Ухвала

від 06.11.2014 по справі 910/24175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

06.11.14 № 910/24175/14. Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго", LIGO gmbh

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Картель", відповідача-2: Громадської Організації "Антирейдерський союз підприємців України"

про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 30.10.2014 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У відповідності до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як вбачається зі змісту позовної заяви № б/н від 30.10.2014 р., вона підписана "представником позивача" ОСОБА_1

При цьому до наведеної позовної заяви в якості додатку № 4 додано нотаріально засвідчену копію довіреності, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "LIGO GmbH" представникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до вказаної нотаріально засвідченої копії довіреності, вона "видана строком на два роки і діє до 14.07.2014 ".

Враховуючи наведене, у представника позивача ОСОБА_1 станом на 30.10.2014 р. (дата підписання позовної заяви № б/н від 30.10.2014 р.) були відсутні повноваження, зокрема, на підписання позовних заяв.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 54 ГПК України, фактично позовна заява № б/н від 30.10.2014 р. підписана особою, яка не має право її підписувати , що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документи без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес, а відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України - якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

В ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви. Згідно з пунктом 2 частини 2 названої статті позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

У позовній заяві позивач визначив своє найменування як Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліго", LIGO gmbh . Разом з тим, жодні докази на підтвердження саме такого найменування позивача (належним чином засвідчені виписки з торгівельного (банківського, судового) реєстру країни (або інші еквівалентні докази правового статусу), де позивач має офіційно зареєстровані контори) - фактично до позовної заяви не додані. При цьому, зі змісту доданої до позовної заяви нотаріально засвідченої копії довіреності вбачається, що вона видана Товариством з обмеженою відповідальністю "LIGO GmbH".

Крім того, у позовній заяві позивач вкзав наступні найменування, місцезнаходження та ідентифікаційні коди відповідачів:

відповідач-1: Приватне акціонерне товариство "Картель"; 01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29; ідентифікаційний код 31201893;

відповідач-2: Громадська Організація "Антирейдерський союз підприємців України"; 03148, м. Київ, проспект 50 річчя Жовтня, 2-б, офіс 1; ідентифікаційний код 34834203.

Оскільки позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організаці України, виписки/витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачам вищенаведених повного найменування, місцезнаходження та ідентифікаційних кодів, вказаних у позовній заяві (і до останньої такі не додані), суду не доведено підставність відповідних зазначень позивачем у позовній заяві.

Приписами ч. 1 ст. 56 ГГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання .

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися, а рівно враховуватися позивачем при виконанні приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України, згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

В той же час, як вище зазначено, позивачем не вказано на жодне з джерел, з яких він отримав дані про належність відповідачам саме вказаних у позовній заяві адрес місцезнаходження, відповідні належні докази до позовної заяви не додані.

Вказані обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник та поданих ним доказів.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати фіскальні чеки № 5622 та № 5623 від 04.11.2014 р. з описами вкладення у цінний лист № 0103027129084 та № 0103027128770 (за адресами відповідача-1 та відповідача-2, вказаними у позовній заяві) в якості належних доказів виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VII від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1218,00 грн.

У п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною 3 статті 6 Закону сплачується за як ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

У п. 2.11 вищенавденої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України також зазначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог .

Відповідно до прохальної частини позовної заяви № б/н від 30.10.2014 р. вбачається, що позивач заявив наступні позовні вимоги:

- визнати інформацію, викладену у статті під назвою ""Свобода" подхватывает лесные схемы "Семьи"" з номеру за 29 травня 2014 року інтернет версії видання "Деловая столица" та у статті під назвою "Деревообрабатывающий бизнес "семьи" Януковича доит "свободовец" Валерий Черняков", яку розміщено 20 червня 2014 року на сайті antiraider.ua недостовірною (вимоги немайнового характеру);

- зобов'язати Відповідача 1 видалити статтю під назвою ""Свобода" подхватывает лесные схемы "Семьи"" з номеру за 29 травня 2014 року інтернет версії видання "Деловая столица" http://www.dsnews.ua/economics/-svoboda-podhvatvvaet-lesnve-shemy-semi--29052014091000 в рубриці "деловая столица" (вимога немайнового характеру);

- зобов'язати Відповідача 2 видалити статтю під назвою "Деревообрабатывающий бизнес "семьи" Януковича доит "свободовец" Валерий Черняков", яку розміщено 20 червня 2014 року на сайті http://antiraider.ua/ucp mod news list show 10058.html (вимога немайнового характеру);

- зобов'язати Відповідача 1 розмістити на інтернет версії видання "Деловая столица" www.dsnews.ua в тій же рубриці спростування наведеної у статті ""Свобода" подхватывает лесные схемы "Семьи"" інформації наступного змісту:

"В номері за 29 травня 2014 року інтернет версії видання "Деловая столица" було розміщено статтю під назвою ""Свобода» подхватывает лесные схемы "Семьи"". В даній статті мова йшла про діяльність деревообробних компаній в Україні в 2011 році, в якій компанія LIGO була названа компанією посередником та учасником афери пов'язаної з реалізацією лісопродукції.

Однак, така інформація щодо діяльності компанії LIGO є недостовірною, а тому нам залишається лише вибачитися перед LIGO за шкоду, завдану її честі і гідності та діловій репутації нашою публікацією і пообіцяти компанії LIGO, а так само нашим читачам, більш ретельно ставитися до перевірки інформації при підготовці статей до публікації" (вимога немайнового характеру);

- зобов'язати Відповідача 2 розмістити на сайті www.antiraider.ua в тій же рубриці спростування наведеної у статті "Деревообрабатывающий бизнес "семьи" Януковича доит "свободовец" Валерий Черняков" інформації наступного змісту:

"На нашому сайті 20.06.2014 року було розміщено статтю під назвою "Деревообрабатывающий бизнес "семьи" Януковича доит "свободовец" Валерий Черняков". В даній статті мова йшла про діяльність деревообробних компаній в Україні в 2011 році, в якій компанія LIGO була названа компанією посередником та учасником афери пов'язаної з реалізацією лісопродукції.

Однак, така інформація щодо діяльності компанії LIGO є недостовірною, а тому нам залишається лише вибачитися перед LIGO за шкоду, завдану її честі і гідності та діловій репутації нашою публікацією і пообіцяти компанії LIGO, а так само нашим читачам, більш ретельно ставитися до перевірки інформації при підготовці статей до публікації" (вимога немайнового характеру);

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Картель» та Громадської організації «Антирейдерський союз підприємців України» солідарно на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн., яка в подальшому буде направлена в благодійний фонд "Таблеточки" (вимога майнового характеру).

Отже, позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, а також вимога майнового характеру.

Таким чином, звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач мав сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру відповідно до ставок, визначених у п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", врахувавши при цьому, що у разі, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Втім фактично позивачем сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру, що підтверджується квитанціями № 17 від 15.10.2014 р. на суму 1218,00 грн. та № 15 від 22.09.2014 р. на суму 10000,00 грн., а отже у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 4 Закону України "Про судовий збір", що є порушення п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України та, в свою чергу, підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому ч. 1 ст. 58 ГПК України визначає тільки можливість, а не обов"язковість об"єднання кількох вимог в одній позовній заяві.

При цьому, під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Отже, об"єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких грунтується позов в цілому.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об"єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони грунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Фактично у позовній заяві № б/н від 30.10.2014 р. вимоги позивача заявлені у зв'язку з недостовірною, на думку позивача, інформацією, яка міститься у двох статтях: у статті під назвою ""Свобода" подхватывает лесные схемы "Семьи" (далі - Стаття 1) та у статті під назвою "Деревообрабатывающий бизнес "семьи" Януковича доит "свободовец" Валерий Черняков" (далі - Стаття 2), кожна з яких розміщена у різний час, у різних виданнях, різними особами: Стаття 1 - 29 травня 2014 року в інтернет версії видання "Деловая столица" , засновником і видавником якого (на твердження позивача) є Приватне акціонерне товариство "Картель" (відповідач-1), Стаття 2 - 20 червня 2014 року на сайті antiraider.ua. , який (на тведження позивача належить Антирейдерському союзу підприємців України , що свідчить про наявність двох самостійних спорів .

Об'єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 ГПК України, оскільки заявлені вимоги не пов'язані між собою а ні підставою виникнення, а ні поданими доказами, а саме:

- підстави виникнення вимог позивача різні - інформація, розміщена в Статті 1, та інформація, розміщена в Статті 2;

- обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі інформації, розміщеної в Статті 1, не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на інформації, розміщеної в Статті 2, а рівно і навпаки.

За таких обставин, позивачем порушено правила поєднання вимог в одній позовній заяві, а тому такі вимоги належить роз'єднати. До того ж, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не навів жодних обгрунтувань підставності та можливості об"єднання об'єднання наведених позовних вимог в одній позовній заяві.

При цьому суд враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абзаці 3 п. 3.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Таким чином, позовна заява № б/н від 30.10.2014 р. підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 1, 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Суддя О.В. Гумега