Постанова

від 07.11.2014 по справі п/811/1813/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року справа №П/811/1813/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» (далі - Товариство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2014 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 595083 грн. та накладено штрафну санкцію - 297542 грн. і з прибутку - 565329 грн. та накладено штрафну санкцію - 141332 грн.

Представник позивача підтримав вимоги заяви.

Стверджував, що від укладення договору купівлі-продажу з ППСП «Інком» (далі - Підприємство), впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ним.

А тому, вважає, що Підприємство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами та включило у валові витрати кошти, які сплачені на підставі такого договору.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Товариство з Підприємством, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

Доказом того, як вважає він, є акт перевірки діяльності згаданого контрагента.

03 листопада 2014 року суд прийняв рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.165).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 20 листопада 2013 року Товариство (покупець) та Підприємство (продавець) уклали договір купівлі-продажу (а.с.43-44).

Упродовж листопада 2013 року Підприємство поставило Товариству насіння соняшника на суму 3570500 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 595083,33 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Товариство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури від 22, 26, 28 листопада 2013 року (Том 1 а.с.46-54).

Перевезення товару здійснювалось Підприємством за його рахунок відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с.80-116).

Товар поставлявся на ТОВ «Градолія» (далі - Товариство 2) (Том 1 а.с.141-250, Том 2 а.с.1-106).

Товариство 2 підтвердило поставку Підприємством насіння соняшника для Товариства, надавши завірені копії товарно-транспортних накладних за листопад 2013 року.

Придбане Товариством насіння соняшника перероблене Товариством 2 на підставі договору про давальницьку сировину від 15 серпня 2013 року (Том 1 а.с.55-64, 147-250 Том 2 а.с.1-106).

Товариство розрахувалось з Підприємством за придбану продукцію у безготівковій формі (Том 1 а.с.77-79).

Впродовж з 05 по 12 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову перевірку діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Підприємством за листопад 2013 року (Том 1 а.с.10-38).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочин, котрий уклало Товариство з Підприємством є недійсним (нікчемним), так як не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ним.

На їх думку, доказом того є акт перевірки діяльності згаданого контрагента.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року, якими Товариству збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 595083 грн. та накладено штрафну санкцію - 297542 грн. і з прибутку - 565329 грн. та накладено штрафну санкцію - 141332 грн. (Том 1 а.с.39, 41).

24 лютого 2014 року Хорольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року (Том 1 а.с.118-121).

Акт перевірки містить висновок, що Підприємство документально не підтверджено здійснення господарських відносин з усіма контрагентами за цей період.

Податковий орган не досліджував первині документи бухгалтерського та податкового обліку Підприємства.

За результатом проведення перевірки діяльності Підприємства керівник податкового органу не прийняв жодного рішення негативного характеру стосовно платника податків.

21 липня 2010 року Підприємство одержало свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (Том 2 а.с.169).

03 грудня 2013 року податковий орган анулював Підприємству реєстрацію платника податку на додану вартість (Том 1 а.с.126-127).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірок діяльності Підприємства податкова інспекція не прийняла жодних рішень та не звернулася до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

А тому, суд зробив висновок, що керівник податкового органу не погодився з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклало Підприємство.

Отже, податковим органом враховані податкові зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість за договором, котрий укладений з Товариством.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на акт перевірки діяльності згаданого контрагента, як незаперечний доказ недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договору, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Товариство з Підприємством.

Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентом зобов'язань за договором.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договором, укладеним з Підприємством, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку товару та надання послуг, що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

А тому, їх належить скасувати, а позов - задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 30 травня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 595083 грн. та накладено штрафну санкцію - 297542 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 30 травня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 565329 грн. та накладено штрафну санкцію - 141332 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей