Рішення

від 03.11.2014 по справі 922/4039/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/4039/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків до Науково-учбово-виробничо впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД" м. Харків про стягнення 191846,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - Барчук А.В., за довіреністю № 66-01 16389-1 від 20.12.2013 року, Хоменко П.О., за довіреністю № 66-01-22/116 від 16.12.2013 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково - виробничо - впроваджувального товариства "Новотекс ЛТД" про стягнення 191846,32 грн. неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення та збитків за договором оренди із правом викупу № 1-4 від 30.03.1992 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 30.09.2014 року представник позивача супровідним листом (вх. № 34081) надав документи, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 19.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.11.2014 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 38355) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2014 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2014 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі та ухвалу суду від 06.10.2014 року було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно.

Згідно п.п. 4.1.3 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

30 березня 1992 року між Харківським політехнічним інститутом ім. В.І. Леніна (далі по тексту - орендодавець, або позивач) та Науково - учбово- виробничим товариством "НОВТЕКС ЛТД" (далі по тексту - орендар, або відповідач) був укладений договір оренди із правом викупу № 1-4 (далі по тексту - договір оренди). Строк дії договору 15 років з моменту його підписання.

Відповідно до пункту 1 договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2, а саме: приміщення першого поверху будівлі площею 750 кв. м. та площі підвального приміщення площею 210 кв. м.

У зв'язку із змінами діючого законодавства 01 січня 1998 року між сторонами була підписана додаткова угода до вказаного Договору оренди. За змістом даної додаткової угоди до договору із назви договору оренди були виключені слова "із правом викупу".

Пункт 1 Договору було викладено у новій редакції, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться у будівлі за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2 площею 856, 3 кв. м., 1 поверх та площею 297, 6 кв. м. підвальні приміщення. Всього площа орендованих приміщень складає 1153, 90 кв. м.

01 січня 1998 року між сторонами було підписано акт прийому - передачі нерухомого майна. Проведено визначення вартості об'єкта оренди та узгоджено умови договору із Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Харківській області, що підтверджується звітом про оцінку, та наказом від Регіонального Фонду державного майна України у Харківській області від 07.10.1998 року № 1425 П.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Неодноразово між сторонами укладалися додаткові угоди до договору оренди в порядку та розміру оплати орендної плати та зміни площі орендованих приміщень. Додатковою угодою до договору оренди від 01 жовтня 2007 року пункт 12 Договору вкладено у наступній редакції: "Цей договір діє з 01.102007 року до 31.03.2008 року включно". Строк дії договору неодноразово продовжувався, що підтверджується наданими позивачем до позову додатковими угодами до договору оренди.

Додатковою угодою до договору оренди від 01 лютого 2011 року визначено, що діє з 01.02.2011 року до 31.12.2011 року включно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 квітня 2012 року (справа №5023/428/12) визнано договір оренди, укладений між сторонами, продовженим на 1 рік до 31.12.2012 року.

На виконання зазначеного судового рішення додатковими угодами від 17 квітня 2012 року та 13 серпня 2012 року строк дії договору продовжувався відповідно до 30 квітня 2012 р. та до 31 грудня 2012 року.

Таким чином, строк дії договору оренди сплив 31.12.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 191 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок щодо повернення об'єкту оренди відповідач у справі так і не виконав. Приміщення звільнені відповідачем не були, не передані за актом прийому - передачі.

Пунктом 9.3 Договору оренди було передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін на припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом місяця він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були визначені договором.

Відповідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Із змісту наведених правових норм випливає, що по закінченні строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому заперечення мають бути викладені протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Обов'язку щодо звільнення орендованих приміщень у зв'язку із закінченням строку договору оренди відповідач у справі не виконав.

24.01.2013 р. Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД" про виселення із нежитлових приміщень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/326/13-г, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 р., позов задоволено повністю. За рішенням виселено Науково-учбово-виробниче впроваджувальне товариство "Новтекс ЛТД" з займаних нежитлових приміщень загальною площею 653,34 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/2, а саме: у підвалі приміщення площею 24,6 кв. м.; на першому поверсі приміщення площею 254,04 кв. м., 195,1 кв. м., 128,0 кв. м. та 51,6 кв. м.

Згідно з частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищенаведене позивачем нараховано неустойку за період з 01.11.2013 року по 02.02.2014 року у розмірі 30738,44 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що відповідачем приміщення не повернуто, суд вважає нарахування позивачем неустойки згідно ст. 785 ЦК України у розмірі 30738,44 грн. правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих відповідачу збитків за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень в сумі 161107,88 грн., що складаються з земельного податку в сумі 5494,54 грн., теплової енергії в сумі 66678,26 грн., електричної енергії в сумі 80139,81 грн. та вивіз твердих побутових відходів в сумі 8795,27 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору оренди (підпункт 6.2. у редакції додаткової угоди від 01.12.2006 року) відповідач зобов'язувався відшкодовувати нарахований земельний податок за користування часткою земельної ділянки. Вказана норма до договору оренди була внесена внаслідок того, що позивач, як заклад освіти, звільнений від сплати земельного податку, але внаслідок надання будівель (їх частин) в оренду втрачає вказану пільгу та сплачує земельний податок на загальних підставах (ст. 284 Податкового кодексу країни).

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору та діючого законодавства щодо своєчасного звільнення орендованих приміщень, позивач звернувся до органу державної податкової інспекції з проханням надати роз'яснення щодо сплати земельного податку.

Листом від 05.06.2013 року № 6078/10/46.0-23 (а.с. 75) орган державної податкової інспекції повідомив, що незважаючи на припинення строку дії договору оренди, за умови фактичного зайняття орендарем нежитлових приміщень сплата земельного податку здійснюється за фактичний період перебування землі у користуванні.

Таким чином, позивач вимушений нести додаткові витрати на сплату земельного податку у зв'язку із незвільненням відповідачем орендованих приміщень після припинення строку дії договору оренди.

Фактичне зайняття орендованими приміщеннями після спливу строку дії договору оренди неодноразово встановлювалося судами різних інстанцій під час розгляду справи № 5023/5340/12, 922/2750/13, 922/4225/13 за участю тих же сторін.

Як свідчать матеріали справи, листом від 20.09.2013 року № 39 (а.с. 59) директор відповідача особисто підтвердив фактичне зайняття нежитлових приміщень, та зобов'язався погасити суму земельного податку, що сплачує Університет.

Згідно ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку своєчасного звільнення відповідачем орендованих приміщень, позивач мав би можливість скористуватися пільгою щодо сплати земельного податку, а тому додатково витрачені кошти на сплату земельного податку є додатковими витратами позивача, тобто є збитками.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За розрахунком позивача, розмір збитків, пов'язаних із оплатою земельного податку, за період з 01.11.2013 у по 02.02.2014 року складає 5 494, 54 грн.

Вказаний розмір підтверджується детальним розрахунком, що додається до позовної заяви, платіжними дорученнями, що підтверджують перерахування суми земельного податку до бюджету, витягом з розрахунку земельного податку на 2013 -2014 роки (наявні в матеріалах справи).

Збитками у зв'язку із несвоєчасним звільненням орендованих приміщень з боку відповідача у справі для позивача також є кошти, сплачені за комунальні послуги, що були спожиті відповідачем.

Так, відповідно до умов договору оренди відповідач відшкодовував позивачу вартість спожитих та сплачених позивачем комунальних послуг. Внаслідок фактичного користування приміщеннями відбувалося споживання комунальних послуг, вартість яких на час подання позову була сплачена позивачем, але не відшкодована відповідачем.

Отже, за період з 01.01.2013 року по 03.02.2014 року збитки за користування електричною енергією складають 80 139, 81 грн. (розрахунок додається), збитки за користування тепловою енергією складають 66 678,26 грн. та вивіз твердих побутових відходів складає 8 795, 27 грн.

Таким чином, збитки за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень складають 161107,88 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу збитки у розмірі 161107,88 грн., розрахунок збитків перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Науково - учбово - виробничо впроваджувального товариства «Новтекс ЛТД» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2, р/р 26000010616 у філії № 3 Акціонерного Східно - українського Банку «Грант», МФО 351759, код ЄДРПОУ 14068912) на користь Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, р/р 31256273210029 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02071180) 30738,44 грн. суми неустойки за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень за період з 01.11.2013 року по 02.02.2014 року, 161107,88 грн. суми збитків, які складаються з 5494,54 грн. земельного податку, 66678,26 грн. теплової енергії, 80139,81 грн. електричної енергії, 8795,27 грн. твердих побутових відходів та 3836,93 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/4039/14