Рішення

від 03.11.2014 по справі 908/2986/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/91/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2014 Справа № 908/2986/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво НОМЕР_1 від 02.11.2007р., договір про надання правової допомоги в господарській справі б/н від 14.08.2014р.

від відповідача: Філімоненко Ю.С., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Техностиль", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд", м. Запоріжжя

про стягнення 36 632,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.08.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Техностиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд" про стягнення 50 518, 02 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 04.01.2012р. між ТОВ "ТД Техностиль" то ТОВ "Южпромбуд" було укладено Договір поставки № 4, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію в кількості та за цінами, вказаними у рахунку та/або специфікації. Відповідач від позивача отримав товар на загальну суму 176 834, 67 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Оплата по договору за фактично отриманий товар відповідачем була здійснена частково в сумі 136 834, 67 грн., що підтверджується банківськими виписками. Не сплаченим залишився товар на суму 40 000, 00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу 40 000, 00 грн.; 3% річних в сумі 2 438, 06 грн.; інфляційні втрати в сумі 5 046, 84 грн.; пеню в сумі 3033, 12 грн.; судовий збір та витрати на послуги адвоката в сумі 3000, 00 грн.

19.08.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 20.08.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/2986/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/91/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 24.09.2014р. о/об 11 год. 30 хв.

24.09.2014р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, вимоги ухвали суду від 20.08.2014р. не виконав, про причини неможливості з'явитись в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 14.10.2014р.

09.10.2014р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшує період нарахування штрафних санкцій та здійснює перерахунок, відповідно до якого станом на 02.10.2014р. інфляційні витрати становлять 5822,81 грн.; 3 % річних - 3810,15 грн. та 10893,80 грн. пені.

Заява про збільшення позовних вимог подана відповідно до вимог чинного законодавства та прийнята судом.

В судовому засіданні, відкритому 14.10.2014р. оголошена перерва до 03.11.2014р.

Після оголошення перерви, 03.11.2014р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 24.10.2014р. відповідачем частково погашена заборгованість в розмірі 13000 грн., а тому просить стягнути основний борг в розмірі 27000 грн., 3 % річних в сумі 3810,15 грн. та інфляційні витрати в розмірі 5822,81 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3000 грн. та судовий збір.

Заява про зменшення позовних вимог подана відповідно до вимог чинного законодавства та прийнята судом. Спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог, вказаних в заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням поданих зменшень та остаточно просить стягнути основний борг в розмірі 27000 грн., 3 % річних в сумі 3810,15 грн. та інфляційні витрати в розмірі 5822,81 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3000 грн. та 1827 грн. судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

За заявою представників сторін справа розглядалась без застосування технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 03.11.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

04.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Техностиль" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд" (далі - замовник) було укладено договір поставки №4 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними в рахунку або в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору визначена сума договору, яка складає 300000 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Закінчення строку дії договору не звільняє від зобов'язань, що виникли за даним договором.

Як вбачається з видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 176834,67 грн.

Вказана продукція, була отримана повноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд", на підставі довіреностей, без зауважень та заперечень.

Пунктом 3.3 Договору поставки сторони узгодили, що форма оплати: 100% передплата, перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інше.

Відповідно до п. 3.5 Договору датою передачі товару є дата накладної.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору поставки № 4 від 04.01.2012р. щодо здійснення своєчасної та повної сплати за поставлений товар виконав частково, сплативши за товар 149834,67 грн.

Станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар, яка складає 27000 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконати його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалося, умовами договору сторони передбачили попередню оплату товару у 100 % розмірі.

Оскільки отримання товару відбулося без здійснення 100 % попередньої оплати, то для встановлення строку оплати товару слід застосовувати загальні норми цивільного та господарчого законодавства.

Так, згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що оплата товару має бути здійснена боржником негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, оплата отриманого товару повинна була бути здійснена в день отримання товару. Так, за рахунком - фактурою № 653 від 27.06.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 595 був прийнятий відповідачем - 15.08.2012р., тобто оплата за отриманий товар повинна була відбутися 15.08.2012р.

За рахунком - фактурою № 793 від 30.07.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 548 був прийнятий відповідачем - 01.08.2012р., строк оплати - 01.08.2012р.

За рахунком - фактурою № 860 від 15.08.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 596 був прийнятий відповідачем - 15.08.2012р., останній день оплати - 15.08.2012р.

За рахунком - фактурою № 873 від 16.08.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 598 був прийнятий відповідачем - 16.08.2012р., тобто оплата за отриманий товар повинна була відбутися 16.08.2012р.

За рахунком - фактурою № 914 від 28.08.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 634 був прийнятий відповідачем - 29.08.2012р., отже сплатити відповідач повинен був 29.08.2012р.

За рахунком - фактурою № 930 від 31.08.2012р. товар відповідно до видаткової накладної № 763 був прийнятий відповідачем - 17.10.2012р., строк оплати - 17.10.2012р.

Однак, відповідач свої зобов'язання своєчасно не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково, в сумі 149834,67 грн. Станом на 03.11.2014р. у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 27000 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 27000 грн. за отриманий товар відповідно до договору поставки № 4 від 04.01.2012 р. законні, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі й актом звіряння взаємних розрахунків та поясненнями представників сторін в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних:

- за рахунком - фактурою № 653 від 27.06.2012р. , видатковою накладною № 595 від 15.08.2012р. в сумі 1737,16 грн.

- за рахунком - фактурою № 793 від 30.07.2012р., видатковою накладною № 548 від 01.08.2012р. в розмірі 1586,51 грн.;

- за рахунком - фактурою № 860 від 15.08.2012р., видатковою накладною № 596 від 15.08.2012р., в сумі 114, 18 грн.;

- за рахунком - фактурою № 873 від 16.08.2012р., видатковою накладною № 598 від 16.08.2012р. в розмірі 228,37 грн.;

- за рахунком - фактурою № 914 від 28.08.2012р. , видатковою накладною № 634 від 29.08.2012р. в сумі 141,11 грн.;

- за рахунком - фактурою № 930 від 31.08.2012р. , видатковою накладною № 763 від 17.10.2012р. в розмірі 2,82 грн.,

а взагалі - 3810,15 грн.:

Також позивачем нараховані інфляційні витрати в розмірі 5822,81 грн.

Право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що позивачем невірно здійснений розрахунок 3 % річних.

Здійснивши перерахунок, суд задовольняє 3 % річних:

- за рахунком - фактурою № 653 від 27.06.2012р. , видатковою накладною № 595 від 15.08.2012р. в сумі 1734,75 грн.

- за рахунком - фактурою № 793 від 30.07.2012р., видатковою накладною № 548 від 01.08.2012р. в розмірі 1585,68 грн.;

- за рахунком - фактурою № 860 від 15.08.2012р., видатковою накладною № 596 від 15.08.2012р., в сумі 114, 13 грн.;

- за рахунком - фактурою № 873 від 16.08.2012р., видатковою накладною № 598 від 16.08.2012р. в розмірі 228,26 грн.;

- за рахунком - фактурою № 914 від 28.08.2012р. , видатковою накладною № 634 від 29.08.2012р. в сумі 141,05 грн.;

- за рахунком - фактурою № 930 від 31.08.2012р. , видатковою накладною № 763 від 17.10.2012р. в розмірі 2,82 грн.,

а загальна сума дорівнює 3806,69 грн. В інший частині стягнення 3 % річних суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних витрат позивачем здійснено вірно, а тому інфляційні витрати в розмірі 5822,81 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 3000грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката тощо.

Підпунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"),

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

14.08.2014 року між ТОВ «ТД Техностиль» та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги в господарській справі. Пунктом 5.1 договору встановлена адвокатська винагорода в розмірі 3000 грн.

Згідно з квитанцією прибуткового касового ордеру № 14 від 14.08.2014р. адвокат отримав від ТОВ "ТД Техностиль» 3000,00 грн. за правову допомогу.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, суд, врахувавши тривалість розгляду і складність справи; вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід адвоката; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт, тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, прийшов до висновку задовольнити оплату за послуги адвоката в розмірі 2500 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем порушені вимоги щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 27000 грн., 3 % річних в сумі 3806,69 грн., інфляційні витрати в розмірі 5822,81 грн. та 2500 грн. витрат на послуги адвоката. В інший частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, в розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд", 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57 (код ЄДРПОУ 34407472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Техностиль», 69037, м. Запоріжжя вул. 40 років Радянської України, буд 45, код ЄДРПОУ 34156189) основний борг в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн..; 3 % річних в сумі 3806 (три тисячі вісімсот шість) грн. 69 коп., інфляційні витрати в розмірі 5822 (п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 81 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.11.2014 р.

Суддя О.А. Топчій