Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/11129/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11129/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив»

про стягнення 8 659, 50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Тригуб Ю.О.

від відповідача: Пугач В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» про стягнення заборгованості за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. у розмірі 8 052, 51 грн. - основний грошовий борг, 283, 64 грн. - пені, 265, 73 грн. - збитків від інфляції та 51, 62 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11129/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що ним у повному обсязі виконано зобов'язання за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. та виготовлено замовлений товар, в той час як позивач відмовився його прийняти.

Позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій зазначає, що листом № 08/08/14 від 08.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» про відмову від договору № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р., у зв'язку з чим вказаний договір є припиненим.

При цьому, нормативно обґрунтовуючи позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач подав пояснення щодо заяви позивача про зміну підстав позову, у яких зазначає, що норами закону не передбачено обов'язок підрядника повідомляти про готовність товару

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10, 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Дослідивши зміст заяви позивача про зміну підстав позову, суд дійшов висновку що остання не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов, з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» укладено договір № 05-11/13-МВ, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити швейні вироби, а позивач - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1. відповідач зобов'язаний забезпечити якісне виготовлення виробів по погоджених сторонами зразкам протягом 21-го робочого дня з моменту зарахування передоплати.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. договору позивач здійснює передоплату а розмірі 50 % суми договору протягом2-х днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Остаточний розрахунок проводиться на умовах, вказаний в специфікації.

Договір, відповідно до п.п. 7.1., 7.2. вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 р. а у разі відсутності заперечень сторін за 10 банківських днів до закінчення терміну його дії - вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Відповідно до специфікації до договору № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. загальна сума договору становить 16 105, 03 грн. та оплачується 50 % - передоплати та 50 % - по факту отримання продукції протягом 2-х календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи 22.11.2013 р. позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 8 052, 51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 98 від 22.11.2013 р.

12.03.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення передоплати за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р., у зв'язку з невиконанням договору щодо виготовлення продукції.

Листом № 10 від 31.03.2014 р. відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», що обумовлений договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. товар був виготовлений у визначений договором строк, однак позивач відмовився від його отримання без оформлення будь-яких документів.

08.08.2014 р. позивач направив відповідачу повідомлення № 08/08/14 від 08.08.2014 р. про відмову від договору № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо виготовлення продукції у встановлений договором строк.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов'язань щодо виготовлення продукції за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р., у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» відмовилось від договору в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України.

Нормативно обґрунтовуючи позов, позивач посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Проаналізувавши умови договору № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р., а також положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що укладений сторонами правочин містить ознаки договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, замовник має довести, що роботи у визначений строк виконанні не будуть, а прострочення підрядника стосовно строків початку та закінчення робіт має бути істотною і призводити до втрати інтересу замовника у результаті або до сумнівів у професіоналізмі та компетентності підрядника.

При цьому, наведена норма не передбачає необхідність встановлення мотивів, з яких підрядник порушує строки початку та закінчення робіт.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р., граничним терміном виготовлення продукції, обумовленої вищевказаним договором, є23.12.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стосовно тверджень відповідача про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» від підписання видаткової накладної про прийняття товар, виготовленого належної якості, суд відзначає, що у разі виявлення недоліків товару складається відповідний акт за участі відповідача.

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» надано копію видаткової накладної № 1052 від 26.12.2013 р., на якій міститься напис про відмову від прийняття товару 26.12.2013 р., однак відсутні будь які відомості, які б давали можливість ідентифікувати особу, якою вказаний напис вчинено.

При цьому, доказів звернення до позивача із повідомленням про готовність товару до передачі, щодо усунення недоліків товару тощо, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами належного виконання ним зобов'язань за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р. у встановлений ним строк.

На підставі наведеного, суд відхиляє доводи відповідача як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та не спростовують наведені позивачем обставини.

За таких обставин, зважаючи що нормами законну, що регулюють відносини підряду передбачено можливість односторонньої відмови від зобов'язання, приймаючи до уваги, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» реалізувало, встановлене ст. 651, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України право відмови від договору, з огляду на встановлений судом на підставі наявних у справі доказів та пояснень сторін факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 05-11/13-МВ від 05.11.2013 р, суд дійшов висновку, що вказаний договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним з моменту направлення відповідачем відповідного повідомлення, тобто з 08.08.2014 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч.ч. ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, виходячи з вищенаведених норм, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. та відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування судом при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів у розмірі 8 052, 51 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 283, 64 грн. - пені, 265, 73 грн. - збитків від інфляції та 51, 62 грн. - 3 % річних, суд відзначає, що за приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, застосування вищенаведених норм обумовлено саме порушенням зобов'язання, в той час я заявлена до стягнення сума у даному випадку не є зобов'язанням в розумінні приписів Цивільного кодексу України, а відтак - суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в цій частині.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Пошив» (02105, м. Київ, пр. Миру, 13, код ЄДРПОУ 37768706), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» (02140, м. Київ, вул. Мішуги, 12, код ЄДРПОУ 38806862) грошові кошти у сумі 8 052, 51 (вісім тисяч п'ятдесят дві грн. 51 коп.) грн. та 1 698, 88 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім грн. 88 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.