Рішення

від 04.11.2014 по справі 908/3715/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/86/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 Справа № 908/3715/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон-М" (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 46)

до Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Івахніна А.В. - довіреність б/н від 05.08.2014 р.;

від відповідача: не з'явився ;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон-М" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" суми 215364,72 грн. основного боргу за договором поставки № 41 від 26.01.2012 р., а також суми 7519,98 грн. - 3% річних, суми 31382,46 грн. втрат від інфляції та суми 40069,83 грн. пені.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 41 від 26.01.2012 р., позивач, за видатковими накладними поставив відповідачу товар, за який, останній, у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим, у відповідача існує заборгованість за Договором в загальній сумі 215364,72 грн. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 4.2 договору відповідачу нараховано суму 40069,83 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України суму 7519,98 грн. - 3% річних і суму 31382,46 грн. втрат від інфляції. Посилаючись на приписи ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 179, 193, 232 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3715/14, розгляд якої призначено на 04.11.2014 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, надав двосторонній Акт звірки взаємних розрахунків по Договору, згідно якого, станом на 27.10.2014 р. у відповідача існує заборгованість за Договором в загальній сумі 215364,72 грн.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.09.2014р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 30.09.2014р. була направлена судом на адресу відповідача: 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (оригінал Витягу з ЄДР станом на 14.10.2014 р. наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2014 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 26.01.2012 р. між ТОВ "Юніон-М" (Постачальником, позивачем у справі) та ПАТ "Завод напівпровідників" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 41 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю Товар, згідно Специфікаціям, які є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

Кількість, вартість, строки поставки Товару зазначаються в Специфікаціях (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.3 Договору право власності на Товар переходить від Постачальника Покупцю в момент передачі Товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору визначається як сума вартості Товару за всіма Специфікаціями.

Оплата за Договором здійснюється наступним чином:

- Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості Товару згідно відповідної специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору та виставлення рахунку Постачальником;

- Інші 50% від загальної вартості Товару згідно відповідної Специфікації, Покупець оплачує на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на Товар та Акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку, якщо прострочка платежу перевищить 10 календарних днів від строку, вказаного в п. 3.2 Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Згідно із п. 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.12.2012 р.), Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., або до повного його виконання обома Сторонами своїх зобов'язань.

Сторонами, зокрема, були підписані Специфікації: № 1 на суму 136440,00 грн., № 9 від 16.04.2013 р. на суму 272880,00 грн., № 10 від 08.05.2013 р. на суму 272880,00 грн., № 11 від 03.09.2013 р. на суму 9552,00 грн., від 01.10.2013 р. на суму 109152,00 грн., всього на суму 800904,00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем протягом 2013 р., було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 531772,44грн. за видатковими накладними: № РН-0000022 від 29.01.2013 р. на суму 230128,04 грн., № РН-0000035 від 12.02.2013 р. на суму7680,00 грн., № РН-0000037 від 14.02.2013 р. на суму1404,00 грн., № РН-0000041 від 18.02.2013 р. на суму 54576,00 грн., №РН-0000042 від 18.02.2013 р. на суму 54576,00 грн., № РН-0000047 від 21.02.2013 р. на суму 1561,20 грн., № РН-0000051 від 25.02.2013 р. на суму 504,00 грн., № РН-0000048 від 25.02.2013 р. на суму 2304,00 грн., № РН-0000053 від 27.02.2013 р. на суму 14040,00 грн., №РН-0000116 від 18.04.2013 р. на суму27288,00 грн., № РН-0000129 від 23.04.2013 р. на суму 54576,00 грн., № РН-0000153 від 03.05.2013 р. на суму 6048,00 грн., № РН-0000152 від 03.05.2013 р. на суму 54576,00 грн., № РН-0000157 від 08.05.2013 р. на суму 27288,00 грн., №РН-0000163 від 16.05.2013 р. на суму 27288,00 грн., № РН-0000169 від 20.05.2013 р. на суму 1296,00 грн., № РН-0000176 від 23.05.2013 р. на суму 3024,00 грн., № РН-0000175 від 24.05.2013 р. на суму 54576,00 грн., № РН-0000201 від 18.06.2013 р. на суму 1824,00 грн., №РН-0000239 від 08.07.2013 р. на суму 19429,00 грн., № РН-0000237 від 08.07.2013 р. на суму 25710,00 грн., № РН-0000249 від 16.07.2013 р. на суму 17268,00 грн., № РН-0000254 від 19.07.2013 р. на суму 14700,00 грн., № РН-0000263 від 25.07.2013 р. на суму 960,00 грн., №РН-0000273 від 05.08.2013 р. на суму 2970,00 грн., № РН-0000281 від 13.08.2013 р. на суму 7680,00 грн., № РН-0000289 від 19.08.2013 р. на суму 14670,00 грн., № РН-0000296 від 22.08.2013 р. на суму 1296,00 грн., № РН-0000315 від 30.08.2013 р. на суму 2011,20 грн., № РН-0000322 від 05.09.2013 р. на суму 7636,80 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача на підставі Довіреностей: № 607140 від 08.05.2013 р., № 464093 від 19.07.2013 р., № 464280 від 30.08.2013 р., № 464308 від 05.09.2013 р.

На оплату поставленого Товару позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки.

За отриманий Товар, відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим, у нього утворився борг в сумі 215364,72 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Завод напівпровідників" суми 215364,72 грн. основного боргу за договором поставки № 41 від 26.01.2012 р., а також суми 7519,98 грн. - 3% річних, суми 31382,46 грн. втрат від інфляції та суми 40069,83 грн. пені, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2013 року, за видатковими накладними позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 531772,44 грн. При цьому, станом на січень 2013 р. сальдо становило 197583,07 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становила 729355,51 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 3 Договору.

Так, в пункті 3.2 Договору Сторонами передбачено, що Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості Товару згідно відповідної специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору та виставлення рахунку Постачальником; інші 50% від загальної вартості Товару згідно відповідної Специфікації, Покупець оплачує на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на Товар та Акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати наступив.

За отриманий Товар відповідач розрахувався частково в сумі 513990,79 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок: від 16.01.2013 р. на суму 55464,00 грн., від 13.02.2013 р. на суму 7960,08 грн., від 30.04.2013 р. на суму 48201,24 грн., від 27.06.2013 р. на суму27534,00 грн., від 05.07.2013 р. на суму 40487,47 грн., від 11.07.2013 р. на суму 27288,00 грн., від 19.07.2013 р. на суму 109152,00грн., від 01.08.2013 р. на суму 54576,00 грн., від 21.10.2013 р. на суму 54576,00грн., від 24.12.2013 р. на суму 54576,00 грн., від 05.02.2014 р. на суму 34176,00 грн.

Решта боргу в сумі 215364,72грн. (729355,51 грн. - 513990,79 грн.), залишилась несплаченою. Доказів сплати суми 215364,72грн. боргу відповідачем суду надано не було.

Крім того, наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі 215364,72грн. підтверджується двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.10.2014 р., який підписаний обома сторонами без зауважень, посвідчений печатками підприємств.

Таким чином, (із урахуванням загальної суми боргу (729355,51 грн.) та факту часткової оплати відповідачем товару на суму 513990,79грн.), враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 215364,72 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем правомірно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу (з 15.09.2013 р. по 15.09.2014 р.) належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 7490,39 грн., але не 7519,98 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Що стосується втрат від індексу інфляції слід зазначити наступне.

Пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши розрахунок позивача про стягнення 31382,46 грн. втрат від індексу інфляції, прийшов до висновку, що ТОВ "Юніон-М" при здійснені розрахунку не включало період часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці, тобто фактично була дефляція. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати слати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі № 23/526).

Таким чином, суд перерахувавши заявлену позивачем суму втрат від інфляції за період: з серпня 2013 р. по серпень 2014 р., відзначає, що належний до стягнення розмір інфляційних втрат становить 30296,34 грн., але не 31382,46 грн., як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 4.2 Договору, за змістом якого, у випадку, якщо прострочка платежу перевищить 10 календарних днів від строку, вказаного в п. 3.2 Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про стягнення пені в розмірі 40069,83грн. за заявлений позивачем період часу (з 15.09.2013 р. по 21.10.2013 р. на суму 358692,72 грн., з 13.08.2013 р. по 15.04.2014 р. на суму 358692,72 грн., з 21.10.2013 р. по 24.12.2013 р. на суму 304116,72 грн., з 25.12.2013 р. по 05.02.202014 р. на суму 249540,72грн., з 06.02.2014 р. по 15.04.2014 р. на суму 215364,72 грн., з 16.04.2014 р. по 17.07.2014 р. на суму 215364,72 грн., з 18.07.2014 р. по 15.09.2014 р. на суму 215364,72 грн.), заявлена позивачем правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється частково.

В даному випадку в порушення ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, код ЄДР 317952555, р/р № 2600030127114 в ПАО КБ «Актив-Банк» м. Київ, МФО 300852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон-М" (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 46, код ЄДР 35499695, р/р № 26003275261 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) суму 215364 (двісті п'ятнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 72. основного боргу, суму 40069 (сорок тисяч шістдесят дев'ять) 83 коп. пені, суму 7490 (сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 39 коп. - 3% річних, суму 30296 (тридцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 34 коп. втрат від інфляції та суму 5827 (п'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 87 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.11.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко