Рішення

від 04.11.2014 по справі 908/3048/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 Справа № 908/3048/14

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до Приватного малого підприємства багатопрофільна фірма "Гібар" (69032, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 51)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник Н.В. - довіреність № 171/20-19 від 15.01.2014 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного малого підприємства багатопрофільна фірма "Гібар", м. Запоріжжя суми 17733,85 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203618 від 01.10.2012 р., суми 3546,77 грн. штрафу та суми 356,83 грн. - 3 % річних за порушення строку виконання грошового зобов'язання.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 203618 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2012 р., в період з листопада 2012 р. по червень 2014 р., позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 21113,39 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію розрахувався лише частково, в сумі 3379,54 грн., внаслідок чого, станом на дату подачі позову, його борг за Договором складав суму 17733,85 грн., що потягло за собою нарахування фінансових санкцій. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», «Правила користування тепловою енергією» та умови договору № 203618 від 01.10.2012 р., позивач просив позов задовольнити, а саме: стягнути з відповідача суму 17733,85 грн. основного боргу, суму 3546,77 грн. штрафу та суму 356,85 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3048/14, розгляд якої призначено на 23.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.10.2014 р.

Ухвалою суду від 21.10.2014 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 06.11.2014 р., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 04.11.2014 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивачем була подана письмова заява (вих. № 5894/27 від 23.10.2014 р.), згідно якої, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. При цьому, позивач зазначив, що при складанні позовної заяви, ним було допущено описку, а саме: вказано, що відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої теплової енергії в терміни, встановлені умовами Договору, закріплено пунктом 7.2.8. Договору, яким передбачено нарахування штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію (за самовільне переобладнання системи теплоспоживання). У зв'язку з цим, просить вважати, що відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої теплової енергії в терміни, встановлені умовами Договору, закріплено пунктом 7.2.10. Договору, яким передбачено нарахування штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію (за порушення строків оплати спожитої теплоенергії). Також позивач вказав, що ним було допущено описку у визначенні суми нарахування 3% річних, а саме: в позові вказано суму 356,83 грн., хоча в розрахунку доданого до позовної заяви суму нарахованих 3% річних визначено вірно - 736,53грн. Просить вважати, що 3% річних за весь період порушення грошового зобов'язання складає суму 736,53 грн. При цьому, позивачем зауважено, що на момент подання позовної заяви до суду, до неї було додано розрахунок 3% річних у розмірі 736,53 грн., у зв'язку з цим ціна позову на момент подання позовної заяви складала 22017,15 грн. Крім того, позивач повідомив суд, що після подання позовної заяви до господарського суду Запорізької області, відповідачем було сплачено частину боргу в розмірі 1800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.2014р. У зв'язку з цим, позивачем зроблено перерахунок заборгованості ПМП багатопрофільної фірми «Гібар», та зменшено розмір позовних вимог, що складає: 15933,85 грн. - сума основного боргу, 3546,77грн. .- сума штрафу та 736,53 грн. - сума 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову у справі № 908/3048/14 є вимоги про стягнення з ПМП БФ «Гібар» суми 15933,85 грн. основного боргу, суми 736,53 грн. 3% річних та суми 3546,77грн. штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 22.08.2014 р., від 23.09.2014 р. та від 21.10.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 22.08.2014 р., від 23.09.2014 р. та від 21.10.2014 р. були направлені судом на адресу відповідача: 69032, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 51, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 18.09.2014р. наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 04.11.2014 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.10.2012 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 203618 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно Додатку № 1 до Договору теплове навантаження на потреби опалення складає 0,00264700 Гкал/годину.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

За умовами п. 6.3 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі.

Згідно із п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути Теплопостачальній організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.7.2 Договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 Договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем в судовому порядку.

В пункті 7.2.10 Договору Сторони встановили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, за період: листопад 2012 р. - червень 2014 р., позивачем відповідачу було поставлено теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 21113,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії: за листопад 2012 р. на суму 2232,24 грн., за грудень 2012 р. на суму 1155,36 грн., за січень 2013 р. на суму 1101,64 грн., на суму 2610,14 грн., на суму 3104,72 грн., на суму 2601,72грн., на суму 291,38 грн., за лютий 2013 р. на суму 788,38грн., за березень 2013 р. на суму 964,14 грн., за квітень 2013 р. на суму 35,89грн., за жовтень 2013 р. на суму 421,52 грн., за листопад 2013 р. на суму 495,67 грн., за грудень 2013 р. на суму 925,55 грн., за січень 2014 р. на суму 1149,72 грн., за лютий 2014 р. на суму 1006,63 грн., за березень 2014 р. на суму 393,92 грн., за квітень 2014 р. на суму 322, 52 грн., за травень 2014 р. на суму 46,28 грн. та за червень 2014 р. на суму 101,58 грн., які відповідач, згідно п. 6.7.1 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем відповідні рахунки.

Надсилання актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків, актів, за відповідний період (арк. справи 53-67).

Неодноразово на адресу відповідача позивачем направлялись листи з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість за Договором.

Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії здійснив лише частково.

Так, платежами, здійсненими 30.07.2013 р. (на суму 500,00 грн.), 30.08.2013 р. (на суму 500,00грн.), 01.10.2013 р. (на суму 500,00 грн.), 15.04.2014 р. (на суму 2000,00 грн.), 11.07.2014 р. (на суму 200,00 грн.) та 01.09.2014 р. (на суму 1800,00 грн.), відповідачем було перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості за Договором суму в загальному розмірі 5179,54 грн.

Решта боргу в сумі 15933,85 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного малого підприємства багатопрофільна фірма "Гібар" суми 15933,85 грн. основного боргу, суми 3546,77 грн. штрафу та суми 736,53 грн. - 3 % річних, стали предметом судового розгляду у даній справі (із урахуванням заяви позивача від 23.10.2014р.).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 203618 від 01.10.2012 р., за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період листопад 2012 р. - квітень 2013 р., жовтень 2013 р. - червень 2014 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 21113,39грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище актів та рахунків є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків та актів виконаних робіт.

Враховуючи, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач Теплопостачальній організації не повернув, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів позивачу не надав, Акти приймання-передачі теплової енергії за період листопад 2012 р. - квітень 2013 р., жовтень 2013 р. - червень 2014 р., в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію і передоплату.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином та у повному обсязі не виконав. Платежами, здійсненими 30.07.2013 р. (на суму 500,00 грн.), 30.08.2013 р. (на суму 500,00 грн.), 01.10.2013 р. (на суму 500,00 грн.), 15.04.2014 р. (на суму 2000,00 грн.), 11.07.2014 р. (на суму 200,00 грн.) та 01.09.2014 р. (на суму 1800,00 грн.), відповідачем було перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості за Договором суму в загальному розмірі 5179,54 грн.

Решта боргу в сумі 15933,85 грн. залишилась несплаченою.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виник борг за Договором в сумі 15933,85 грн. Доказів його погашення відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 15933,85 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 736,53 грн. - 3% річних та суми 3546,77 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 736,53 грн. (нарахованих за період з 21.12.2012 р. по 10.08.2014 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Як узгоджено сторонами в п. 7.2.10 Договору за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов'язків.

В даному випадку, сума боргу відповідача, станом на дату подачі даного позову до суду, складала 17733,85 грн., а відтак, 20% від вказаної суми становить суму 3546,77 грн.

Таким чином позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3546,77 грн. штрафу є законною, обґрунтованою та задовольняється судом.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

В даному випадку, всупереч ст.ст. 22, 33 ГПК України відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1827, 00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного малого підприємства багатопрофільна фірма "Гібар" (69032, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 51, код ЄДР 13618233, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 15933 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 85 коп. основного боргу, суму 736 (сімсот тридцять шість) грн. 53 коп. трьох відсотків річних, суму 3546 (три тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 77 коп. штрафу та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.11.2014р.

Суддя М.В. Мірошниченко