Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/20144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20144/14 05.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техконтинент»

до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами

про стягнення 7 962,54 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Спіртус О.В. - керівник

від відповідача Сердюк О.О. - представник за довіреністю № 103-2д від 08.01.2014

В судовому засіданні 05.11.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техконтинент» про стягнення з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами заборгованості за поставлений товар у розмірі 7 962,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 червня 2012 року між сторонами було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 119/06, на підставі якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товар, зазначений у п. 1.2. договору, а відповідач - прийняти і оплатити товар. За доводами позивача, останнім належним чином виконано умови договору та поставлено відповідачу товар на суму 6 017,87 грн. Проте відповідачем, в порушення умов договору отриманий товар не оплачений, а тому борг відповідача перед позивачем становить 7 962,54 грн, що підтверджується також актом звіряння від 03.07.2014 р. крім цього позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 944,67 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20144/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.10.2014.

У судове засідання 22.10.2014 з'явився представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено, та оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2014.

У судовому засіданні 05.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача не заперечував щодо існування боргу перед позивачем у розмірі 6 017,84 грн та надав свій розрахунок пені, зазначивши що позивачем здійснено розрахунок пені без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техконтинент» (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 119/06 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується у 2012 році, а також в наступних періодах до поставки товарів у повному обсязі, поставити покупцю товар, зазначений у п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю у власність якісні вузли та деталі для автомобілів (а саме запасні частини для автомобілів Skoda Oktavia) (далі - товар) у асортименті, з технічними характеристиками та за ціною, що вказані в додатку № 1.

У п. 4.1. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання покупцем акта прийому-передачі товару на підставі пред'явленого постачальником рахунку на оплату товару.

Постачальник зобов'язується передати покупцеві весь товар, вказаний у відповідній специфікації на партію товару, не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання специфікації (подання покупцем заявки на партію) ( п. 5.1. договору).

Згідно з п. 10.1. договору це договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

За доводами позивача, ТОВ «Техконтинент» на виконання умов договору поставив відповідачу партію товару на суму 6 017,84 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТК-0000176 від 25.06.2012 р., Актом № ТК-0000176 від 25.06.2012 р. приймання-передавання згідно з Договором від 08.06.2012 № 119/06, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за отриманий товар, а відтак борг відповідача на момент подачі позову до суду становить 6 017,84 грн, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 03.07.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити борг, які залишені без реагування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання покупцем акта прийому-передачі товару на підставі пред'явленого постачальником рахунку на оплату товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 017,84 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТК-0000176 від 25.06.2012 р., Актом № ТК-0000176 від 25.06.2012 р. приймання-передавання згідно з Договором від 08.06.2012 № 119/06, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем в свою чергу порушено умови договору та не оплачено грошові кошти за отриманий товар, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 6 017,84 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків № 1 від 03.07.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін й скріпленого печаткам (завірені копії яких містяться в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується, виставленим постачальником рахунком-фактурою № ТК-0000157 від 21.06.2012 р., видатковою накладною та актом приймання-передавання № ТК-0000157 від 25.06.2012 р., що підписані сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 6 017,84 грн.

Судом встановлено, що позивачем в прохальній частині зазначено про стягнення з відповідача 6 017,87 грн - основного боргу, проте матеріали справи свідчать про поставлення товару саме на 6 017,84 грн.

Враховуючи, що відповідач не заперечує щодо існування боргу у розмірі 6 017,84 грн, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 6 017,84 грн.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 944,67 грн, розраховану за період з 26.07.2012 р. по 01.09.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.1. договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення зі своєї вини строків оплати вартості належним чином поставленого якісного товару покупець сплачує постачальнику тільки (виключно) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р . з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як встановлено у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом встановлено, позивачем здійснено розрахунок пені на суму 6 017,87 грн, за період з 26.07.2012 р. по 01.09.2014р., що суперечить ч. ст. 232 ГК України, відповідно до приписів якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду пеня становить 457,45 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6017.84 26.07.2012 - 25.01.2013 185 7.5000 % 0.04109 %* 457.45 Отже, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 457,45 грн. грн в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за поставку товару.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (03047, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техконтинент» (02091, м.Київ, вул. Вербицького, буд. 1-Р, ідентифікаційний код 36076839) заборгованість у розмірі 6 017 (шість тисяч сімнадцять) грн 84 коп., пеню у розмірі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 485 (одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять) грн 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2014 року

Суддя Л.Г.Пукшин