Постанова

від 14.10.2014 по справі 872/15159/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 811/2288/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Нагорної Л.М. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Гусаров В.О. (дов.від 02.09.2014 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 р. у справі № 811/2288/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби щодо коригування податкового кредиту на загальну суму 63 718,50 грн., задекларованих ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" на підставі податкових накладних ПП "ОНИКС-СГ", та задекларовані ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" суми податкового зобов'язання, сформованого за рахунок податкових накладних ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" підприємствам-покупцям у розмірі 76 280,37 грн., на підставі акту № 455/1520/37083249 від 29.05.2013 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року, з відображенням даних в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні;

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року щодо сум податкового кредиту у розмірі 63 718,50 грн. та податкових зобов'язань у розмірі 76 280,37 грн., що були відкориговані на підставі на підставі акту №455/1520/37083249 від 29.05.2013 р. документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки побудовані лише на акті звірки контрагента позивача, без дослідження первинної документації Товариства, яка підтверджує реальність здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач зазначає, що в разі виявлення порушення податкового законодавства відповідач мав би винести податкове повідомлення-рішення, в той час як податковим органом здійснено коригування показників податкової звітності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 р. у справі № 811/2288/13-а в у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що дії податкового органу щодо внесення або зміни інформації у базах інформаційних систем не порушує права та інтереси позивача та не призводить до будь-яких юридичних наслідків. Так само висновки акту перевірки не є по суті рішенням суб'єкту владних повноважень та не можуть бути предметом судового оскарження в адміністративному судочинстві.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 р. у справі № 811/2288/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі та не дослідив тієї обставини, що оскільки на підставі акту перевірки та зазначених в ньому висновків здійснено коригування податкової звітності позивача, спірний акт є таким, що порушує права та інтереси особи. Скаржник вказує на те, що судом пер6шої інстанції не враховано практики суду касаційної інстанції, рішенням якого визначено, що внесення змін до облікових даних платника податків, що не пов'язане зі зміною податкового навантаження, можливе лише на підставі або самостійно податної платником податкової декларації або прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені. Щодо представника позивача, останній в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення, просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права .

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини:

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року, за результатами якої складено акт № 455/1520/37083249 від 29.05.2013 (а.с.20-31).

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується сторонами у справі, що на підставі вказаного акту перевірки від 29.05.2013 р. податкові повідомлення-рішення не приймались, лише внесено данні в автоматизовану інформаційну систему (АІС) "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України".

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 29.05.2013 р. податківцями встановлено порушення ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" ч.3 ст.5, ст.7 ГК України, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, п.п.«а» п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, ч.1 ст.9, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого Товариством безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних у серпні, жовтні-грудні 2012 року на загальну суму 76280,37 грн., та у ті ж періоди безпідставно сформовано податкові зобов'язання на загальну суму 63718,50 грн.

Також за висновками податківців недодержання вимог ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством, як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Зазначені висновку акту перевірки від 29.05.2013 р. ґрунтуються на даних акту від 08.04.2013 р. № 295/1520/37427046 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Оникс-СГ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-грудень 2012 року та січень 2013 року» (а. с.22) та даних актів перевірок суб'єктів господарювання, які мали взаємовідносини з ПП «Оникс-СГ» та здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (акти перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС ТОВ "Вендо" (код ЄДРПОУ 37955905) від 15.03.2013 р. № 998/22-4/37955905 та ПП "Отіма Інвест-Груп" (код за ЄДРПОУ 37956013) від 15.03.2013 р. № 999/22.8/37956013, ТОВ "ВЕСНА" (код ЄДРПОУ 30305270) акт від 15.03.2013 р. № 5142/7/224-111 (а. с.26), в ході проведення яких встановлено порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 , ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Оникс-СГ» (ЄДРПОУ 37427046) з постачальниками та покупцями, в зв'язку з чим вказані правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" мало господарські відносини з придбання у ПП «Оникс-СГ» товару (механічні ущільнення, вторинні ущільнення та ніші комплектуючі до насосів) за договором поставки від 01.066.2012 р. № 007/06-12 (а. с.40-42).

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності під час виконання договорів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність та рух активів у процесі здійснення господарської операції, а саме: видаткові та податкові накладні (а. с.49-71), платіжні доручення (а. с.43-48).

Отримання та подальша реалізація придбаного товару (тобто використання позивачем отриманих товару у власній господарській діяльності) також підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем (а. с.116-206).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, у даному випадку акт перевірки ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" від 29.05.2013 р. не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку Товариства та можуть підтвердити наявність виявлених порушень і, водночас, не містить посилань на ненадання позивачем до перевірки первинних документів стосовно взаємовідносин з ПП «Оникс-СГ».

Щодо дій податківців про встановлення нікчемності правочину з поставки товару, то враховуючи норми Цивільного кодексу України, колегія суддів зпазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності своїх дій згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказаний вище правочин.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, податковим органом не наведені.

При цьому, органам ДПС статтею 20 ПК України, якою визначаються права органів ДПС, не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності правочинів в акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, оскільки правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ст.203, ч.1 ст.215ст.228 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно суд.

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох із сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їх на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, доручення не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не надано суду належних доказів встановлення вини та умислу позивача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки від 29.05.2013 р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилась в намірі останнього порушити публічний порядок, а й не доводить умислу Товариства на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів вкотре зауважує, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватись лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Не надано суду також і вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ПП «Оникс-СГ» було одержання позивачем податкової вигоди, тому твердження відповідача про те, що позивач являється вигодонабувачем ПП «Оникс-СГ», є недоведеним.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження даних товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на безпідставність висновку суду першої інстанції ( з огляду на визначений позивачем предмет) про те, що акт перевірки від 29.05.2013 р. не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України і тому висновки, викладені в даному акті перевірки, не можуть бути оскаржений в суді в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки не відповідають суті даного спору, оскільки позивачем оскаржено дії суб'єкту владних повноважень, а не акт перевірки і не його висновки.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ щодо коригування на підставі акту № 455/1520/37083249 від 29.05.2013 р. показників ПДВ, задекларованих ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" на підставі податкових накладних ПП "ОНИКС-СГ", з відображенням даних в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні, та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності Товариства, суд першої інстанції обґрунтовує відмову у задоволенні цих вимог тим, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Так, здійснення податковим органом в системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого вищевказаного коригування показників податкового кредиту, сформованого позивачем за результатами діяльності протягом зазначених періодів, на підставі акту перевірки від 29.05.2013 р., відповідачем не заперечується.

Пункт 7 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236 (далі - Методичні рекомендації), «Реалізація матеріалів проведеної зустрічної звірки» визначає, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки (п.7.1 Методичних рекомендацій).

При цьому, згідно п.7.2 Методичних рекомендацій при отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор:

у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки;

у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Разом з тим, пунктом 58.1 статі 58 ПК України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, положення Податкового кодексу України виключають можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження у передбаченому чинним законодавством порядку.

Таким чином, наведене свідчить про протиправність дій Кіровоградської ОДПІ щодо коригування даних податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства, яке відбулось на підставі акту від 29.05.2013 р.

З огляду на взаємопов'язаність всіх показників податкового обліку платника податків таке самостійне коригування податковим органом показників у податкового кредиту та зобов'язань Товариства в базі даних за період, що перевірявся, вплине на показники цього податку і за інші періоди, що, враховуючи незаконність таких дій відповідача, призводить до порушення охоронюваних законом прав та законних інтересів позивача.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Зей Ком'юнікейшнз" щодо визнання протиправними відповідних дій податкового органу та щодо зобов'язання останнього відновити показники податкової звітності Товариства в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 р. у даній справі та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 р. у справі № 811/2288/13-а задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 р. у справі № 811/2288/13-а - скасувати та прийняти нову постанову .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" задовольнити.

Визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби щодо коригування податкового кредиту на загальну суму 63 718,50 грн., задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" на підставі податкових накладних ПП "ОНИКС-СГ", та задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" суми податкового зобов'язання, сформованого за рахунок податкових накладних у розмірі 76 280,37 грн., на підставі акту № 455/1520/37083249 від 29.05.2013 р. документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року, з відображенням даних в автоматизованій системі співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні.

Зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз" за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року щодо сум податкового кредиту у розмірі 63 718,50 грн. та податкових зобов'язань у розмірі 76 280,37 грн., що відкориговані на підставі на підставі акту № 455/1520/37083249 від 29.05.2013 р. документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Зей Ком'юнікейшнз", в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших інформаційних базах, визначених центральним органом державної податкової служби в Україні.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Я.В. Семененко