Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/18934/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18934/14 27.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол - Геосинтетикс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Інвест Інжиніринг"

про стягнення 7 576,19 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Біла Д.В. - представник (дов. № б/н від 20.05.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроізол - Геосинтетикс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Інвест Інжиніринг" про стягнення заборгованості у розмірі 7 576,19 грн. (5 000, 00 грн. - основний борг, 325, 34 грн. - пеня, 1500, 00 грн. - штраф, 150, 41 грн. - 3% річних, 600, 44 грн. - інфляційні втрати).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № 1332 від 23.07.2013 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 325, 34 грн. - пені, 1500, 00 грн. - штрафу, 150, 41 грн. - 3% річних, 600, 44 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18934/14, розгляд справи призначено на 06.10.2014 р.

У судове засідання 06.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.10.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 06.10.2014р.

У судове засідання 27.10.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва №910/18934/14 про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р. та від 06.10.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13 Є), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р., так само, як і ухвала від 06.10.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р. з причиною повернення: «не знаходиться».

Вказана правова позиція підтверджується також позицією Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 06.10.2014 р., та 27.10.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.10.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 27.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Інвест Інжиніринг» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1332 від 23.07.2013 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, пункту 1.1. Продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцеві товар - будівельні матеріали окремими партіями, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Найменування, кількість, асортимент і ціни товару, який Продавець зобов'язаний передати за цим Договором, а також терміни передання окремих партій товару встановлені у Специфікації, що укладається Сторонами при підписанні цього Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Згідно розділу п. 2.1. Договору, Ціна на товар визначається Сторонами в Специфікації на момент підписання договору. Якщо протягом дії даного договору відбуваються зміни чинного законодавства (в т.ч. прийняття відповідних розпоряджень або постанов уряду), внаслідок чого встановлюються або змінюються платежі, податки та збори, або у випадку зміни курсу продажу євро, встановленого ПАТ «Кредобанк» (МФО 325365) для безготівкових розрахунків, ціни на асортиментні позиції можуть бути змінені в односторонньому порядку Продавцем на суму таких змінених або нових платежів, податків, зборів та різниць від зміни курсу, внаслідок чого Сторони зобов'язані підписати нову Специфікацію.

Як встановлено у п.п. 3.1.-3.2. Договору, Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений Специфікацією. Надіслання Продавцем (листом або факсом) відповідного рахунку Покупцю є виключно підтвердженням наявності товару у Продавця та готовності його передати згідно умов даного договору.

У разі відсутності замовленої кількості певних асортиментних позицій товару на складі Продавця, термін передачі товару Покупцю відкладається на строк, потрібний для надходжен товару на склад Продавця, про що Продавець в дводенний термін письмово інформує Покупця.

Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіре ності уповноваженого представника Покупця.

Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору та Специфікації від 23.07.2013р. на підставі видаткової накладної №1446963 від 29.07.2013 ТОВ «Статус Інвест Інжиніринг» було отримано товар від ТОВ «Євроізол - Геосинтетикс» на загальну суму 28001,52 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреністю №40 від 26.07.2013р.

Згідно п. 4.1. розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні. Покупець здійснює часткову попередню оплату товару шляхом перерахування грошової суми у розмірі 70% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 3 календарних днів до настання терміну передання партії товару.

Покупець здійснює повну оплату товару шляхом перерахування решти грошової суми у розмірі 30 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 календарних днів з моменту передання товару Покупцеві.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідачем не здійснено у повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем Товар.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок про рух коштів на рахунку підприємства позивача від 23.07.13р. та 22.10.2013, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та пояснень представника позивача, відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 23001,52 грн. Залишок оплати за поставлений Товар станом на день розгляду справи становить 5000,00 грн.

У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 5000,00 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 325, 34 грн., 1500, 00 грн. - штрафу, 150, 41 грн. - 3% річних, 600, 44 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання не з'являвся.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору купівлі-продажу № 1332 від 23.07.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною №1446963 від 29.07.2013 згідно якої ТОВ «Статус Інвест Інжиніринг» було отримано товар від ТОВ «Євроізол - Геосинтетикс» на загальну суму 28001,52 грн. Також, факт отримання товару підтверджується довіреністю №40 від 26.07.2013р.

Натомість відповідач свій обов'язок щодо оплати коштів за поставлені позивачем товари не виконав.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду, сума основного боргу у розмірі 5000,00 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 5000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 325, 34 грн., 1500, 00 грн. - штрафу, 150, 41 грн. - 3% річних, 600, 44 грн. - інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 325, 34 грн. суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення Покупцем строку платежу, встановленого п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язаний, на вимогу Продавця, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого платежу за кожен день прострочення оплати.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 325, 34 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Перевіривши даний розрахунок, суд зазначає, що розрахунок пені є обґрунтований, відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 325, 34 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 1500, 00 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено сторонами у п. 7.5. Договору, якщо прострочення оплати триває більше 3 днів, Покупець, на вимогу Продавця, додатково сплачує штраф у розмірі 30% від вартості отриманого, але не оплаченого товару.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, зокрема, невиконання у строк обов'язку розрахунку за поставлений позивачем товар, що становить більше 3 днів з дня поставлення позивачем товару.

Враховуючи порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, беручи до уваги положення пункту п. 7.5 договору, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 1500, 00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 600, 44 грн., 3 % річних - 150, 41 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 600, 44 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 150, 41 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5000,00 грн. а також 600, 44 грн. - інфляційних збитків, 1500, 00 грн. -штрафу, 150, 41 грн. - 3% річних та 325, 34 грн. - пені нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, у судові засідання не з'явився.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Інвест Інжиніринг" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13-Є, ідентифікаційний код 37973730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол - Геосинтетикс" (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7, ідентифікаційний код 24373042) 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 34 коп. - пені, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. - штрафу, 150 (сто п'ятдесят) грн. 41 коп. - 3% річних, 600 (шістсот) грн. 44 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 03.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева