Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/22125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22125/14 05.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТАВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-К"

про стягнення 5 677,82 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Бобровська А.О. по довіреності № б/н від 01.01.2014р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТАВА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-К" заборгованості та штрафних санкцій в розмірі стягнення 5 677,82 грн., з яких: 5 258,30 грн. - основної заборгованості, 340,86 грн. - пені та 78,66 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1685 від 21.08.2012р. - в частині оплати послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року було порушено провадження по справі № 910/22125/14 та призначено її розгляд на 05.11.2014 року.

Представник позивача в даному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 15.10.2014р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21 серпня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТАВА» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-К" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 1685.

Відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в додатках (специфікаціях) та /або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.1. договору, найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 8.5. договору).

Розділом третім договору сторони погодили ціну договору та порядок здійснення розрахунків, відповідно до якого:

3.1. Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) Постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

3.2. Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору.

3.3. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі такої партії товару. Порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар є підставою для призупинення Постачальником поставок до моменту фактичного розрахунку Покупцем за поставлений йому раніше товар, причому такі дії Постачальника не будуть являтись порушенням даного Договору.

3.4. З метою забезпечення своєчасності розрахунків Постачальник має право укладати з банківськими установами факторингу, про що Покупець має бути повідомлений протягом 5 ( п'яти ) днів.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставки товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок Покупця, виходячи з наявного товару на складі Постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника. Постачальник повинен повідомити про це Покупця на протязі 2 календарних днів. Товар повинен бути переданий покупцю у строк не більше 2 календарних з моменту отримання заявки.

Згідно з п. 2.3. договору, якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно чинних Правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів. Всі необхідні документи, що підтверджують якість та відповідність товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю в момент передачі партії товару. Сторони зобов'язані надати одна одній належним чином завірені копії ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями.

В разі виникнення розбіжностей між фактично поставленим товаром і документацією покупець зобов'язаний в той же день повідомити бухгалтерію постачальника про таку обставину (п. 2.4. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 697,74 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ ТТН № РСЧ-027664 від 20.12.2013р. на суму 2961,90 грн., разом з ПДВ,

№ ТТН № РСЧ-000049 від 03.01.2014р. на суму 1735,92 грн., разом з ПДВ.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі оплатив отриману продукцію, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмір 4 697,82 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-К" заборгованість по розрахунках за отриману поставку товару в розмірі 4 697,82 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2014р. між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків , відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "М-К" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТАВА" складає 4697,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив умови договору в частині оплати прийнятої продукції відповідно до умов договору поставки № 356 від 19.07.2013р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 4697,74 грн. заборгованості відповідно до договору поставки № 1685 від 21.08.2012р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 5.3 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару, яка за розрахунками становить 340,86 грн.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті за прийнятий товар відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 5.3. договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 340,86 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 340,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору поставки № 1685 від 21.08.2012р. позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 560,56 грн. та 3% річних в розмірі 78,66 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 560,56 грн. та 3% річних в розмірі 78,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 5 677,82 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 1685 від 21.08.2012р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-К" (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 3, код ЄДРПОУ 38197339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТАВА" (01001, м. Київ, вул. Гоголівська, 8, код ЄДРПОУ 36684971) 4 697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 74 коп. - суму основної заборгованості, 340 (триста сорок) грн. 86 коп. - пені, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.