Рішення

від 05.11.2014 по справі 926/1349/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2014 р. Справа № 926/1349/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» м.Маріуполь Донецької області

До управління житлового господарства Шевченківської районної у місті Чернівці ради

Про стягнення заборгованості в сумі 37768,94 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

від позивача: Чернишов Р.І. - представник (дов. від 20.03.2014р.) від відповідача - Остафійчук Я.В. - нач. юрид.відділу (дов. від 11.06.2012р.)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» м.Маріуполь Донецької області 08.09.2014 року звернулося з позовом до управління житлового господарства Шевченківської районної у місті Чернівці ради про стягнення заборгованості в сумі 37768,94 грн., з яких сума основного боргу становить 36864 грн., сума пені становить 807,98 грн. та сума 3% річних становить 96,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» (Підрядник) та управлінням ЖКГ Шевченківської районної у місті Чернівці (Замовник) 21.12.2013 року укладено договір № 1154. За умовами зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання виконати власними силами поточний ремонт з гідрохімічним очищенням системи опалення житлового будинку по вул.Коперника,13-б у м.Чернівці, в свою чергу відповідач зобов'язався провести оплату зазначених робіт, яка обумовлена актами виконаних робіт. Згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт за грудень 2013 року, Підрядник виконав роботи на загальну суму 36864 грн., за яку Замовник, відповідно до п.3.3 договору повинен був розрахуватися протягом 210 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт, але не пізніше 31.03.2014 року. Станом на день звернення з позовом відповідач розрахунок за проведені позивачем роботи, не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 36864 грн. За невиконання умов договору позивач, на підставі п.6.4 Договору нарахував відповідачу пеню в сумі 807,98 грн. та у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 96,96 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.09.2014 року.

В своєму відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у відповідності до п.11 п.п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» Державній казначейській службі визначено, що здійснювати операції з погашення зареєстрованої в органах Державної казначейської служби станом на 01.03.2014р. кредиторської заборгованості за капітальними видатками, розмір якої перевищує 300 тис. грн., виключно в обсягах, що відповідають обсягам, установленим за результатами контрольних заходів Державної фінансової інспекції.

Враховуючи, що Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області не проведену ревізію щодо достовірності кредиторської заборгованості перед позивачем, відповідач у відповідності до п.8.1 договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2014 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 13.10.2014 року.

Ухвалами суду від 13.10.2014 року та від 27.10.2014 року розгляд справи було відкладено.

Представник позивача, який був присутній в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В свою чергу представник відповідача зважаючи на те, що державна фінансова інспекція перевірила акт виконаних робіт, щодо достовірності кредиторської заборгованості, визнав свій борг перед позивачем, проте заперечив проти нарахування пені та 3% річних, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2013 року між ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» (Підрядник) та управлінням ЖКГ Шевченківської районної у місті Чернівці (Замовник) укладено договір № 1154 (далі - Договір).

За умовами зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання виконати власними силами поточний ремонт з гідрохімічним очищенням системи опалення житлового будинку по вул.Коперника,13-б у м.Чернівці (п.1.1 договору).

В свою чергу відповідач зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити роботи (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за надання послуг з виконання робіт Замовник сплачує Підряднику суму, яка обумовлена актами виконаних робіт.

Виконання робіт Підрядником та прийняття їх результатів Замовником оформляється актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3 (п.3.2 Договору).

Оплата здійснюється протягом 210 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, але не пізніше 31 березня 2014 року (п.3.3 Договору).

25.12.2013 року сторонами Договору був підписаний акт виконаних робіт за грудень 2013 року, на загальну суму 36864 грн.

Докази визнання Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Відповідно до статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти виконану за договором підряду роботу з посвідченням такого приймання актом виконаних робіт або іншим документом, який фіксує можливі недоліки виконаної роботи. Таким іншим документом може бути письмова претензія замовника, виклад його зауважень про наявність недоліків у прикладених до виконаної роботи документах та інші письмові матеріали.

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником повинна відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Тобто, необхідно щоб результат роботи був придатний для встановленого договором використання, а в разі відсутності вказівок про це у договорі - для звичайного такого роду робіт, при цьому протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 УК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом з достовірністю встановлено, відповідач у встановлений Договором строк (210 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт) свого обов'язку по перерахуванню коштів за отримані послуги в сумі 36864 грн. не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.6.4 Договору при несвоєчасній оплаті Замовником вартості виконаних виконавцем послуг, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

За невиконання умов договору позивач, на підставі п.6.4 Договору нарахував відповідачу пеню за період з 26.07.2014р. по 26.08.2014р. в сумі 807,98 грн. та у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу за аналогічний період 3% річних в сумі 96,96 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 26.07.2014р. по 26.08.2014р. в сумі 807,98 грн. (36864 грн. (сума боргу) х12,5х2 (подвійна облікова) : 365х32(дні прострочення).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 26.07.2014 року по 26.08.2014 року 3% річних в сумі 96,96 грн.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку, що вимоги позивача засновані на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на п. 8.1 Договору (сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору, якщо воно виникло внаслідок дії обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі та бажання сторін і які неможливо передбачити та оминути, а саме: пожежа, стихійні лиха, війна, військові дії будь-якого характеру, блокада, акти вищих органів влади і/або управління і т.п., які унеможливлюють виконання Договору) до уваги суду не береться, оскільки, відповідно до ст.212 ЦК України, сторони можуть укладати правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини.

Зокрема, ч.1 вказаної норми передбачає, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Між тим, за змістом ст. 202 ЦК України, правочини бувають односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Укладений сторонами договір за своєю правовою природою містить зобов'язання з підряду і є двостороннім правочином. При цьому, такий правочин є підставою для виникнення у сторін такого договору взаємних зобов'язань: у позивача - виконати роботи, у відповідача - прийняті та оплатити такі роботи. Відповідні зобов'язання є зустрічними.

Так, згідно ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Частина 2 вказаної норми встановлює порядок виконання зустрічних зобов'язання, однак, вона не змінює моменту настання правових наслідків за правочином, який передбачає виникнення таких зустрічних зобов'язань.

Отже, у випадку укладення двостороннього правочину під відкладальною умовою, виникнення або зміна прав та обов'язків за таким правочином до виникнення певної обставини відкладається у всіх сторін такого правочину, а не у однієї.

Як вже зазначалось, договір підряду є оплатним. Тобто обов'язок відповідача як замовника по Договору оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та п. 3.3 Договору.

Отже, як вже було зазначено, згідно з вимогами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

Таким чином, обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача виник в силу факту укладення вказаного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 96, ч.1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не довів, що заборгованість по оплаті виконаних робіт сталася не з його вини, підстав для відмови в позові суд не вбачає.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином та враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позов, як обґрунтований підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з управління житлового господарства Шевченківської районної у місті Чернівці ради, ( м.Чернівці, вул. Червоноармійська, 176, код 21432264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (м.Маріуполь Донецької області, вул.Енгельса, 56, офіс 31, код 37100186) - 36864 грн. боргу, 807,98 грн. пені, 96,96 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 06.11.2014 року

Суддя С.М.Гушилик