Рішення

від 04.11.2014 по справі 903/854/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 р. Справа № 903/854/14

за позовом: Приватного підприємства "Люблинецьбуд", Ковельський р-н., смт. Люблинець.

до відповідача: Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, Ковельський р-н., смт. Люблинець.

про визнання недійсним правочину про припинення права користування ПП "Люблинецьбуд" земельною ділянкою площею 7,40 га та визнання неправомірним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області від 14.11.2012р. №19-5/2012 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП "Люблинецьбуд".

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Сміховський В.І.- директор (паспорт серія НОМЕР_1 від 28.09.1998р.)

від відповідача: Федонюк О.І.- селищний голова (паспорт серія НОМЕР_2 від 26.03.1996р.)

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Люблинецьбуд" звернувся з позовом до відповідача - Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області та просить визнати недійсним правочин про припинення права користування ПП "Люблинецьбуд" земельною ділянкою площею 7,40 га та визнати неправомірним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області від 14.11.2012р. №19-5/2012 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП "Люблинецьбуд".

Заявлені вимоги позивач підтверджує: довідкою регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області від 05.07.2005р.; статутом колективного підприємства "Будматеріали -99"; державним актом на право постійного користування землею від 30.11.1999р.; клопотанням ПП "Люблинецьбуд" про припинення права постійного користування земельною ділянкою від 11.10.2012р.; рішенням Люблинецької селищної ради Ковельського району від 14.11.2012р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою; статутом ПП "Люблинецьбуд" зареєстрованого 11.11.2011р.; витягом з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.08.2013р., ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014р.; інформаційною довідкою ВОБТІ від 31.10.2012р.

В підтвердження позовних вимог представник позивача під час судового розгляду справи подав:

- письмові пояснення за вх. №01-29/9799/14 від 16.10.2014р. в яких додатково зазначив, що ПП «Люблинецьбуд» є правонаступником Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів в підтвердження посилається: на витяг з ЄДРПОУ, довідку регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області від 05.07.2005р., Статут КП «Будматеріали-99». Разом з тим, звертає увагу суду на те, що Приватне підприємство "Люблинецьбуд" не втратило право постійного користування спірною земельною ділянкою розміром 7,40 га.

- заяву за вх. №01-125/73/14 від 04.11.2014р. про відмову в частині позовних вимог.

Відповідно до даної заяви позивач просить суд визнати нечинним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району від 14.11.2012р. №19-5/2012 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП «Люблинецьбуд», від решти позовних вимог відмовився.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи, до прийняття відмови від позову господарський суд роз'яснює наслідки відповідної процесуальної дії сторонам.

Заява позивача від 04.11.2014 за вх. №01-125/73/14 про часткову відмову від позовних вимог підписана директором ПП «Люблинецьбуд» В.І. Сміховським, відмова від позову у даній справі відповідає вимогам статті 78 Господарського процесуального кодексу України, а також за висновками суду, з огляду на частину 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, відтак, суд приймає відмову позивача в частині позовних вимог.

Разом з тим, позивач долучив до матеріалів справи:

-лист від 13.10.2014р. за №627;

-витяг з ЄДРПОУ по ПП «Люблинецьбуд»;

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в заперечення на позовні вимоги подав:

- письмові пояснення за вх.№ 01-29/9944/14 від 21.10.2014р. щодо обставин розгляду по суті заяви ПП "Люблинецьбуд" як правонаступника Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів вказав, що до клопотання про припинення права постійного користування директор ПП "Люблинецьбуд" Мартинюк Ю.М. долучив:

- засвідчену копію Державного акта на право постійного користування серія II - ВЛ №000872, виданого Дирекцією по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів;

- засвідчену копію витягу з ЄДРПОУ від 12.10.2014р.;

- завірену копію виписки з ЄДРПОУ від 12.10.2014р.;

- копію Статуту колективного підприємства "Будматеріали-99";

- копію Статуту приватного підприємства "Люблинецьбуд".

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

14.11.2012 року рішенням Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області №19-5/2012 шостого скликання (дев'ятнадцятої сесії) припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 7,40 га земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики оборони та іншого призначення, які наданні раніше Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів згідно державного акту на право постійного користування землею серії II-ВЛ №000872 зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №61 від 30.11.1999р. правонаступником якої є Приватне Підприємство «Люблинецьбуд». (а.с. 31-32)

Із преамбули слідує, що рішення селищної ради прийнято у зв'язку із поданою заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою в розмірі 7,40 га. директором ПП "Люблинецьбуд" Мартинюком Ю.М.

Як на правову підставу для припинення права постійного користування земельною ділянкою Люблинецька селищна рада посилається на ст.12, п.3 ст.142, п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно Роз'ясненням Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 01-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з послідуючими змінами та доповненнями внесеними Роз'ясненнями та рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.03.2004р. № 01-8/534 "Про практику Верховного Суду України щодо застосування норм законодавства про підвідомчість справ господарським судам" господарські суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, підприємства, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним. При цьому наявність у предметі судового розгляду спору про право виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства ( Постанова ВСУ №08/111 в справі № 3/506-А).

Як визначено судовою практикою, а саме на підставі роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (зі змінами і доповненнями внесеними на підставі рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.08.2002 року № 04-5/934І) підставами визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Даючи правову оцінку даному рішенню суд дійшов висновку про те, що останнє не відповідає вимогам закону. При цьому суд виходив із такого.

30.11.1999р. Колективному підприємству Люблинецькому заводу газосилікатних виробів Люблинецькою селищною радою народних депутатів був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,40 га (а. с. 26-29).

Відповідно до п. 1.7 Статуту Колективного підприємства «Будматеріали-99» затвердженого загальними зборами працівників підприємства 12.01.1999р. зазначено, що Колективне підприємство «Будматеріали-99» є правонаступником Дирекції і по будівництву Люблинецького заводу газосилікат них виробів.(а.с. 13-14)

Згідно п 1.1 Статуту приватного підприємства «Люблинецьбуд» затвердженого протоколом №5 загальних зборів засновників від 14.09.2011р. вказано, що ПП «Люблинецьбуд» утворено згідно з рішенням Засновників в результаті реорганізації колективного підприємства «Будматеріали-99» проведеної шляхом його перетворення в приватне підприємство.(а.с. 33-34)

Володіння, користування та розпорядження власністю ПП «Люблинецьбуд» здійснюють його органи відповідно до компетенції, визначеної статутами підприємства.

Зазначену земельну ділянку позивач використовував для виробництва.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення, що міститься в п. "а", п. "в" ст. 12 ЗК України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Згідно з п. 12 Прикінцевих положень ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що 7,40 га. спірної землі знаходяться в межах населеного пункту.

Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Ця норма є одним із засобів забезпечення провідної ролі відповідних місцевих рад як органів місцевого самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від свого імені та в їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Наведене узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 123 ЗК України, згідно яких юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, необхідною умовою набуття права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення сільської, селищної, міської ради. Тому, набуття такого права за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права відповідача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Щодо доводів позивача про те, що ПП «Люблинецьбуд» є правонаступником Дирекції по будівництву Люблинецького заводу газосилікатних виробів в результаті автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою до правонаступника згідно витягу з ЄДРПОУ, довідки регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області від 05.07.2005р., Статут КП «Будматеріали-99».

Судом до уваги додаткові пояснення позивача не приймаються, оскільки чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою до правонаступника, а реалізація права ПП «Люблинецьбуд» на отримання земельної ділянки в користування можлива тільки за наявності відповідного рішення місцевого самоврядування про надання її в оренду та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди земельної ділянки.

Між тим, в порушення приписів пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова Люблинецької селищної ради прийняв заяву директора ПП «Люблинецьбуд» до розгляду на сесії селищної ради та 14.11.2012р. прийняв рішення за №19-5/20212 про припинення права користування земельною ділянкою в розмірі 7,40 га.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення). За приписами наведеної норми такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Зазначений перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає (тобто, інші юридичні факти не можуть розглядатись, як підстава припинення права користування земельною ділянкою). Згідно із ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно, листа Держкомзем України від 11.08.2010 № 15427/17/6-10 передбачено, що після зміни організаційно-правової форми юридичній особі згідно з вимогами Закону України «Про землеустрій», Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. №325, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за №735/16751, та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 р. №43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за №354/3647, необхідно звернутися до ліцензованої організації та замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переоформлення державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

Підсумовуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено та доведено факт порушення відповідачем - головою Люблинецької селищної ради з перевищенням ним владних повноважень, а саме припиненням права постійного користування ПП «Люблинецьбуд» земельною ділянкою в розмірі 7,40 га. згідно рішення від 14.11.2012р. №19-5/2012, без належно оформленої технічної документації позивачем відповідно Закону України «Про землеустрій».

Отже, спірне рішення, прийнято в порушення вищенаведених норм, як із сторони позивача так із сторони відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Враховуючи викладене, позов ПП «Люблинецьбуд» до Люблинецької селищної ради про визнання недійсним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району від 14.11.2012р. №19-5/2012 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП «Люблинецьбуд» підставний та підлягає до задоволення.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 123, 141, 142, п.12 розділу X Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 71 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст.44, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним рішення Люблинецької селищної ради Ковельського району від 14.11.2012р. №19-5/2012 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП «Люблинецьбуд» .

3. Стягнути з Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області (45034, смт. Люблинець, вул. Жовтнева, 51, код ЄДРПОУ 05477646) на користь Приватного підприємства «Люблинецьбуд » (45034, смт. Люблинець, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 20131738) 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 06.11.2014р.

Суддя В.М. Дем'як