Постанова

від 04.11.2014 по справі 922/2452/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 922/2452/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сухова Т.М.

відповідача - Андрєєв А.Е., Акчурін І.І.

третьої особи - Воронов Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ Банк "Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій", м. Харків (вх.№2902Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.14 року у справі № 922/2452/14

за позовом ПАТ Банк "Меркурій", м. Харків

до ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Компанія з управління активами "Союз-інвест", м. Харків

про стягнення 55005603,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" заборгованість в сумі 49800000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами в сумі 360197,26 грн. заборгованість за простроченими процентами в сумі 2761512,33 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2026109,59 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 57784,52 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К61 від 19.08.13 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2014 р. по справі №922/2452/14 ( суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено, з посиланням на припинення зобов'язання відповідача шляхом його виконання в повному обсязі третьою особою шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що договір уступки права вимоги не укладався, звернення стягнення на майно третьої особи не проводилось, звернення стягнення на предмет застави є правом,а не обов'язком заставодержателя.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір уступки вимоги. За яким позивач має право на списання грошової суми для повного задоволення вимоги за кредитним договором.

Третя особа вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір уступки вимоги, за яким позивач має право на списання грошової суми для повного задоволення вимоги за кредитним договором, позивач своїми діями підтвердив факт звернення стягнення на предмет застави, шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 24.10.2014 року, у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 19 серпня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" м. Харків,(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз", м. Харків (відповідач), був укладений Договір № 02/1-25К-61 на невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті. Згідно Додаткової угоди № 1 до Кредитного Договору встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 49 800000,00 грн., зі сплатою 22 % річних та кінцевим терміном повернення, відповідно до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, встановлено 17 березня 2014 року.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що в межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод "факт/факт"), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця на рахунок № 206843002712. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня і відображаються кредитором на рахунку прострочених процентів № 206843002712. У випадку, якщо перше число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 49800000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15609 від 03.09.2013 р., № 15157 від 19.08.2013 р., № 15707 від 06.09.2013 р.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У п.п. 5.2.3, 5.2.5 Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. даного договору, а також сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, порушив строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

У зв'язку з чим, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яка станом на 13.06.2014р. складає 55005603,70 грн., з яких: 49800000,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 2761512,33грн. - заборгованість за простроченими процентами; 360 197,26 грн. - заборгованість за нарахованими процентами. 2 026 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57 784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

В забезпечення зобов'язань за договором був укладений 19.08.2013р. договір № 02/2-08-81 застави майнових прав між позивачем (Заставодержатель) та ТОВ «Компанія з управління активами «Союз-Інвест» (Заставодавець), відповідно до якого останній передав у заставу Заставодержателю право вимоги грошової суми у розмірі 49800000,00 грн. (з урахуванням додаткового договору від 11.03.2013р.), що виникають із договору банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 1/2712 укладеного 19.08.2013р./п.1.2 договору/

Пунктом 3.2. договору № 02/2-08-81 застави майнових прав від 19.02.2013р. передбачено, що звернення стягнення на майнові права відбуваються шляхом уступки заставодавцем Заставодержателю вимоги, що випливає з заставленого права. Уступка вимоги щодо предмету застави (у обсязі, в якому здійснено стягнення на предмет застави) набирає чинності, а права і обов'язки сторін по уступці вимоги виникають одразу після звернення стягнення на предмет застави згідно положень цього Договору.

З моменту здійснення уступки вимоги Заставодержатель отримує всі права кредитора (у відповідних обсягах) по договору, зобов'язання за якими складають предмет застави, зокрема, право безпосереднього отримання відповідних сум коштів від боржника за цим договором.

Відповідно до додаткового договору від 11 березня 2014 року до договору застави майнових прав № 02/-2-08-81 від 19.08.2013 р. сторонами змінено п. 1.1, стосовно розміру кредиту, який за кредитним договором складає 49800000 грн., стосовно строку повернення кредиту - до 17.03.2014 р.

19 березня 2014 року позивач (кредитор) звернувся з вимогою про погашення заборгованості до ТОВ «Ейдісі Секьюрітіз», якою запропоновано задовольнити у 3-денний строк виконання всіх прострочених зобов'язань за кредитним договором, а у разі не виконання - банком буде вжито заходів по захисту порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет застави, згідно із договором застави.

20 березня 2014 року відповідач також звернувся до ТОВ «Компанія з управління активами «Союз-Інвест» з проханням погасити заборгованість за кредитним договором за рахунок заставленого майна. ТОВ «Компанія з управління активами «Союз-Інвест» надав згоду на погашення заборгованості відповідно до договору застави.

У листі від 24 березня 2014 р. зазначено про надання згоди про погашення кредиту шляхом звернення стягнення на майнові права по договору № 02/2-08-81 застави майнових прав від 19.02.2013р.

Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що направлена позивачем до ТОВ «Компанія з управління активами «Союз-Інвест» вимога про погашення кредиту з пропозицію звернення стягнення на предмет застави, яке відбувається шляхом уступки заставодавцем Заставодержателю вимоги, є пропозицією укладання договору уступки права вимоги, а Заставодателем надана згода на укладання договору, тобто між сторонами реально був укладений договір уступки права вимоги.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що позивач своїми діями: а саме неповерненням коштів з депозитного рахунку) підтвердив факт звернення стягнення на предмет застави, шляхом задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів з депозитного рахунку.

При цьому не враховані вимоги норм діючого законодавства , зокрема згїдно зі п.1.3 ч.1. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняються у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Суд першої інстанції не врахував, що договір відступлення права вимоги не укладався, в зазначених виші листах відсутні пропозіцїї по укладанню договору відступлення права вимоги, звернення стягнення на предмет застави не проводилось.

Договір № 02/2-08-81 застави майнових прав є видом забезпечення виконання зобов'язання, за яким заставодержатель /кредитор/ має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Отже, звернення стягнення за заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції необґрунтовано посилався на ч.2 ст.33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень», так як предметом застави є право вимоги грошової суми, а не гроші.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення стягнення на предмет застави, відповідач та третя особа не надали доказів звернення стягнення на предмет застави або погашення заборгованості іншим шляхом.

Як свідчать матеріали справи позивач не звертав стягнення на предмет застави (майнові права), списання коштів з депозитного рахунку третьої особи для погашення заборгованості за кредитним договором не проводилось, що підтверджується випискою з лицевого рахунку третьої особи за період з 19.08.2013р. по 3.09.2014р.

Отже, відступлення права вимоги не відбулось, звернення стягнення на заставлене майно не проводилось, заборгованість за кредитним договором відповідача не погашена і зобов'язання не припинено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторони передбачили у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує пеню у розміру подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день просрочення.

В зв'язку з порушенням умов договору з відповідача необхідно стягнути штрафні санкції, а саме 2 026 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57784,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, а також судовий збір.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача є підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 512, 513, 590, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 49, 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2014 р. по справі №922/2452/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз» (61072 м.Харків вул. Тобольська 42А, кім.404/2 код ЄДРПОУ 37090304) на користь ПАТ Банк «Меркурій» ( 61002 м.Харків вул. Петровського,23 код ЄДРПОУ 14360386) суму 55005603,70 грн. з яких 49800000,00 грн. заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами в сумі 360197,26 грн. заборгованість за простроченими процентами в сумі 2761512,33 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2026109,59 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 57784,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз» (61072 м.Харків вул. Тобольська 42А, кім.404/2 код ЄДРПОУ 37090304) в доход Державного бюджету України 73.080,00 грн. судового збору, 36.540 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Накази доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.11.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.