Ухвала

від 03.11.2014 по справі 6/343/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

03.11.2014 Справа № 6/343/09

Суддя Місюра Людмила Сергіївна , розглянувши скаргу Державної організації „Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізькій області" вих. б/н від 10.10.2014 року, з урахуванням уточнень від 03.11.2014 року , на дії Відділу державної виконавчої служби Кам'янсько - Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області, яка подана у справі № 6/343/09

За позовом Державної організації „Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" (пр. Леніна, 164, м. Запоріжжя, 69107; адреса за скаргою : вул. 40 років Радянської України, буд. 90, офіс 27, м. Запоріжжя, 69057)

До Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 15 387 грн.

За участю представників:

Від стягувача: Юрасов А.В. - дов. № 02/150 від 17.10.2014р.

Від боржника : не з'явився

Від ВДВС : Літвінішина І.І. - начальник ВДВС, наказ № 977/07-09 від 24.10.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Державна організація „Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" (надалі - стягувач) звернувся до господарського суду Запорізької області із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Кам'янсько - Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області (надалі - виконавча служба) у справі № 6/343/09. В обґрунтування вимог скарги стягувач зазначає наступне: на виконання рішення господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 12.11.2009р. було видано наказ № 6/343/09 від 23.11.2009 р. про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - боржник) на користь стягувача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 15 024 грн., 3% річних в сумі 32 грн., пені в сумі 219 грн. 04 коп., витрат по держмиту в сумі 152 грн. 74 коп. та ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 27 коп. Зазначений виконавчий документ (наказ № 6/343/09 від 23.11.2009 р.) перебував на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Кам'янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області (надалі - виконавча служба ) з грудня 2009 року. В ході виконавчого провадження, виконавчий документ неодноразово повертався стороні стягувача, а потім - повторно пред'являвся до примусового виконання. Остання за часом постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена виконавою службою 17.07.2013р. У зв'язку з тривалою бездіяльністю державних виконавців по примусовому виконанню виконавчого документа представники стягувача звернулись до начальника ВДВС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ із заявою про проведення перевірки виконавчого провадження. В ході перевірки виконавчого провадження ВП № 39002725 начальником ВДВС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ було з'ясовано, що бездіяльність державного виконавця була пов'язана із тим, що 28.11.2013р. в рамках виконавчого провадження ВП № 3900272 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Однак, вказану постанову, в порушення ст.ст. 31, 47 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. № 2274/5, - взагалі не було направлено стороні стягувача. Дана постанова була скасована начальником виконавчої служби. Відповідно, виконавчий документ залишався і залишився у виконавчій службі. Після скасування постанови від 28.11.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову від 25.01.2014р. про відновлення виконавчого провадження ВП № 3900272. Наприкінці січня 2014 р., представникам стягувача було усно повідомлено, що виконавче провадження ВП № 3900272 буде відновлено, взято на контроль начальником виконавчої служби, а копії відповідних постанов будуть направлені стороні стягувача - для відома. 31.01.2014 р. стороною стягувача було отримано від виконавчої служби супровідний лист та постанову від 28.11.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому, в конверті не було оригіналу виконавчого документу (наказу № 6/343/09 від 23.11.2009 р.). Зазначена обставина жодним чином не здивувала сторону стягувача, оскільки напередодні зі сторони виконавчої служби стягувач усно був повідомлений про те, що копія постанови від 28.11.2013р. буде направлятись стягувачу лише для відома, а виконавчий документ знаходиться у відновленому виконавчому провадженні. Зазначене додатково підтверджується супровідним листом до постанови від 28.11.2013 р., де в графі додаток - нічого не зазначено. 04.02.2014 р. стягувачем було отримано від виконавчої служби супровідний лист та постанову від 25.01.2014р. про відновлення виконавчого провадження. Враховуючи те, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачеаві було скасовано, виконавче провадження було відновлено, начальником виконавчої служби було проведено перевірку виконавчого провадження, а виконавчий документ - фактично знаходився у виконавчій службі оскільки стягувачу його ніхто не направляв. Стягувач жодних активних дій не приймав, і просто чекав доки рішення господарського суду від 12.11.2009р. буде примусово виконано у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Всі технічні питання були усно і заздалегідь погоджені із виконавчою службою. Однак, 01.10.2014р. стягувачем було отримано від виконавчої служби супровідний лист та постанову від 30.05.2014р. про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова була вмотивована тим, що стягувач не пред'явив виконавчий документ за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державним виконавцем 30.05.2014р. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 13 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Така ж інформація містилась і у листі виконавчої служби, який стягувачем також було отримано лише 01.10.2014р. Такі дії виконавчої служби: із закінчення виконавчого провадження через непред'явлення виконавчого документа, є грубим порушенням прав та законних інтересів стягувача у виконавчому провадження, оскільки після формального «повернення» виконавчого документа (згідно постанови від 28.11.2013р.) він фактично не надсилався стягувачу. Отже, про порушення своїх прав у виконавчому провадженні з боку виконавчої служби, стягувачу стало відомо лише 01.10.2014р. Згідно із ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку. Враховуючи протиправні дії та бездіяльність виконавчої служби, допущені при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009р., у передбачені ст. 121-2 ГПК України порядок та строки, стягував прийняв рішення звернутись до господарського суду Запорізької області із даною скаргою. На думку стягувача, протиправність дій та бездіяльності виконавчої служи при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009р. полягає в наступному: стягувачу жодного разу не було надіслано документи виконавчого провадження із чітким дотриманням порядку та строків направлення документів, у відповідності до ст.ст. 31, 47, 49 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних документів виконавчого провадження. Після винесення постанови від 28.11.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві - державним виконавцем не було фактично направлено оригінал виконавчого документу (наказу № 6/343/09 від 23.11.2009р.) стягувачу. В рамках виконавчого провадження ВП № 3900272 державними виконавцями виконавчої служби систематично допускалась бездіяльність по примусовому виконанню рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009р., та ін. За рахунок вище перелічених дій та бездіяльності виконавчої служби при примусовому виконання наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009 р. грубо порушуються права стягувача у виконавчому провадженні, зокрема: у відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Згідно приписів ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» . Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який, у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» , є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст. 19 Конституції України , правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» . Наявність незаконної та не скасованої постанови виконавчої служби від 30.05.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 3900272, у відповідності до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є перешкодою для подальшого примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 12.11.2009р. Хоча, на думку стягувача, для цього фактично немає законних перешкод. При цьому, стягувач, вважає, що ситуацію може бути вирішено у спосіб визнання постанови старшого державного виконавця ВДВС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ - Шпонько Г.М. від 30.05.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 39002725 - недійсною та зобов'язання державного виконавця - відновити виконавче провадження ВП № 39002725. На підставі викладеного, стягувач просить: 1) визнати постанову старшого державного виконавця виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження ВП № 39002725 із примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009 року щодо стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь стягувача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 15 024 грн., 3 % річних в сумі 32 грн., пені в сумі 219 грн. 04 коп., витрат по сплаті державного мита в сумі 152 грн. 74 коп. та ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 27 коп., а всього - 15 662 грн. 05 коп., залишок боргу - 8 294 грн. 10 коп. - недійсною; 2) зобов'язати старшого державного виконавця виконавчої служби відновити виконавче провадження ВП № 39002725 із примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009 року щодо стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь стягувача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 15 024 грн., 3 % річних в сумі 32 грн., пені в сумі 219 грн. 04 коп., витрат по сплаті державного мита в сумі 152 грн. 74 коп. та ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 27 коп., а всього - 15 662 грн. 05 коп., залишок боргу - 8 294 грн. 10 коп.

Стягувач надав суду заяву, в якій уточнив вимоги скарги, та остаточно просить суд визнати постанову виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження ВП № 39002725 від 30.05.2014 року із примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009 року щодо стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 суми боргу - недійсною; зобов'язати виконавчу службу відновити виконавче провадження ВП № 39002725 із примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 6/343/09 від 23.11.2009 року щодо стягнення з ПП ОСОБА_1 суми боргу.

Заява стягувача приймається судом, оскільки не суперечить чинному законодавству України.

Виконавча служба надала суду пояснення на скаргу, в яких зазначила, що провадження по скарзі стягувача підлягає припиненню з огляду на наступне: пунктом 2 статті 83 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим законом. Начальником відділу, керуючись положеннями ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження", проведено перевірку виконавчого провадження, за результатами якої було вирішено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 року підлягає скасуванню, а виконавче провадження відмовленню. 29.10.2014 року старшим державним виконавцем Шпонько Г.М. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 року. Постанова про скасування процесуального документу направлена сторонам виконавчого провадження за вихідним № 182338/03-48В6 від 29.10.2014 року, що підтверджується реєстром про відправлення рекомендовано кореспонденції від 30.10.2014 року. Пунктом 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів. 29.10.2014 року старшим державним виконавцем Шпонько Г.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 18239/03-48В6 від 29.10.2014 року, що підтверджується реєстром про відправлення рекомендованої кореспонденції від 30.10.2014 року. Оскільки було встановлено, що виконавчий документ втрачено під час повернення стягувачеві, а саме: виконавчий документ разом з постановою про повернення виконавчого документу стягувачеві від 28.11.2013 року виконавчою службою було направлено рекомендованим листом, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції, але, зі слів стягувача, ним отримано лише постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.11.2013 року, тому 30.10.2014 року державним виконавцем направлено до господарського суду заяву про видачу дублікату наказу № 6/343/09 від 23.11.2009 року виданого господарським судом за вихідним номером 18255/03-48 в6. Виконавче провадження з виконання наказу № 6/343/09 від 23.11.2009 року, виданого господарським судом про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь стягувача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 15 024 грн., З% річних в сумі 32 грн., пені в сумі 219 грн. 04 коп., витрат по держмиту в сумі 152 грн. 74 коп. та ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 27 коп., а всього 15 662 грн. 05 коп., де залишок боргу - 8 294 грн. 10 коп., перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, а отже здійснюються заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Таким чином, на момент розгляду скарги по суті вимоги стягувача не є актуальними. Просить провадження з розгляду скарги припинити.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19517398 від 29.10.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 (надалі - боржник) проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 15.10.2014 року про прийняття скарги до розгляду та призначення засідання суду бали надіслані боржнику саме за цією адресою, що підтверджується вихідним реєстраційним номером, який зазначений на зворотній стороні ухвали, випискою з журналу реєстрації вихідних документів та реєстром на відправлення простої кореспонденції.

На день прийняття ухвали, поштове відділення не повернуло суду примірник ухвали суду про прийняття скарги до розгляду та призначення засідання суду від 15.10.2014 року, що направлявся боржнику.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення ухвали боржнику.

Боржник, повідомлений по місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та письмові пояснення на скаргу не надав.

Неявка представника боржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги , про що прямо вказано в ч. 2 ст. 121 2 ГПК України.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути скаргу без участі представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників стягувача та виконавчої служби, суд вважає, що скарга, з урахуванням уточнень, не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року були задоволені частково позовні вимоги стягувача і на його користь з боржника було присуджено до стягнення основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 15 024 грн., 3 % річних в сумі 32 грн., пеня в сумі 219 грн. 04 коп., витрати по держмиту в сумі 152 грн. 74 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 27 коп., що разом становить суму 15 662 грн. 05 коп. (ар. с. 33).

На виконання рішення від 12.11.2009 року господарським судом був виданий наказ від 23.11.2009 року про стягнення загальної суми 15 662 грн. 05 коп. (ар. с. 34).

16.01.2010 року виконавчою службою було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 року (ар. с. 36).

Як свідчать матеріали справи, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 року у справі № 6/343/09 неодноразово відкривалось, приймались постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Як пояснили представники стягувача та виконавчої служби, востаннє виконавчий документ повертався стягувачу на підставі постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.11.2013 року.

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ст. 47 закону України „Про виконавче провадження", про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Вказана постанова супровідним листом вих. № 24405/6 від 25.12.2013 року була надіслана стягувачу. При цьому, в п. 1 постанови прямо вказано, що даною постанову на адресу стягувача надсилається виконавчий документ - наказ господарського суду від 23.11.2009 року у справі № 6/343/09.

Як свідчать надані суду виписки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 25.12.2013 року та копія реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 28.01.2014 року, на адресу стягувача виконавча служба направила постанову про повернення виконавчого документу та наказ № 6/343/09.

Отже, фактично оригінал наказу господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 року у справі № 6/343/09 був виконавчою службою надісланий на адресу стягувача.

Стягувач стверджує, що оригінал наказу суду від 23.11.2009 року у справі № 6/34309 він не отримав від виконавчої служби одночасно з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.11.2013 року.

Проте, у випадку не отримання певних документів, про направлення яких зазначається у супровідних листах, необхідно складати відповідні акти про відсутність певних додатків до таких супровідних листів, тобто, документально зафіксувати факт не отримання певної кореспонденції.

Стягувач не надав суду відповідно акту або будь-якого іншого документу (доказу) на підтвердження того, що одночасно із постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.11.2013 року він не отримав оригінал наказу господарського суду від 23.11.2009 року № 6/343/09.

В судовому засіданні представник стягувача повідомив суду, що акт про відсутність наказу не складався стягувачем.

За таких обставин, виконавча служба довела суду факт надсилання наказу господарського суду від 23.11.2009 року № 6/343/09 стягувачу, а стягувач не надав суду доказів не отримання від виконавчої служби вказаного наказу.

Відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу , якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби .

Постановою від 25.01.2014 року виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 23.11.2009 року № 6/343/09 було відновлено, про що була прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження.

Як підставу для прийняття постанови від 25.01.2014 року про відновлення виконавчого провадження, в тексті самої постанови вказано, що постановою начальника виконавчої служби від 25.01.2014 року про перевірку виконавчого провадження, була скасована постанова від 28.11.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Постанова від 25.01.2014 року про відновлення виконавчого провадження супровідним листом вих.. № 767/034866 від 25.01.2014 року була надіслана на адреси стягувача та боржника, про що свідчать виписки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 25.01.2014 року та копія реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 30.01.2014 року.

В пункті 3 постанови про відновлення виконавчого провадження від 25.01.2014 року прямо вказано, що стягувачу необхідно у тримісячний строк з дня надходження виконавчого документу пред'явити його до відділу на виконання.

Згідно з п. 4 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження", у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Стягувач не виконав ні вимоги ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження", ні вимоги постанови про відновлення виконавчого провадження від 25.01.2014 року, виконавчий документ - наказ господарського суду від 23.11.2009 року № 6/343/09 на виконання до виконавчої служби не пред'явив.

30.05.2014 року виконавча служба прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду від 2.11.2009 року з причин не пред'явлення стягувачем виконавчого документу у строки, визначені ст.. 51 Закону України „Про виконавче провадження", тобто, у зв'язку з порушенням стягувачем тримісячного строку (ар. с. 40).

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 року була прийнята виконавчою службою на підставі п. 13 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".

Однак, 29.10.2014 року виконавча служба прийняла постанову про скасування процесуального документу, якою була скасована постанова від 30.05.2014 року про закінчення виконавчого провадження.

Супровідним листом вих. № 18235/0348/6 від 29.10.2014 року вказана постанова була надіслана на адреси стягувача та боржника, про що свідчить відповідні витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та копія реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 30.10.2014 року.

Як зазначалось раніше, відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу , якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби…, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби .

Постановою від 29.10.2014 року виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 23.11.2009 року № 6/343/09 було відновлено, про що була прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження.

Як підставу для прийняття постанови від 29.01.2014 року про відновлення виконавчого провадження, в тексті самої постанови вказано, що постановою начальника виконавчої служби від 29.10.2014 року про перевірку виконавчого провадження, була скасована постанова від 30.05.2014 року про закінчення виконавчого провадження.

Постанова від 29.10.2014 року про відновлення виконавчого провадження супровідним листом вих. № 18239/0348/6 від 29.10.2014 року була надіслана на адреси стягувача та боржника, про що свідчать виписки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та копія реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 30.10.2014 року.

Отже, на даний час оскаржувана стягувачем постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 року скасована, а саме виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 року у справі № 6/343/09 - відновлено.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи доведено, що постанова виконавчої служби від 30.05.2014 року про закінчення виконавчого провадження - скасована, а саме виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 року у справі № 6/343/09 - відновлено.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, вимоги стягувача, з урахуванням уточнень від 03.11.2014 року, не правомірні, і скарга задоволенню не підлягає. .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 75, 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Державної організації „Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізькій області" вих. б/н від 10.10.2014 року, з урахуванням уточнень від 03.11.2014 року , на дії Відділу державної виконавчої служби Кам'янсько - Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області, яка подана у справі № 6/343/09 - залишити без задоволення (відхилити).

Суддя Л.С. Місюра

Ухвала підписана : 03.11.2014р.