Рішення

від 04.11.2014 по справі 920/1517/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2014 Справа № 920/1517/14

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Вікторія", с. Великий Бобрик Краснопільського району

Сумської області

до відповідача : Великобобрицької сільської ради Краснопільського району

про визнання права власності,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю. А.

За участю представників сторін:

від позивача: Дюкарева Є.Є.

від відповідача: Степанов В.В.

При секретарі судового засідання Малютіній М.С.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати за СТОВ "Вікторія" Краснопільського району Сумської області право власності на перераховане майно, а саме: Зерноочисна установка (УЗК - 50) літер "У" по вул. Вигін, буд.1 "в" в с. Малий Бобрик Краснопільського району Сумської області.

Представник позивача підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі. Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів. Дані документи судом були оглянуті та повернуті позивачу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача визнає.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

СТОВ «Вікторія», як юридична особа, є правонаступником колишнього колгоспу імені Ілліча, володіє наступними нежитловими приміщеннями та спорудами, які були розпайовані та викуплені у пайовиків позивачем, тобто СТОВ «Вікторія», що розташовані в с. Малий Бобрик Краснопільського району Сумської області.

Як зазначає позивач в позовній заяві, перераховане майно (основні засоби) належало колишньому колгоспу ім. Ілліча, а потом КСП «Вікторія», правонаступником яких являється СТОВ «Вікторія» і було розпайоване серед колишніх членів колгоспу, викуплено СТОВ «Вікторія» у пайовиків в числі другого майна, переданого по акту прийому-передачі від 19.12.2003 р. на загальну суму 93 073 грн. 00 коп., що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай на вказане майно, яке видане відповідачем - Великобобрицькою сільською радою 6 серії СУ VI № 0861 від 19.12.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказане майно 18.06.2014 р. ФОП «Пилипенко» виготовлено технічний паспорт. Згідно довідки, балансова вартість споруди становить 105 834 грн. 69 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки вказана споруда та інші основні засоби були забудовані господарським способом, в період, коли не здійснювалась технічна інвентаризація - неможливо надати відповідні документи для оформлення права власності без звернення до суду про визнання такого права власності за позивачем.

Згідно ст. ст. 134, 144 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також; з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вказане вище нежитлове приміщення належить до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 328 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відсутність реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно позбавляє його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до пп. 10 п. 37 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (42442, Сумська область, Краснопільський район, с. В. Бобрик, код 03779395) на зерноочисну установку (УЗК-50) - літер. «У» по вул. Вигін, буд. 1 «в» в с. Малий Бобрик Краснопільського району Сумської області, загальною площею 164 кв.м.

Повне рішення складено 06.11.2014 року.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА