Рішення

від 28.10.2014 по справі 911/3693/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" жовтня 2014 р. Справа № 911/3693/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ

до Приватного підприємства «Техсервіс», м. Обухів

про стягнення 1 782 081, 97 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Купенко М.С. предст. дов. від 28.03.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Приватного підприємства «Техсервіс» про стягнення 1 782 081, 97 грн. заборгованості за Договором про надання юридичних послуг № 31/8-11 від 31.08.2011р., яка складається з: 1 381 820,00 грн. основного боргу, 110 469,89 грн. пені, 119 252,96 грн. 3% річних та 170 539,12 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2014р. у справі №911/3693/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 13.10.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2014р.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 28.10.2014р., про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

28.10.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-

встановив:

31 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Замовник) та Приватним підприємством «Техсервіс» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 31/8-11, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за цим завданням Замовника представляти і захищати законні права та інтереси Замовника по окремій довіреності перед третіми особами, в тому числі, в органах державної влади та управління, в судових органах щодо правовідносин, що виникли між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та його позичальником ТОВ «Плазма» за кредитним договором з додатковими угодами, змінами і доповненнями, додатками та ін., а Замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця в терміни, розмірі та в порядку, передбаченими умовами даного договору.

На виконання умов п. 2.1. Договору Виконавець зобов'язується:

- надавати Замовнику консультації по питаннях чинного законодавства;

- представляти інтереси Замовника в усіх організаціях, підприємствах та установах незалежно від форм власності, на підставі довіреності, виданої Замовником.

- підготувати, у разі необхідності, позовні заяви, скарги, заперечення, відзиви, пояснення, звернення, клопотання та інші документи, необхідні для виконання завдання Замовника;

- здійснювати інші повноваження, які надаються відповідно до чинного законодавства відповідачу, позивачу, третім особам, кредитору, боржнику, на підставі довіреності, виданої Замовником;

- надавати інші послуги, необхідні для виконання завдань Замовника.

Згідно з п. 4.1., за послуги передбачені цим Договором, Замовник зобов'язується, виплатити на користь Виконавця грошову винагороду в розмірі 1 381 820 гривень 00 копійок, в тому числі 230 304 гривні 00 коп. ПДВ.

Замовник не пізніше 10 днів з дня укладення цього Договору перераховує кошти в якості 100% авансу на поточний рахунок Виконавця (п. 4.2. Договору про надання послуг).

На виконання умов Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 1 381 820 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 85921 від 02.09.2011 р., копія якого додана позивачем до позовної заяви.

Відповідно до п. 4.3. Договору, надання Замовнику послуг за даним договором фіксується в Акті про надання послуг.

Однак, за словами позивача, на момент подання позовної заяви відповідач не виконав умови договору, послуги, передбачені п. 2.1 Договору не надав, кошти в розмірі 1 381 820 гривень 00 копійок, отримані на виконання послуг, відповідачем не повернуті, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Дослідивши умови договору, судом встановлено, що строк надання послуг не встановлений, а отже в даному випадку мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.08.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 31/1-11285. Однак, дана претензія не була отримана відповідачем, про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення поштового відправлення від 16.08.2014р.

У разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.7. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З урахуванням вищевикладеного, прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 24.08.2014р.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов, докази надання послуг за договором про надання юридичних послуг № 31/8-11 вартістю 1 381 820,00 грн. чи докази повернення сплаченої суми за надання послуг у розмірі 1 381 820,00 грн. суду не надав.

Зважаючи на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 381 820,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 110 469,89 грн. пені, в обґрунтування якої позивач посилається на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне надання послуг у вигляді пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 110 469,89 грн. пені, нарахованої позивачем, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 119 252,96 грн. 3% річних та 170 539,12 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат ним було здійснене з 01.01.2014р. по 15.07.2014р.

Проте, як вже було встановлено прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 24.08.2014р., а позов був поданий позивачем 27.08.2014р., про що свідчить штамп підприємства зв'язку на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що вірним періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 24.08.2014р. по 27.08.2014р.

Однак, листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене нарахування інфляційних втрат на заборгованість, яка існувала менше 15 днів є неправомірним, а отже позовна вимога про стягнення 170 539,12 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування 3% річних, то судом був виконаний власний розрахунок 3% річних, з урахуванням вірного періоду та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 252,96 грн. 3% річних, підлягають частковому задоволенні у розмірі 454,30 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 1 381 820,00 грн. основного боргу та 454,30 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Техсервіс» (08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки, вул. Вишнева, 10 код ЄДРПОУ 25566056) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т код ЄДРПОУ 19017842) - 1 381 820 (один мільйон триста вісімдесят одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 30 коп. 3% річних та 27 645 (двадцять сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 49 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.11.2014р.

Суддя О.В. Щоткін