Рішення

від 04.11.2014 по справі 922/4076/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/4076/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою "Астер-М", м. Харків до Товариства з обмеженою "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення коштів за участю представників:

від позивача: Гребенюк В.В. (дов. б/н від 01.10.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астер-М" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 18364,91 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4076/14 та призначено її до слухання у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2014 року розгляд справи було відкладено до 04 листопада 2014 року.

21 жовтня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла позовна заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 37010 від 21.10.14), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16364,91 грн. у зв'язку з помилковим заявленням до стягнення в позовній заяві заборгованості в розмірі 2000,00 грн., сплаченої відповідачем 19.02.2013 р.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог суд долучив до матеріалів справи.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 37010 від 21.10.14), а також заяву аналогічного змісту, подану через канцелярію суду 06.10.14 р. за вх.№ 34817 та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16364,91 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд встановив, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству України, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів та підписана повноважним представником.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 52).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 04 листопада 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 листопада 2011 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 18364,91 грн., з урахуванням ПДВ (видаткова накладна № 1510250 від 30.11.11, довіреність № 38 від 21.11.11( а.с. 7-8).

Як свідчить виписка банку (а.с. 28), 19 лютого 2013 року відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар на суму 2000,00 грн.

Позивач стверджує, що решту вартості поставленого товару відповідач не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 16364,91 грн. та зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставина, суд виходить з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем відповідачу товару, підтверджений наявною в матеріалах справи видатковою накладною (а.с. 7), свідчить про наявність між сторонами договірних зобов'язань з поставки, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Договором (відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Таким чином, за отриманий 30.11.11 р. товар на загальну суму 18364,91 грн. відповідач мав розрахуватися з позивачем в строк до 01.12.11 р.

Втім, як свідчать матеріали справи відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 19.02.13 р. лише 2000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вартості отриманого від позивача товару в більшій частині або в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений 30.11.2011 р. за видатковою накладною № 1510250 від 30.11.11 р. товар становить - 16364,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив строк оплати вартості отриманого товару,а тому позовні вимоги в частині стягнення 16364,91 грн. є законним та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Так, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в розмірі 1827,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175, 181 ГК України, ст.ст. 253, 509, 526, 610, 626, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. вул. Римарська, буд.16, кв. 12, код ЄДРПОУ 34862614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-М" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 24а, код ЄДРПОУ 35590228) заборгованість у розмірі 16364,91 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова