Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/19337/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19337/14 27.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон"

про стягнення 14 181,46 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Михайловський І.В. - представник (дов. № б/н від 31.10.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А від 03.02.2014р. (далі Договір) у розмірі 14181,46 грн. (13793,92 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 176,15 грн. - пеня, 211,39 грн. - 30% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з виплати на користь позивача лізингових платежів в порядку ту у строки, передбачені договором фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А від 03.02.2014р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 13793,92 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 176,15 грн. пені та 211,39 грн. - 30% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/19337/14, розгляд справи призначено на 03.10.2014 р.

У судове засідання 03.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.10.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 27.10.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/19337/14 про порушення провадження у справі від 12.09.2014 р. та від 03.10.2014р. були направлені відповідачу за адресою місцезнаходження підприємства відповідача, вказаній у позовній заяві (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 82А), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 12.09.2014 р., так само, як і ухвала від 03.10.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи містяться конверти повернення поштових відправлень з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 12.10.2014 р., а також ухвали суду від 03.10.2014р. з причиною повернення: «виїхали».

Вказана правова позиція підтверджується позицією Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, судом також надіслано поштове відправлення з ухвалою суду від 03.10.2014р. за фактичною адресою відповідача, зазначеною позивачем у позові (04071, м. Київ, пров. Електриків, 3). Факт вручення уповноваженому представнику 09.10.2014р. ухвали суду від 03.10.2014р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030495725, що міститься в матеріалах справи.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 03.10.2014 р., та 27.10.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.10.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 27.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А.

Предметом укладеного Договору є автомобіль "Peugeot"; загальна вартість предмета лізингу 151 658,77 грн., ПДВ 20% 30 331,75 грн., разом з ПДВ 181 990,52 грн. (пункт 4 Договору).

Як встановлено у п.2.4. Загальних умов Договору лізингу, всі чергові платежі, відповідно до Графіку за Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п.2.1.7.1. Загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.7. Загальних умов Договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися.

Згідно пункту 10.1 Договору, останній набирає чинності після його підписання сторонами та зобов'язання сторін за Договором виникають (окрім умов пункту 2.3 загальних умов Договору) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з пунктом 2.3 загальних умов Договору і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови пункту 2.3 загальних умов Договору застосовуються до відносин між сторонами до набуття чинності Договору. Сторони досягли згоди про те, що в разі непідписання сторонами будь-якого із вказаних додатків до Договору, окрім додатку "Технічний асістанс", Договір вважається таким, що не укладений.

Відповідно до додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 36 місяців; загальний лізинговий платіж становить 276 757,12 грн.

На підставі акта від 14.02.2014 приймання-передачі предмета лізингу в користування за Договором лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: седан-В легковий "Peugeot 408", 2013 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав в користування відповідачу предмет лізингу.

Таким чином, як вказує позивач у поданому до суду позові, відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 05 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 05.03.2014 p., №2 - 05.04.2014р., №3- 05.05.2014p., №4 - 05.06.2014р. і т.д.

Проте, в порушення умов укладеного Договору лізингу, Відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з серпня по вересень 2014р. за ним виникла заборгованість в розмірі 13793,92 грн., а саме: з 05.08.2014 р. (6 період лізингу) існує заборгованість в розмірі 6961,32 грн., з 05.09.2014 р. (7 період лізингу) збільшилась заборгованість на 6832,60 грн.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму загальної заборгованості за Договором фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А у розмірі 13793,92 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 176,15 грн. пені та 211,39 грн. - 30% річних.

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо фактів викладених позивачем, відповідачем суду не надано. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи.

За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У пункті 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що в графіку внесення платежу визначено, що з 05.08.2014 (6 період лізингу) сума платежу 6961,32 грн.; з 05.09.2014 (7 період лізингу) сума платежу 6832,60 грн., отже, відповідач повинен був сплатити на користь позивача 13793,92 грн.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, тоді як, відповідачем обов'язок щодо сплати лізингових платежів згідно умов Договору, у повному обсязі не виконано.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов договору судом встановлено.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Віейбі Лізинг" про стягнення з ТОВ "Пітон" заборгованості у сумі 13793,92 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 176,15 грн. пені та 211,39 грн. - 30% річних.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами Договором фінансового лізингу №140203-1/ФЛ-Ю-А сторони визначили що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (пункт 2.7 загальних умов Договору).

Таким чином відсоток річних слід враховувати з розрахунком у 30%.

Згідно розрахунку позивача сума 30% річних складає 211,39 грн. Контррозрахунку суми 30% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 30% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 30% річних у розмірі 211,39 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у сумі 176,15 грн. суд зазначає таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 176,15 грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 176,15 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 14181,46 грн., з яких 13793,92 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 176,15 грн. - пеня, 211,39 грн. - 30% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А; ідентифікаційний код 22956992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; ідентифікаційний код 33880354) 13793 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 92 коп. заборгованості; 176 (сто сімдесят шість) грн. 15 коп. пені; 211 (двісті одинадцять) грн. 39 коп. 30 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 03.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева