Рішення

від 03.11.2014 по справі 906/1300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" листопада 2014 р. Справа № 906/1300/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Лабунець М.В.- дов. від 22.0.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Політерм-Центр" (м.Житомир)

про стягнення 232447,82 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 232447,82 грн., з яких 174259,20 грн. основного боргу, 18336,78 грн. пені, 39851,84 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.10.2014р.

Заявою від 14.10.2014р., яка надійшла до суду 20.10.2014р. позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача 145552,91 грн., з яких: 117259,20грн. вартості отриманого товару, 19866,64грн. інфляційних нарахувань та 8427,07грн. 3% річних. Ухвалою суду від 20.10.2014р. вищезазначену заяву прийнято до розгляду. Розгляд справи відкладено на 03.11.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Надала довідку про заборгованість відповідача, за явкою станом на 31.10.2014р. основний борг складає 67259,20грн. Повідомила, що відповідач провів часткові розрахунки на суму 50000,00грн., на підтвердження чого надала банківську виписку.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. 30.10.2014р. на адресу суду повернулась ухвала від 20.10.2014р. з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайгу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, 25.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Політерм-Центр" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 83/2012 з додатком №1 до нього (а.с. 11-14).

За умовами ст. 1 Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати товари, вид, кількість, якість, ціна, загальна вартість, умови та строки поставок, а також порядок оплати яких визначаються згідно з положеннями Договору та Додатку №1 до Договору.

Відповідно до ст. 2 Договору, товари, поставка який є предметом цього договору, поставлятимуться покупцеві окремими партіями. Види та кількість товарів, що поставлятимуться в рамках кожної окремої партії, визначаються на підставі письмових замовлень покупця та узгоджуються сторонами у специфікації, які підписуються повноважними представниками обох сторін. Перелік фактично поставлених продавцем товарів визначатиметься згідно з видатковими накладними продавця.

Частиною 1 ст. 4 Договору, сторони передбачили, що товари поставляються на умовах DDP- поставлено зі сплатою мита на склад покупця, розташований за адресою м. Житомир, вул. Котовського,36.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.5 договору ціни на товари, поставка яких є предметом цього договору, встановлені згідно з прейскурантом продавця, що діють на дату цього договору. Умови здійснення розрахунків за умов по оплаті вартості товарів, поставка яких є предметом цього Договору, визначаються в Додатку № 1.

Загальна вартість товарів, поставлених продавцем в рамках кожної партії, має бути сплачена покупцем протягом строків визначених у Додатку 1, якщо інший строк оплати не встановлений у Специфікації, яка регулюватиме поставку відповідної партії товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Договору, право власності на товари, поставка яких є предметом цього Договору, переходить від продавця до покупця з моменту доставки товарів у пункт призначення, визначений умовами поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 199259,20 грн., що підтверджується, видатковою накладною № ВН-00000953 від 27.06.2012р.( а.с 15) та генеральною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданою на ім'я ОСОБА_3 (а.с.16).

Додатком 1 до договору сторони узгодили, що відповідач повинен оплатити вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з дня його отримання.

13.10.2012р. відповідачу була направлена претензія про сплату в строк до 22.10.2012р. боргу за отриманий товар в сумі 179259,20грн. (а.с. 31). Дана претензія була отримана відповідачем 23.10.2012р.

Однак в порушення умов договору відповідач лише частково оплатив товар на загальну суму 82000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 19-30).

08.09.2014р. за № 179 відповідачу повторно було направлено вимогу про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 179259,20грн. (а.с. 34).

Оскільки відповідач вимоги претензії від 08.09.2014 р. виконав не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 117259,20грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 19866,64 грн. та 3% річних на суму 8427,07 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 83/2012 від 25.06.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатком 1 до договору сторони визначили, що відповідач здійснює оплату за товару протягом 30 календарних днів з дня його отримання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на суму 199259,20грн. не оспорив.

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого товару до пред'явлення позову до суду на суму 82000,00грн. та під час розгляду справи в суді на загальну суму 50000,00грн.

В результаті неналежного виконання покупцем свого обов'язку, має місце заборгованість в сумі 67259,20грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 67259,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач провів розрахунки на суму 50000,00грн. під час розгляду справи в суді - в цій частині позовні вимоги підлягають припинення на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги про стягнення 19866,64грн. інфляційних та 8427,07грн. річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період: з 01.08.2012р.по 26.09.2012р. на суму заборгованості 184259,20грн.; з 27.09.2012р. по 22.10.2012р. на суму заборгованості 179259,20грн.; з 23.10.2012р. по 15.11.2012р. на суму заборгованості 174259,20грн.; з 16.11.2012р. по 03.01.2013р. на суму заборгованості 124259,20грн.; з 04.01.2013р. по 30.05.2013р. на суму заборгованості 119259,20грн.; з 31.05.2013р. по 20.10.2014р. на суму заборгованості 117259,20грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що позивачем вірно визначено період нарахування, однак розрахунок здійснено невірно, оскільки не враховано, що у 2012 рік мав 366 днів. Суд здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних складають 8421,75грн., які підлягають задоволенню.

В частині стягнення 5,32грн. (8427,07грн. - 8421,75грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони заявлені правомірно, є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався. При підписанні акта звірки взаєморорозрахунків станом на 13.10.2014 р. підтвердив заборгованість в сумі 117259,20 грн. (а.с. 72).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 95547,59 грн., з яких: 67259,20грн. основний борг; 8421,75грн. - 3 % річних; 19866,64 - інфляційні нарахування.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач заявою про зміну предмету позову зменшив розмір позовних вимог до 145552,91 грн., тому сума судового збору становить 2911,06грн. З платіжного доручення № 17885 від 22.09.2014р. вбачається , що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4649,00грн. (а.с. 10).

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 1737,94грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Політерм-Центр" (10025, м.Житомир, вул. Заводська,14, кв.2, ідентифікаційний код 37151602)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (03150, м.Київ, вул. Боженка, 86Е , ідентифікаційний код 32918130)

- 67259,20грн. основний борг;

- 8421,75грн. - 3 % річних;

- 19866,64грн.- інфляційних нарахувань;

- 2910,96 грн. судового збору

3. В частині стягнення 50000,00грн. основного боргу припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (03150, м.Київ, вул.Боженка, 86Е , ідентифікаційний код 32918130)

з Державного бюджету України надлишок сплаченого згідно платіжного доручення № 17885 від 22.09.2014р., судового збору в сумі 1737,94грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу оригінал (рек. із зв. повід.)

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)