Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/20184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20184/14 05.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ НОВА»

про стягнення 7 339,76 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача : Миронюк О.А. - представник за довіреністю від 22.10.2014 р.

від відповідача: не з'явилися

В судовому засіданні 05.11.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ НОВА" заборгованості за договором у розмірі 7 339,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір про надання послуг по подачі бетону на відстань № 136/У-136-13 від 29.10.2013 р., а умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу в установлено договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу "МЕСВО", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. За доводами позивача, останнім надано послуги належним чином, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 01.11.2013 року на суму 8 940,00 грн. Відповідачем в свою чергу було частково оплачено послуги на суму 4 890,00 грн. Відтак, борг відповідача перед позивачем становить 4 050,00 грн. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 604,39 грн, штраф у розмірі 2 025,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 554,85 грн та 3% річних у розмірі 105,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/20184/14, розгляд справи призначено на 22.10.2014 року.

20.10.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 22.10.2014 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 22.10.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.10.2014 розгляд справи відкладався на 05.11.2014.

05.11.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення пені. Зокрема, позивач зазначив, що у позовній заяві позивачем було помилково нарахована пеня понад встановлений ч. 6. ст. 232 ГК України строк, а тому позивач, керуючись ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача 7 012,55 грн, з яких: 4 050,00 грн - основна сума боргу; 277,18 грн - пеня, 2 025,00 грн - штраф, 554,85 грн - інфляційні втрати та 105,52 грн - 3% річних.

У судове засідання 05.11.2014 з'явилась представник позивача та просила суд прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, з урахуванням заяви про зменшення, та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився вдруге, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 та 15.10.2014 надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04116, м. Київ, вул. Коперніка, буд. 27 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

29 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б25» (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАТ НОВА» (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір на надання послуг по подачі бетону на відстань № 136/У-136-13 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику в установлено договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу "МЕСВО" на умовах згідно даного договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах передбачених даним договором. надання послуг включає в себе знаходження на об'єкті, вказаному замовником, бетононасосу виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час.

Згідно з п. 2.1. договору ціна надання послуг протягом однієї машино-зміни в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 22.00 години) складає 2 880,00 грн з ПДВ.

У разі якщо послуги надаються в нічний час (під нічним часом розуміється період з 22.00 години до 06.00 години) вартість однієї машино-зміни складає 3 456,00 грн з ПДВ, (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору послуги на об'єкті надаються в період часу, вказаний в узгоджених специфікаціях до даного договору або згідно з п. 2.6. даного договору.

У п. 2.9. договору сторони визначили, що оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

Попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг.

Розрахунок за фактично наданні послуги замовник проводить протягом чотирьох днів після підписання акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг у відповідності з даним договором.

За доводами позивача, останнім надано послуги належним чином, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 01.11.2013 року на суму 8 940,00 грн. Відповідачем в свою чергу було частково оплачено послуги на суму 4 890,00 грн. Відтак, борг відповідача перед позивачем становить 4 050,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.9. договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за наданні послуги станом на момент вирішення спору настав.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт від 01.11.2013 р. № БН-11/01/04 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за яким виконавцем 01.11.2013 р. на об'єкті за адресою Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Стовп'ята були проведені роботи (надані послуги) за договором на суму 8 940,00 грн.

У п. 2.9. договору сторони визначили певний порядок оплати за надані виконавцем послуги, а саме:

- попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг (п. 9.2.1. договору);

- розрахунок за фактично наданні послуги замовник проводить протягом чотирьох днів після підписання акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг у відповідності з даним договором (п. 2.9.2. договору).

Судом встановлено, що сторонами затверджено та підписано специфікацію № 1 до договору, якою визначено вартість, найменування та дату проведення послуг. Зокрема, у специфікації сторонами визначено послуги на суму 4 080,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг виконав не в повному обсязі, сплативши лише частину в сумі 4 890,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 050,00 грн (8 940,00 грн - 4 890,00 грн).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за отримані послуги суду не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 4 050,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 277,18 грн та штраф у розмірі 2 025,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 9.2. договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до п. 7.7. договору за порушення умов і термінів оплати, передбачених даним договором , замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості наданих послуг, за кожен день затримки оплати.

У п. 7.3. договору сторони визначили, що за порушення замовником термінів плати за надані виконавцем послуги понад 30 (тридцять) календарних днів, замовник зобов'язується додатково сплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором понад 30 днів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 227,18 грн та штрафу у розмірі 2 025,00 грн, за розрахунками позивача, з яким погоджується суд.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 554,85 грн та 3% річних у розмірі 105,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 105,52 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем інфляційні втрати у розмірі 554,85 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором про надання послуг.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ НОВА» (04116, м. Київ, вул. Коперніка, буд. 27, ідентифікаційний код 38568347) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25» (03115, м. київ, вулю Святошинська, буд. 34 А, ідентифікаційний код 35122244) основну суму заборгованості у розмірі 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн 00 коп.; штраф у розмірі 2 025 (дві тисячі двадцять п'ять) грн 00 коп.; пеню у розмірі 277 (двісті сімдесят сім) грн 18 коп.; інфляційні втрати у розмірі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 85 коп.; 3% річних у розмірі 105 (сто п'ять) грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2014 року

Суддя Л.Г.Пукшин