Рішення

від 30.10.2014 по справі 473/4710/14-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4710/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Диндімарченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

07.10.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з 04.01.2006 року він був прийнятий на роботу у КП «Вознесенська друкарня» на посаду директора, з якої 05.03.2014 року його було звільнено за власним бажанням. Враховуючи те, що повний розрахунок при звільненні з позивачем здійснено не було, він просить стягнути з відповідача 22456,90 грн. заборгованості по заробітній платі, а також 14368,06 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 05.03.2014 року по 29.10.2014 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, а також зазначив, що спору щодо розміру заборгованості на момент звільнення не було і не з його вини, як керівника утворилась заборгованість по заробітній платі, тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Диндімарченко Д.А. в судовому засіданні позовні вимоги щодо заборгованості по заробітній платі та її розміру визнав, а щодо задоволення вимоги про стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 05.03.2014 року по час розгляду справи заперечував, оскільки вважає, що позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до суду по трудових справах, передбачений ст. 233 КЗпП України, крім того вважає ОСОБА_1, як колишнього директора винним у накопиченні заборгованості по заробітній платі перед працівниками в тому числі і звільненими.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Починаючи з 04.01.2006 року по 05.03.2014 року ОСОБА_1 працював в Комунальному підприємстві «Вознесенська друкарня» на посаді директора, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.3).

05.03.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора комунального підприємства за власним бажанням, що підтверджується розпорядженням голови Вознесенської міської ради № 34-р від 05.03.2014 року (а.с.4).

Відповідно до довідки КП «Вознесенська друкарня» заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 на момент його звільнення склала 25439,90 грн., а з урахуванням часткової виплати заборгованості по зарплаті, заборгованість станом на 22.10.2014 року становить 22456,90 грн. (а.с.25-26).

При звільненні позивача відповідач не провів з ним повний розрахунок, як це передбачено положеннями ст.ст. 47, 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Доводи представника щодо вини позивача, як керівника підприємства з невиплати саме ОСОБА_1 належних, йому, як звільненій особі сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, суд сприймає критично, оскільки відповідач - це комунальне підприємство, яке перебуває у власності громади м. Вознесенська і відповідно питання щодо прийняття на роботу (звільнення) директора, оплати праці вирішується згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україну» міським головою.

Фінансові звіти КП «Вознесенська друкарня», надані представником відповідача підтверджують розмір заборгованості по заробітній платі станом на 31.12.2013 рік та 31.03.2014 рік, а не вину керівника підприємства у накопиченні заборгованості.

Як встановлено в судовому засіданні спір про розмір заборгованості по заробітній платі у сторін на час звільнення і час розгляду справи в суді відсутній.

Середній заробіток працівника обчислюється виходячи з нарахованого та отриманого ним заробітку за останні два місяці роботи, що передують звільненню працівника відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до довідки КП «Вознесенська друкарня» про середню заробітну плату ( дохід) від 16.10.2014 року за № 49 протягом останніх двох місяців перед звільненням ОСОБА_1 нараховувалось 1800 грн. заробітної плати і середньоденна заробітна плата становить відповідно 60.37 грн.(а.с. 27).

Враховуючи встановлені обставини з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробок за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.03.2014 року по 29.10.2014 рік у сумі 14368.06 грн. з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати та часу затримки розрахунку.

Заяву представника відповідача про те, що даний спір є трудовим спором і позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до суду відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, тому у позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи належить відмовити, суд вважає безпідставною, оскільки право позивача на отримання розрахунку при звільненні відповідачем було порушено, а відповідно до ч 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи є похідною від вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.

При визначенні сум, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує положення п. 6 постанови Пленуму ВСУ № № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення, але з урахуванням того, що відповідачем утримані всі податки з позивача, то до стягнення належить сумма, зазначена у наданій підприємством довідці.

В силу ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави також підлягають стягненню судові витрати, а саме 368 гривень 24 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» ( м. Вознесенськ вул. Пушкінська № 4, р/р 26004080110182 ТВТВ № 10014/0174 філія МОУ АТ Ощадного банку МФО 326461, код 31336577) на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість по заробітній платі у розмірі 22456 грн. 90 коп.;

- середній заробок за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.03.2014 року по 29.10.2014 рік у сумі 14368.06 грн., а всього 36824,96 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» користь Держави в особі Державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, р/р №31210206700113, код платежу 22030001, код ЄДРПОУ 38037770 ) судовий збір 368 (триста шістдесят вісім) гривень 24 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Висоцька Г.А.