Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/8528/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року № 826/8528/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-ВЕКТОР» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-ВЕКТОР» (далі - позивач, ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.12.2013 №774/26552201/37954959 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн», прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-ВЕКТОР», зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією від 09.11.2011 №10701020000045026, ідентифікаційний код юридичної особи 37954959, відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 31.01.2012 року, індивідуальний податковий номер 379549526550, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200023514.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінанси-господарських операціях по взаємовідносинах з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 та складено акт перевірки від 11.12.2013 №774/26552201/37954959.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «БМТ «Вектор»:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 56050,00 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 123722,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08.01.2014 №0326552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70063,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 56050,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 14013,00 грн.,

- від 08.01.2014 №0426552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 154653,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 123722,00 грн. таза штрафними санкціями в розмірі 30931,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між TOB «СПОРТ-ВЕКТОР» (замовник) та TOB «Промтрейд Корпорейшн» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 31.10.2012 №31/12, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги з комплексного літнього та зимного утримання приміщень та прилеглої до території замовника, розташованих за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, буд. 1, перелік послуг з прибирання, об'єкти, що підлягають прибиранню, період надання послуг вказані в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

До договору надано додаток №1, №2.

Позивач пояснює мотиви залучення спірного контрагент тим, що у на ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» відсутня можливість самостійно виконати послуги прибирання, оскільки штатним розписом не передбачений відповідний персонал, а також відсутні матеріально-технічні засоби. На підтвердження цих обставин, до суду надано пояснювальну записку від 29.10.2012, бухгалтерську довідку від 26.06.2014 та наказ від 10.10.2012 №1-КЛ.

На підтвердження дійсного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано звіти з наданих послуг прибирання за листопад 2012 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.11.2012 №ОУ-0001101.

Також на ім'я позивача спірним контрагентом виписано податкові накладні від 16.11.2012 №57.

Крім цього, між ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» (замовник) та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01.11.2012 №1/12, відповідно до якого виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати послуги та/або виконувати роботи по проведенню рекламної кампанії для замоника на території України, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплатчувати виконані та надані належним чином роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. (т.1 а.с.184)

На підтвердження факту потреби даних послуг та вирішення проведення дій щодо рекламних кампаній надано наказ від 01.10.2012 №1-РК, від 05.10.2012 №1-КШ, від 06.10.2012 №1-Н, попередній кошторис на проведення рекламних кампаній в період листопада 2012 року-грудень 2012 року від 25.10.2012.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт від 21.11.2012 №ОУ-0001127, від 20.11.2012 №ОУ-0001123, від 19.11.2012 №ОУ-0001118, від 16.11.2012 №ОУ-0001106, від 15.11.2012 №ОУ-0001097, від 14.11.2012 №ОУ-0001090, від 13.11.2012 №ОУ-0001083, від 12.11.2012 №ОУ-0001079, від 09.11.2012 №ОУ-0001070, від 08.11.2012 №ОУ-0001067, від 07.11.2012 №ОУ-0001062, від 06.11.2012 №ОУ-0001060, від 05.11.2012 №ОУ-0001056.

До то ж, до матеріалів справи надано податкові накладні від 21.11.2012 №84, 20.11.2012 №78, 19.11.2012 №73, 16.11.2012 №63, 15.11.2012 №53, 14.11.2012 №47, 13.11.2012 №42, 12.11.2012 №36, 09.11.2012 №28, 08.11.2012 №25, 07.11.2012 №20, 06.11.2012 №17, 05.11.2012 №11.

Також, позивачем надано фотокопії виготовлених плакатів, листівок тощо.

Розрахунок за вищевказаними договорами здійснювався у безготівковій формі, до матеріалів справи надано картку рахунку за листопад 2013 року, виписки по рахунку.

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів/послуг.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн», вказано на акт ДПІ у м. Черкасах від 15.04.2013 №375/22-14/38011197 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2012 по 28.02.2013.

З вищевказаного акту встановлено, що спірне товариство не знаходяться за адресою реєстрації, фактичне місцезнаходження підприємства встановити не можливо.

Також, відповідно до змісту даного акту вбачаються пояснення ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Промтейд Корпорейшн»), яка повідомила, що про зазначене товариство вона нічого не знає.

Також відповідач вказує на висновки з цього акту щодо відсутності у спірного контрагента трудових ресурсів, будь-яких виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, іншого майна, яке економічно необхідне для виконання робіт, надання послуг та поставки товару.

Водночас, суд звертає увагу, що спірне підприємство підтверджувало відомості щодо знаходження за податковою адресою, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1, оскільки надані документи між сторонами підписано іншою уповноваженою особою підприємства та документи за її підписом відсутні. А отже, ці посилання на пояснення ОСОБА_1 не містять доказів сумніву в реальності здійснення господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом.

При цьому, як вбачається із названого акту перевірки, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» із позивачем органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Також, суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Також, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем за спірний період для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» було завдано шкоди Державному бюджету.

Крім цього,в матеріалах справи наявна податкова звітність спірного контрагента за спірний період, з якої вбачається, що ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» внесено суми податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР» та контрагентами ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201 є обґрунтованим.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «СПОРТ-ВЕКТОР».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-ВЕКТОР» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 №03226552201 та №04226552201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-ВЕКТОР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 449 грн. 44 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова