Рішення

від 04.11.2014 по справі 925/1633/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 925/1633/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Біляєв М.М. - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, ОСОБА_3 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт», м. Олександрія, Кіровоградська область

до фізичної-особи підприємця ОСОБА_3, с. Вікторівка, Маньківський район, Черкаська область

про стягнення 17643 грн. 91 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 17643,91 грн., з яких 13316,10 грн. основний борг за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №140 від 21.05.2013, 4327,81 грн. 30% річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представники відповідача - позовні вимоги не визнали, зазначивши, що за поставлений товар відповідач розрахувався.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

21.05.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» в особі Черкаської філії ТОВ НВФ «Агросвіт» (продавець за договором, позивач по справі) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №140 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався здійснювати постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі - товар), який покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2 цього договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях (п. 1.1 договору).

Загальна кількість товару, «еквівалент ціни товару», «погоджений курс», асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього (п. 1.2 договору).

Датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару (п. 2.4 договору).

Ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного договору і визначається сторонами як «тверда ціна» та «попередня ціна» (п. 3.1 договору).

Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості Доповнень до цього договору (п. 3.6 договору).

Покупець зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього договору. Сторони за окремим доповненням до цього договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар (п. 4.1 договору).

Покупець оплачує товар, що був прийнятий ним, згідно з п. 2.5. даного договору, в строк, що указано в останньому доповненні до цього договору (п. 4.3 договору).

За згодою покупця, можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами. У разі прийняття товару, що не вказаний в Доповненнях до договору, відповідач тим самим надав свою згоду, щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого тим товару зазначеної в видаткових накладних, та зобов'язується оплатити товар, що був прийнятий ним, згідно п.2.5. договору, в строк, що вказано в останньому Доповненні (п. п. 2.5,4.2, 4.3 договору):

- за порушення строків оплати переданого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (ч. 1 п. 11.2 договору);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п. 13.1 договору).

До договору поставки між сторонами було підписане та скріплене печатками Доповнення, в яких останні узгодили асортимент товару, що постачається продавцем, його кількість та ціну, а також строки оплати, а саме: №1/тк від 21 травня 2013 року, №2/тк від 21 травня 2013 року до договору поставки.

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем товару на загальну суму 13316,10 грн. підтверджується оформленими видатковими накладними №ЧФ/05 -193 від 21 травня 2013 року на суму 12456,00 грн., №ЧФ/05-194 від 21 травня 2013 року на суму 860,10 грн.

Відповідно до п. 2.1 Доповнення №1/тк від 21 травня 2013 року покупець зобов'язується сплатити за отриманий товар в такому порядку:

- покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 27.05.2013 в сумі 6228,00 грн., що становить 50% вартості товару;

- покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 10.10.2013 в сумі 6228,00 грн., що становить 50% вартості товару.

Відповідно до п. 2.1 Доповнення №2/тк від 21 травня 2013 року покупець зобов'язується сплатити за отриманий товар в такому порядку:

- покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 27.05.2013 в сумі 258,03 грн., що становить 30% вартості товару;

- покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 10.08.2013 в сумі 258,03 грн., що становить 30% вартості товару;

- покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 10.10.2013 в сумі 344,04 грн., що становить 40% вартості товару.

З огляду на викладене вище, відповідач, відповідно до п. 4.3 договору, повинен був оплатити поставлений товар за видатковими накладними до 10.10.2013.

Відповідач зобов'язання щодо належного виконання договору в частині розрахунків не виконав, за поставлений товар не сплатив.

Відтак, позивач просить суд стягнути борг за договором №140 від 21 травня 2013 року в розмірі 13316,10 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 11.4. договору, за яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми, позивачем також заявлено до стягнення 4327,81 грн. 30% річних.

Заперечення проти позову відповідач обґрунтував відсутністю взаємозвірки розрахунків, акту звірки та проведенням оплати товару готівкою, отриманням коштів торговим представником позивача ОСОБА_4. Відповідачем в якості доказу виконання грошових зобов'язань за договором надано розписку від 01.09.2014 на бланку рахунка, яка написана торговим представником товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» ОСОБА_4 про те, що «ФОП ОСОБА_4 в особі керівника ОСОБА_3 розрахувалося із ЧФ ТОВ НВФ «Агросвіт» шляхом передачі коштів готівкою в повному обсязі вартості поставленого товару. Станом на 01 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_3 перед ЧФ ТОВ НВФ «Агросвіт» заборгованості не має».

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності боргу, оскільки порядок оплати поставленої продукції чітко визначений п. 4.1 договору та не допускає сплати боргу готівкою представникам позивача. Надана відповідачем в якості доказу виконання грошових зобов'язань за договором розписка від 01.09.2014 на бланку рахунка не відповідає вимогам розрахункового документа, не містить відповідних реквізитів, а тому не може розцінюватись належним доказом оплати товару.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, керівництву позивача невідомо про отримання працівником ОСОБА_4 грошей від відповідача, до каси позивача грошей він не здавав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 13361,72 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 11.4 договору та ст. 625 ЦК України за період з 27.05.2013 по 02.09.2014 позивач заявив до стягнення 30% річних від простроченої суми - 4327 грн. 81 коп.

Розрахунки процентів відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, однак вчиненні невірно.

Суд не погоджується з визначеним позивачем моментом виникнення права на нарахування процентів.

Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач повинен був здійснити за видатковими накладними до 10.10.2013

Суд самостійно визначив розмір процентів за період з 10.10.2013 по 02.09.2014, при цьому не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу. Так, розмір відсотків складає 3589,87 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача по справі.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне направити до Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області в порядку ст. 90 ГПК України повідомлення про можливу наявність ознак протиправного діяння в діях працівника позивача ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 Черкаська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» код ЄДРПОУ 23233729 в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» код ЄДРПОУ 26490993, вул. Свердлова, 2/1, смт. Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область: 13316 грн. 10 коп. боргу, 3589 грн. 87 коп. 30 відсотків річних, 1827 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 07 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз