Постанова

від 31.10.2014 по справі 813/7186/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року м. Львів № 813/7186/14

12 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гвоздінський О.Я.;

відповідачів: представники не прибули;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області (далі - УПФ в Турківському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - УДВС ГУЮ у Львівській області), в якому просить визнати протиправними дії та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.09.2014 року ВП №44876839.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 вересня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчуком Р.С. винесено постанову ВП № 44876839 про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відтак, пред'явлений виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Проте такі дії державного виконавця позивач вважає протиправними, оскільки відповідачем при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.09.2014 року ВП № 44876839 не прийнято до уваги, що згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання дій державного виконавця протиправними. Позовні вимоги у судовому засіданні представник позивача підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Заперечень та заяви про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходило. За таких обставин, суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України, ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

30.09.2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчуком Р.С. винесено постанову ВП № 44876839 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-8048/11/1370, виданого 14.05.2014 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області (м. Старий Самбір, пл. Ринок, буд. 10, ідентифікаційний код 34279412) на користь Управління Пенсійного Фонду України у Турківському районі (м. Турка, пл. Ринок, 26, ідентифікаційний код 22417410) заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсій ОСОБА_3 в сумі 6249 грн. 88 коп.

В постанові державний виконавець посилається на ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також, згідно з ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Державний виконавець вказує, що пред'явлений виконавчий документ №2а-8048/11/1370 від 14.05.2014 року не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а відтак, прийняв постанову ВП № 44876839 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вказану постанову позивач вважає незаконною, винесеною з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Щодо діяльності державної виконавчої служби, то в ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно із ч. 1 ст. 6 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В той же час, суд зазначає, що державним виконавцем при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не враховано, що згідно ст. 2 вказаного Закону визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №44876839 від 30.09.2014 року, а відтак, позовні вимоги позивача належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 17-19, 71, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №44876839 від 30.09.2014 року.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №44876839 від 30.09.2014 року.

Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2014 року.

Суддя Клименко О.М.