Рішення

від 04.11.2014 по справі 927/1521/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.

Іменем України

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 року Справа № 927/1521/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак",

вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21037

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон",

вул. Лизогуба, 13, м. Чернігів, 14013

предмет спору: про стягнення 18080,83 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак" подано позов про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" 11871,32 грн. боргу; 3771,41 грн. пені; 744,06 грн. 3% річних; 1694,04 грн. інфляційних нарахувань, за неналежне виконання умов договору №01/1/М від 08.01.2013 року.

В судовому засіданні судом було здійснено огляд оригіналу договору № 01/1/М від 08.01.2013 року; акту здачі-приймання робіт від 21.01.2013 року; міжнародної транспортної накладної; рахунку №СТ-0000006 від 10.01.2013 року.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №21183930 від 28.10.2014 року (позивачу) та № 02881152 від 28.10.2014 року (відповідачу), але повноважних представників в судове засідання 04.11.2014 року не направили, документів, витребуваних ухвалою суду від 28.10.2014 року суду не надали.

Судове засідання проводиться без фіксації технічними засобами.

Заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Ухвалою суду від 28.10.2014р. явка сторін в судове засідання не була визнана обов»язковою. Сторони були попереджені, що не з»явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судому засіданні 04.11.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" (замовник) було укладено договір № 01/1/М.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, перевізник (позивач) зобов»язується за плату і за рахунок замовника (відповідача) організувати виконання перевезення вантажу транспортом і маршрутом вибраним замовником.

Найменування, вид, кількість (об»єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення (початок завантаження і початок розвантаження), вантаж відправника (вантажоотримувача), спосіб і місце завантаження (розвантаження), особливі умови перевезення та інші необхідні для належного виконання свого зобов»язання перевізника зазначаються замовником у письмовій заявці-дорученні, яка є невід»ємною частиною договору, оформляється на кожне перевезення та підтверджує повноваження перевізника представляти замовника у відносинах з іншими перевізниками та іншими організаціями.

Вартість послуг перевізника по кожному перевезенню, включаючи витрати по організації перевезення вантажу, визначаються за погодженням сторін і зазначається в заявці-дорученні на організацію перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

Відповідно до п. 9.1. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, після чого договір буде автоматично продовжуватись з року в рік, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його дію за 30 днів до прогнозованого закінчення дії договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2 ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення зокрема вантажу, стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Плата за перевезення зокрема вантажу, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (перевізник) виконав взяті на себе зобов»язання та згідно заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.01.2013 року (а.с.18) надав відповідачу (заявнику) послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується рахунком-фактурою №СТ-0000006 від 10.01.2013 року на суму 20871,32 грн. (а.с.16), який дійсний до сплати до 19.01.2013 року та актом №СТ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2013 року на суму 20871,32 грн. (а.с.15), підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи, а огляд оригіналів яких було здійснено в судовому засіданні 14.10.2014 року.

Факт надання позивачем (перевізником) відповідачу (замовнику) послуг з перевезення вантажу підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною №326561 від 11.01.2013 року (а.с.17), копія якої додана до матеріалів справи, а огляд оригіналів було здійснено в судовому засіданні 14.10.2014 року.

Відповідно до п. 5.1. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, перевізник виконує визначені договором послуги за плату і за рахунок замовника.

Розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше ніж через 5 діб з моменту отримання замовником оригіналу рахунку, акта виконаних робіт, копію ЦМР. Вартість послуг вказується в гривнях еквівалентно курсу долара (євро), встановленим НБУ на день розвантаження (якщо в заявці не вказано іншу дату) (п.5.2. договору №01/1/М від 08.01.2013 року).

Вказані в п. 5.2. договору №01/1/М від 08.01.2013 року документи були отримані представником відповідача Оліфір В.М. 04.02.2013 року, що підтверджується кур»єрською накладною №362112 від 04.02.2013 року (а.с.18).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до п. 5.2. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, по акту №СТ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2013 року на суму 20871,32 грн., відповідач зобов»язаний був розрахуватись по 11.02.2013 року включно (оскільки останній день оплати 09.02.2013 року припадає на суботу - вихідний день, тому днем оплати є перший за ним робочий день - понеділок 11.02.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, замовник (відповідач) свої зобов'язання щодо оплати транспортних послуг, відповідно до п. 5.2. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, виконав частково, сплативши 9000,00 грн., а саме: 20.02.2013 року - 2000,00 грн.; 04.09.2013 року - 1000,00 грн.; 22.10.2013 року - 2000,00 грн.; 25.12.2013 року - 1000,00 грн.; 27.01.2014 року - 1000,00 грн.; 28.03.2014 року - 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку за період з 01.01.2013 року по 27.10.2014 року, призначення платежу: оплата послуг по перевезенню вантажу згідно акту №СТ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2013 року.

З врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11871 грн. 32 коп. (20871,32 грн. - 9000,00 грн.=11871,32 грн.). Заперечень щодо суми боргу від відповідача не надійшло.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1. договору №01/1/М від 08.01.2013 року, замовник у випадку невиконання або виконання з порушенням умов, визначених договором (неналежне виконання), несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством та умовами договору.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 744,06 грн. за період прострочки з 09.02.2013 року по 15.09.2014 року та 1694,04 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2013р. по серпень 2014 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, але враховуючи, що позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань було допущено арифметичну помилку, та не враховано, що строк оплати настав 11.02.2013 року, та відповідно прострочка оплати виникла з 12.02.2013р., суд доходить висновку, що стягненню підлягає 740,63 грн. 3% річних за період прострочки з 12.02.2013 року по 15.09.2014 року та 1572,13 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2013 року по серпень 2014 року.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов»язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Позивач просить стягнути з відповідача 3771,41 грн. пені за прострочку оплати наданих послуг за період з 09.02.2013 року по 15.09.2014 року, розраховану відповідно до п. 5.3. договору №01/1/М від 08.01.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. З

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.08

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 5.3. договору №01/1/М від 08.01.2013 року сторони визначили, що за прострочення термінів розрахунку замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати отриманих послуг по перевезенню, але приймаючи до уваги, що прострочка оплати за отримані послуги з перевезення виникла з 12.02.2013 року, то відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припинилось через шість місяців, тобто 12.08.2013 року. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 1369,96 грн. за період прострочки з 12.02.2013 року по 12.08.2013 року.

Вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 13.08.2013р. по 15.09.2014р. є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за послуги перевезення своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 11871,32 грн. боргу; 740,63 грн. 3% річних; 1572,13 грн. інфляційних нарахувань та 1369,96 грн. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1571,68 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 547, 549, 625, 626, 908, 909, 920, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон", вул. Лизогуба, 13, м. Чернігів, 14013 (код ЄДРПОУ 37022132, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак", вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21037 (код ЄДРПОУ 36474320, відомості про банківські реквізити відсутні) 11871,32 грн. боргу; 740,63 грн. 3% річних; 1572,13 грн. інфляційних нарахувань та 1369,96 грн. пені та 1571,68 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко