Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/12627/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 вересня 2014 року                      № 826/12627/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Приватне підприємство «Безпечні системи» до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив: Приватне підприємство «Безпечні системи» (далі – позивач, ПП «Безпечні системи») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 №0008552203. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 01.08.2014 №342/1-26-50-22-03-34901988 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Віра люкс сервіс», прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 №0008552203, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що  підлягає скасуванню. У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 №0008552203. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Віра люкс сервіс». У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ч.4       ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 86 КАС України       суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного. Позивач – Приватне підприємство «Безпечні системи», зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією від 24.04.2007 №13321020000001110, ідентифікаційний код юридичної особи 34901988, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На час розгляду справи ПП «Безпечні системи» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.03.2012 року, індивідуальний податковий номер 349019810060, відповідно до відомостей з реєстру платників ПДВ з офіційного сайту Державної фіскальної служби України. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ПП «Безпечні системи» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Віра люкс сервіс» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 та складено акт перевірки від 01.08.2014 №342/1-26-50-22-03-34901988. Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ПП «Безпечні системи»: -  п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 371245,30 грн., у т.ч. за січень 2014 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: - від 15.08.2014 №0008552203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 556871,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 371247,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 185654,00 грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог    статті 201    цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими       пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на  встановлення  здійснення операцій між ПП «Безпечні системи» та контрагентами ТОВ «Віра люкс сервіс» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій. З матеріалів справи судом встановлено, що між ПП «Безпечні системи» (замовник) та ТОВ «Віра люкс сервіс» (підрядник) укладено договори від 15.12.2013 №15/12/13, від 17.12.2013 №17/12/13, від 10.01.2014 №10/01/14, від 14.01.2014 №14/01/14, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами і силами залучених підрядником організацій виконати і здати замовнику демонтажні та монтажні роботи по влаштуванню систем та забезпеченню заходів протипожежного комплексу на об'єкті. До даних договорів надані акти здачі приймання робіт (надання послуг) від 24.01.2014 №ОУ-0000128, від 31.01.2014 №ОУ-0000124, від 24.01.2014 №ОУ-0000129, від 29.01.2014 №ОУ-0000127, від 31.01.2014 №ОУ-0000125, від 30.01.2014 №ОУ-0000126, від 31.01.2014 №ОУ-0000119, від 31.01.2014 №ОУ-0000117, від 31.01.2014 №ОУ-0000118, від 31.01.2014 №ОУ-0000120, від 31.01.2014 №ОУ-0000121, від 31.01.2014 №ОУ-0000122, від 31.01.2014 №ОУ-0000123. Також спірним контрагентом виписано на ім'я позивача податкові накладні від 24.01.2014 №162, від 31.01.2014 №158, від 24.01.2014 №163, від 29.01.2014 №161, від 31.01.2014 №159, від 30.01.2014 №160, від 31.01.2014 №153, від 31.01.2014 №151, від 31.01.2014 №152, від 31.01.2014 №154, від 31.01.2014 №155, від 31.01.2014 №156, від 31.01.2014 №157. Відповідно до платіжного доручення від 20.06.2014 №5003 сплачено 200000,00 грн. на користь ТОВ «Віра люкс сервіс», що є неповною сплатою за договорами. Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Безпечні системи», вказано на акт ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від  31.03.2014 №479/04-62-22-1-9/38753759 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Віра люкс сервіс» щодо не підтвердження реальності господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року. З вищевказаного акту встановлено, що спірне товариство та його посадові особи не знаходяться за адресою реєстрації, фактичне місцезнаходження підприємства встановити не можливо. Крім того, відповідач посилається на те, що у підприємства відсутні власні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності. Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10). Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. Згідно доводів відповідача у спірного контрагента відсутній трудовий та технічний персонал, обороні кошти, виробничі активи, складські приміщення, основні та транспортні засоби, що унеможливлює виконання умов договорів, укладених з позивачем. Також, суд бере до уваги висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська, що ТОВ "Віра люкс сервіс" був посередником та здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ. Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Безпечні системи» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 №0003452201. За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: У задоволенні позову Приватного підприємства «Безпечні системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 №0008552203 – відмовити. Стягнути з Приватного підприємства «Безпечні системи» недосплачені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.А. Соколова