Постанова

від 30.09.2014 по справі 813/4992/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року № 813/4992/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Працювитого Б.Р.

представник відповідача Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі - позивач, ТОВ «НВП «Гетьман») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 № 0000920801/22711 та від 28.11.2011 № 0000960801/23626.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «НВП «Гетьман» зазначає, що висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 08.11.2011 №1319/08-01/31804036 та від 14.11.2011 № 1408/08-01/31804036 про нереальність господарських операцій із ТОВ «Алтваінвест» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні та додаткових поясненнях. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Алтваінвест», а отже безпідставно сформовано податковий кредит у період квітень, травень, липень, серпень, вересень 2011 року, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

СДПІ з ОВП у м. Львові у період з 12.10.2011 по 01.11.2011 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Гетьман» з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Алтваінвест» (ЄДРПОУ 36997677) за період квітень, травень, липень 2011 року, про що 08.11.2011 складено акт № 1319/08-01/31804036 (а.с. 21-35).

Згідно акта перевірки № 1319/08-01/31804036, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2011 року в сумі 302709,82 грн, за травень 2011 року в сумі 793284,69 грн. за липень 2011 року в сумі 530735,19 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 16.11.2011 виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000912301/11262 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1626729,70 грн, штрафна санкція 132685,80 грн (а.с. 12).

У період з 08.11.2011 по 06.14.2011 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Гетьман» з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Алтваінвест» (ЄДРПОУ 36997677) за період серпень, вересень 2011 року, про що 14.11.2011 складено акт № 1408/08-01/31804036 (а.с. 113-132).

Відповідно до акта № 1408/08-01/31804036 відповідачем встановлено порушення позивачем п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2011 року в сумі 1129579,02 грн, за вересень 2011 року в сумі 37313,96 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.11.2011 виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000960801/23626 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 151388,53 грн, штрафна санкція 75694,26 грн (а.с. 133).

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Алтваінвест» у період квітень, травень, липень, серпень. вересень 2011 року.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Податковий кодекс України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Алтваінвест» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ «Алтваінвест».

Між ТОВ «НВП «Гетьман» та ТОВ «Алтваінвест» укладено договір купівлі-продажу № 27-08/10 від 27.08.2010 (а.с. 14) та договір купівлі-продажу № 20-05/11 від 20.05.2011 (а.с. 36), предметом яких є придбання позивачем напівфабрикату шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикату шкіри Краст.

Згідно з умовами вказаних договорів позивачем отримано відповідно до видаткових накладних (№ РН-0000021 від 29.04.2011, № РН-0000022 від 29.04.2011, № РН-0000033 від 26.05.2011, № РН-0000034 від 26.05.2011, № РН-0000050 від 29.07.2011, № РН-0000051 від 29.07.2011, № РН-0000052 від 29.07.2011, № РН-0000053 від 29.07.2011, № РН-0000064 від 01.08.2011, № РН-0000065 від 01.08.2011, № РН-0000093 від 26.08.2011, № РН-0000094 від 26.08.2011, № РН-0000095 від 26.08.2011, № РН-0000096 від 26.08.2011, № РН-0000097 від 26.08.2011, № РН-0000098 від 26.08.2011, № РН-0000099 від 26.08.2011, № РН-0000100 від 26.08.2011, № РН-0000101 від 26.08.2011, № РН-0000102 від 26.08.2011, № РН-0000103 від 26.08.2011, № РН-0000104 від 26.08.2011, № РН-0000126 від 13.09.2011) шкіру Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст.

Прийняття товару сторонами оформлено актами прийому передачі від 29.04.2011 до договору купівлі-продажу № 27-08/10; від 29.04.2011 до договору купівлі-продажу № 27-08/10; від 26.05.2011 до договору купівлі-продажу № 20-05/11; від 26.05.2011 до договору купівлі-продажу № 20-05/11; від 28.08.2011 до договору купівлі продажу №20-05/11; від 13.09.2011 до договору купівлі продажу №20-05/11.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 400 від 06.05.2011, № 427 від 11.05.2011, № 434 від 12.05.2011, № 436 від 12.05.2011, № 477 від 19.05.2011, № 550 від 31.05.2011, № 551 від 01.06.2011, № 727 від 06.07.2011, № 736 від 06.07.2011, № 813 від 21.07.2011, № 823 від 04.08.2011, № 883 від 04.08.2011, № 896 від 08.08.2011, № 912 від 08.08.2011, № 1015 від 22.08.2011, № 1036 від 26.08.2011, № 1085 від 02.09.2011, № 1193 від 16.09.2011 та отримав податкові накладні № 2 від 29.04.2011; № 3 від 21.03.2011; № 3 від 26.05.2011; № 4 від 26.05.2011; № 1 від 29.07.2011; № 2 від 29.07.2011; № 3 від 29.07.2011; № 4 від 29.07.2011; № 1 від 01.08.2011; № 2 від 01.08.2011; № 11 від 26.08.2011; № 12 від 26.08.2011; № 13 від 26.08.2011; № 14 від 26.08.2011; № 15 від 26.08.2011; № 16 від 26.08.2011; № 17 від 26.08.2011; № 18 від 26.08.2011; № 19 від 26.08.2011; № 20 від 26.08.2011; № 21 від 26.08.2011; № 22 від 26.08.2011; № 1 від 13.09.2011.

Водночас ТОВ «НВП «Гетьман» (комітент) укладено з ТОВ «Західресурс» (комісіонер) договір № 001/2011 від 21.01.2011 з додатковими угодами (а.с. 16-19) та договір № 007/2010 від 20.05.2011 (а.с. 38-39), відповідно до умов яких ТОВ «Західресурс» зобов'язалося за дорученням та в інтересах позивача здійснити від свого імені продаж шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст за межі митної території України.

Відтак позивач придбану у ТОВ «Алтваінвест» шкіру Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст відповідно до умов вищевказаних договорів комісії передав для реалізації за межі митної території України згідно актів приймання-передачі товару № 003/2011 від 29.04.2011; № 003/2011 від 26.05.2011; № 004/2011 від 13.09.2011.

Судом встановлено, що у подальшому вказаний товар експортований ТОВ «Західресурс» за межі митної території України, доказом чого є вантажна митна декларація № 206040000/2011/001610 від 29.04.2011, міжнародна товарно-транспортна накладна № 101849 від 29.04.2011; рахунок № 17 від 29.04.2011; пакувальний лист № 17 від 29.04.2011; фото вантажу; паспорт сертифікат № 34 від 29.04.2011; свідоцтво № 146073; вантажно-митна декларація № 206040000/2011/002051 від 31.05.2011; міжнародна товарно-транспортна накладна № 043694 від 31.05.2011; рахунок № 1 від 26.05.2011; пакувальний лист № 1 від 26.05.2011; фото вантажу; сертифікат якості; вантажно-митна декларація № 206040000/2011/003670 від 16.09.2011; міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.09.2011; рахунок № 26 від 14.09.2011; пакувальний лист № 26 від 14.09.2011; сертифікат якості.

При цьому суд звертає увагу, що як і передбачено умовами договору комісії у разі експорту товару, у вантажних митних деклараціях у графі 9 вказано реквізити позивача (комітента).

Вищенаведені фактичні обставини справи доводять факт придбання товару позивачем у ТОВ «Алтваінвест» та використання його у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту через комісіонера за межі території України. Згідно звіту комісіонера від 24.10.2011 та графи 8 вантажних митних декларацій, покупцем товару є підприємство Lamar Group Limited, адреса: 1504 B, 363 Queen Street Auckland, New Zealand.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ТОВ «НВП «Гетьман» та ТОВ «Алтваінвест», факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операції з купівлі-продажу товарів у ТОВ «Алтваінвест» підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту за межі території України.

Дослідивши акти перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в них обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Алтваінвест» та його постачальників у зв'язку з відсутністю їх за місцем знаходження. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ в м. Івано-Франківську від 09.09.2011 № 7240/15-2/36997677 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алтваінвест» (код ЄДРПОУ 36997677);

- акт ДПІ в м. Івано-Франківську від 12.09.2011 № 7298/15-2/36997677 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алтваінвест» (код ЄДРПОУ 36997677) за червень 2011 року;

- акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 21.10.2011 № 312/23-46/34768970 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валартекс» (код ЄДРПОУ 34768970) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Алтваінвест» (код ЄДРПОУ 36997677) за серпень 2011 року;

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Алтваінвест». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ «НВП «Гетьман» та ТОВ «Алтваінвест» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Алтваінвест» оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТОВ «Алтваінвест», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТОВ «Алтваінвест» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТОВ «Алтваінвест».

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 28,23 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 16.11.2011 № 0000920801/22711.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 28.11.2011 № 0000960801/23626.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (м. Львів, вул. Волинська 10а, ЄДРПОУ 31804036) 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійки судового збору .

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова у повному обсязі складена 06.10.2014 року.