Рішення

від 04.11.2014 по справі 912/2762/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 рокуСправа № 912/2762/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Кіровоградської обласної асоціації органів місцевого самоврядування, м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 12087,90 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Біндіч Г.П., довіреність № б/н від 19.08.14 ;

від позивача - Нижник В.В., в порядку ст. 30 ГПК України;

від відповідача - ОСОБА_4, адвокат (договір від 23.09.14).

Кіровоградська обласна асоціація органів місцевого самоврядування звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у сумі 12087,90 грн., в т.ч. 8250,00 грн. основний борг, 973,91 грн. пеня, 1037,02 грн. збитки від інфляції, 1650,00 грн. штраф, 176,97 грн. 3% річних згідно договору про надання послуг № 2 від 03.10.2013 року, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору та 1500,00 грн. за договором про надання юридичних послуг № 1 від 12.08.2014 року.

Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору про надання послуг № 2 від 03.10.2013 року

Ухвалою господарського суду від 20.08.2014 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалами від 11.09.2014 року та 30.09.2014 року розгляд справи відкладався.

В судовому засідання 07.10.2014 року оголошувалася перерва до 04.11.2014 року.

Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги заперечувалися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Кіровоградською обласною асоціацією органів місцевого самоврядування (надалі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено договір про надання послуг № 2 від 03.10.2013 року (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного вище договору, ФОП ОСОБА_1, як виконавець, зобов'язалася надати послуги по створенню веб-ресурсу, а саме "Порталу органів місцевого самоврядування Кіровоградської області" та його подальшому супроводженню, а Кіровоградська обласна асоціація органів місцевого самоврядування, як замовник, зобов'язалась прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п. 1 договору).

У додатку № 1 до договору сторони узгодили структуру веб-порталу органів місцевого самоврядування Кіровоградської області.

Ціна послуг за умовами договору визначається в розмірі 16500,00 грн.

Відповідно до п. 5 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником грошової суми зазначеної у п. 3 договору на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку та після підписання сторонами акта виконаних робіт в повному обсязі. Вартість послуг сплачується замовником частинами, а саме:

- попередня оплата в розмірі 50 % протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку;

- остаточний розрахунок за виконання роботи замовником проводиться не пізніше 5 банківських днів після проведення оцінки виконаних робіт, приймання робіт в об'ємах згідно п.1 цього договору та підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6 договору виконавець зобов'язався в строк до 01.12.2013 року виконати послуги та підписати акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку невиконання умов договору виконавець має право вимагати від замовника повернення авансової суми та розірвання договору.

На виконання умов договору, згідно платіжного доручення від 03.10.2013 № 23 позивач перерахував відповідачу 8250,00 грн.

Так як відповідач не виконав роботи по створенню веб-ресурсу, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 8250,00 грн. перерахованої попередньої оплати, пені у розмірі 973,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1037,02 грн., штрафу у розмірі 1650,00 грн., 176,97 грн. 3% річних.

При вирішенні спору господарським судом враховано наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду (постанова ВГСУ від 13.11.2012 № 18/21/5022-427/2012).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно п. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Позивачем 05.06.2014 на адресу відповідача, зазначену у договорі, направлено претензію від 05.06.2014, згідно якої Кіровоградська обласна асоціація органів місцевого самоврядування повідомила відповідача про розірвання з ним договору про надання послуг від 03.10.2013 № 2 та вимагала повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 8250,00 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 16.06.2014 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 10306179.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки замовник на підставі ст. 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим.

Наданими у справі належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено перерахування позивачем відповідачу 8250,00 грн. попередньої оплати. Натомість, відповідач доказів створення веб-ресурсу або повернення отриманої суми передплати до суду не подав.

Віповідач не надав підписаного сторонами акта виконаних робіт, як і не продемонстрував на вимогу суду створений за його твердженням веб-ресурс. Будь-яких доказів стосовно необхідності вчинення позивачем дій, необхідних для створення відповідачем веб-ресурсу, не надано.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору по створенню веб-ресурсу та право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 8250,00 грн. боргу та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 14 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочки та штраф у розмірі 10% від суми договору.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та визначеного позивачем початку періоду з 02.12.2013, період, за який має бути нарахована пеня повинен бути - з 02.12.2013 по 02.06.2014.

Відповідно розмір пені за вказаний період становить - 604,17 грн.

Наданий позивачем розрахунок розміру штрафу у розмірі 1650,00 грн. відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 604,17 грн. та штрафу у повному розмірі 1650,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1037,02 грн. збитків від інфляції за період з грудня 2013 року по липень 2014 року та 176,97 грн. 3% річних.

Стосовно заявлених вимог господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові ВСУ від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7) зазначено, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Отже, Верховний суд зробив однозначний висновок, що повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

Вказана позиція врахована ВГСУ та приймаючи постанову від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пленум ВГСУ в пункті 5.2. зазначив, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії учиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Слід відмітити, що на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, який не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем неправомірно нараховані відповідачу інфляційні та 3 % річних, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не підлягають стягненню з відповідача витрати позивача у розмірі 1500,00 грн. за надані юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг № 1 від 12.08.2014, оскільки у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 ГПК України, згідно з якими до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кіровоградської обласної асоціації органів місцевого самоврядування (25022, м. Кіровоград, пл. Кірова, буд. 1, ідентифікаційний код 38164387) - 10504,17 грн., з яких 8250,00 грн. основного боргу, 604,17 грн. пені та 1650,00 грн. штрафу, а також судовий збір у розмірі 1587,48 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.11.2014.

Суддя В.Г. Кабакова