.», вул..Бродівська, 44, м. Тернопіль

про стягнення 53 372 грн. 81 коп.

За участю представників сторін

Позивача: Шпитак І.С., Чернецька О.Є. - представники

Відповідача: не з'явився

Суть справи: Приватне підприємство "Укрзапчастини", вул..Ак.Лазаренка, 4, м.Львів звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства «С.Н.П.», вул..Бродівська, 44, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 60 147 грн. 18 коп.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29 серпня 2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.09.2014р. на 11 год. 00 хв.; зобов'язано позивача до дня розгляду справи надати господарському суду обґрунтований розрахунок суми позовних вимог та відповідача зобов'язано надати господарському суду документально обґрунтований відзив на позов.

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст.22, 81-1 ГПК України.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних ухвалою суду документів, ухвалами господарського суду Тернопільської області від 19.09.2014р., 30.09.2014р. розгляд справи відкладався на 30.09.2014р. та на 27.10.2014р. відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

Повноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, спростувань та заперечень на позовну заяву Приватного підприємства "Укрзапчастини" не подав; поштова кореспонденція, яка надсилалась н адресу відповідача: вул.Бродівська, 44, м.Тернопіль, - повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти " за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

24.10.2014р. на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі Приватного підприємства "Укрзапчастини" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «С.Н.П.» на користь Приватного підприємства "Укрзапчастини": 53 372,81 грн., із них: 41472,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2180,38 грн. інфляційних витрат, 3101,95 грн. що становить 3% річних та 6618,48 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

21 березня 2012 року між ПП "Укрзапчастини" /надалі Продавець/ та ПП "С.Н.П." /надалі Покупець/ було укладено договір продажу № 12, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а саме вугілля марки ДГР 0-200, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та провести розрахунок.

На виконання договору Приватне підприємство "Укрзапчастини" по накладній № 12 від 21.03.2012р. поставило, а покупець Приватне підприємство "С.Н.П." одержало за довіреністю № 9 від 12.03.2012р. вугілля ДГР 0-200 на загальну суму 41472,00 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну № 5 від 21.03.2012р.

Відповідно до п.5.1. договору розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем протягом 30 календарних днів із дня поставки перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця.

19.07.2012р. Приватним підприємством "Укрзапчастини" на адресу Приватного підприємства "С.Н.П." була надіслана претензія за № 36 про сплату вартості поставленого вугілля в сумі 41472,00 грн.

Всупереч умов договору в частині взятих зобов'язань по оплаті поставленого товару, відповідач по справі за одержане вугілля не розрахувався, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 41 472,00 грн. заборгованості за переданий йому позивачем товар.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар відповідно до п.5.1. договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми недоперерахованих коштів продавцю.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, в яких наведений обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, позивачем до сплати відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 13.10.2013р. по 14.10.2014р. в розмірі 6618,48 грн.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення пені, суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати за період з 12.03.2012р. по 14.10.2014р. в розмірі 2180,38 грн. та 3% річних за період з 12.03.2012р. по 14.10.2014р. в розмірі 3101,95 грн.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, господарський суд прийшов до висновку, що відлік строку нарахування інфляційних витрат та 3% річних починається не з 12.03.2012р., як зазначено позивачем, а з 21.03.2012р., тобто з дати одержання товару. Здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що вони нараховані правомірно, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за поставлений товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43,49, 75,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «С.Н.П.», вул..Бродівська, 44, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37457772 на користь Приватного підприємства "Укрзапчастини", вул..Ак.Лазаренка, 4, м.Львів, ідентифікаційний код 30918652 - 41472,00 грн. заборгованості за поставлений товар; 2180,38 грн. інфляційних витрат; 3101,95 грн. що становить 3% річних; 6618,48 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 1827 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 05.11.2014 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук