Постанова

від 28.10.2014 по справі 910/14809/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/14809/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача - Костенко С.С. (представник за довіреністю)

від відповідача - Пугач В.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р.

у справі №910/14809/13 (головуючий суддя Удалова О.Г., судді: Капцова Т.П., Пукшин Л.Г.)

за позовом Дочірнього підприємства "Український термінал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4

про стягнення 15660,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Український термінал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" про стягнення 15660,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов договору №121018/01 від 18.10.2012 р., ДП "Український термінал" перерахував відповідачеві 15660,22 грн. як передоплату вартості робіт. Проте, відповідач порушив умови договору №121018/01 від 18.10.2012 р. щодо виготовлення та передачі швейних виробів (товару).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. залучено до участі у справі ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; у справі № 910/14809/13 призначено судову-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

12.02.2014 р. через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/14809/13 та повідомлення про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з ненаданням судовому експерту витребуваних експертом документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. у справі №910/14809/13 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судового експерта №3531/3532/14-32 від 04.04.2014 р. та матеріали справи № 910/14809/13.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/14809/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив" на користь Дочірнього підприємства "Український термінал" суму попередньої оплати в розмірі 15660 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 22 коп., 1958 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. за проведення судової експертизи та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/14809/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі №910/14809/13 було прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі №910/14809/13 було прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

В судове засідання апеляційної інстанції третя особа не з'явилась.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/14809/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/14809/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.10.2012 р. між Дочірнім підприємством "Український термінал", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив", як виконавцем, був укладений договір №121018/01, відповідно до умов якого виконавець виготовляє і передає, а замовник визначає асортимент, кількість, оплачує і приймає продукцію, а саме: швейні вироби згідно бухгалтерських накладних та специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується забезпечити якісне виготовлення виробів за узгодженими сторонами зразками та тканинами протягом 21 календарного дня з моменту зарахування передоплати.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору, загальна сума договору складає загальну суму, зазначену в специфікаціях, в тому числі ПДВ. Замовник здійснює 100% передоплату на п/р виконавця протягом 2 днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

На виконання умов п. 3.2 Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 15660,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №00001809 від 19.11.2012 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач оплачений товар позивачу не передав.

З метою досудового врегулювання спору, 30.04.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист №130426/вих.-1 від 26.04.2013 р., в якому просив останнього виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору.

16.05.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №130516/вих.-1, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору, та попереджав, що у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку позивач відмовляться від Договору та вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн.

Відповідач на вказані претензії відповіді не надав, зобов'язання перед позивачем не виконав та суму попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн. позивачу не повернув.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що передав товар позивачу на загальну суму 15660,22 грн., при цьому посилався на видаткові накладні №973 від 24.12.2012 р. та довіреність ДПУ №000223 від 17.12.2012 р., виданої позивачем особі, уповноваженій на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довіреності ДПУ №000223 від 17.12.2012 р., остання видана позивачем ОСОБА_4. Вказаною довіреністю ОСОБА_4 уповноважено на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача.

В видатковій накладній №973 від 24.12.2012 р. зазначено, що товар на загальну суму 15660,22 грн. отримано ОСОБА_4 за довіреністю ДПУ №000223 від 17.12.2012 р., міститься підпис особи.

Разом з тим, відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_4, остання товар не отримувала, довіреність ДПУ №000223 від 17.12.2012 р. та видаткову накладну №973 від 24.12.2012 р. не підписувала.

У висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3531/3532/14-32 від 04.04.2014 р., призначеної судом, вказано, що підписи від імені ОСОБА_4, які розміщено в графах "Підпис _____ (зразок підпису особи, що одержала довіреність)" довіреності ДПУ № 000223 від 17.12.2012 р. та "Отримав(ла) _____ ОСОБА_4 за довіреністю ДПУ № 000223 від 17.12.2012" у видатковій накладній № 973 від 24.12.2012 р., виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням загального вигляду її підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належних та допустимих доказів передання товару позивачу не надав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивач здійснив передоплату товару в повному обсязі 19.11.2012 р., строк виконання зобов'язання відповідачем настав 10.12.2012 р.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено вище, 16.05.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №130516/вих.-1, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання претензії виконати зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами Договору, та попереджав, що у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку позивач відмовляться від Договору та вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн.

Поштове відправлення, яким було відправлено претензію № 130516/вих.-1 від 16.05.2013 р., направлялось з описом вкладення з оголошеною цінністю 1,00 грн.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - правила), поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Згідно з п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 21 Правил встановлено, що адресат внутрішнього поштового відправлення (посилки, листа чи бандеролі з оголошеною цінністю), поштового переказу повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням.

За бажанням адресата поштові перекази, рекомендовані бандеролі, листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки за додаткову плату можуть бути доставлені йому додому (п. 92 Правил).

Таким чином, листи з оголошеною цінністю не доставляються адресатові за вказаною адресою співробітниками служби поштового зв'язку, адресат повинен самостійно отримати таке поштове відправлення у відділі поштового зв'язку або замовити відповідну послугу.

В матеріалах справи наявна копія конверту, з якої вбачається, що поштове відправлення, яким було надіслано претензію № 130516/вих.-1 від 16.05.2013 р., повернуто відправнику в зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р., ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що не отримання відповідачем претензії №130516/вих.-1 від 16.05.2013 р. не свідчить про не пред'явлення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн. та не направлення повідомлення про відмову від Договору.

Отже, на момент розгляду даного спору судом, договір №121018/01 від 18.10.2012 р. є припиненим.

Позивач, обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн., посилається, зокрема, на ст. 224 Господарського кодексу України. Разом з тим, у прохальній частині позивач визначає позовну вимогу як суму попередньої оплати.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи, що позивач не визначає позовну вимогу саме як збитки, а просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати, колегія суддів вважає, що не буде зміною матеріально-правових підстав застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України для обґрунтування правомірності вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що Договір між сторонами припинений, підстава на якій відповідачем було отримано передоплату в розмірі 15660,22 грн. на момент розгляду спору судом відпала.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення позивачу передоплати в розмірі 15660,22 грн.

06.06.2014 р. відповідач направив на адресу позивача лист №12 від 05.06.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком №5562. Вказаним листом відповідач повідомляв позивача про те, що товар, замовлений останнім, знаходиться на складі відповідача та пропонував його забрати.

Разом з тим, на момент направлення вищевказаного листа позивач вже відмовився від Договору.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі відповідачем та прийняття позивачем товару за договором №121018/01 від 18.10.2012 р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 15660,22 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Пошив" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/14809/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/14809/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров