ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3793/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,
представника позивача - Баранік К.В.,
представника відповідача - Паська Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел." до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В:
01 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел." (далі - ТОВ "Ай.Ті.Ел", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2014 №0004272203/1753, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (надалі - ПДВ) у сумі 6 206,25 грн.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що господарські операції з придбання ряду товарів у ТОВ "ЕКТ-Сервіс" та ТОВ "ІТ-Інфраструктура" зафіксовані всіма належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та податкова звітність. Вказує, що головною підставою для нарахування податкового зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням слугували висновки інших перевірок контрагентів в частині порушення ними податкового законодавства та не відображення взаємовідносин з ТОВ "Ай.Ті.Ел." у своїй податковій звітності, тоді як в силу конституційного принципу індивідуалізації відповідальності фіскальні заходи за порушення податкової дисципліни мають застосовуватися саме до таких недобросовісних платників. Відтак, на думку позивача, в діях ТОВ "Ай.Ті.Ел." відсутні порушення норм податкового законодавства, на які вказано в акті перевірки.
Відповідач надав письмове заперечення на позов, в якому зазначає, що факт порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України встановлено на підставі або актів перевірок його контрагентів, або виявлених розбіжностей між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання контрагентів. Обґрунтовуючи власну правову позицію, відповідач стверджує, що мета надходження податку до бюджету пов'язує дії покупця і продавця в нерозривний процес, забезпечений документально, складанням податкової звітності. Непідтвердження податкових зобов'язань одним з учасників цього процесу виключає висновок про сплату податку до бюджету. Враховуючи це, проведеною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ЕКТ-Сервіс" та ТОВ "ІТ-Інфраструктура" на 40 580,00 грн. та 4 965,00 грн. відповідно. Зважаючи на те, що визначена сума грошового зобов'язання за результатами взаємовідносин з ТОВ "ЕКТ-Сервіс" у розмірі 40580,00 грн. перевищує термін 1 095 днів, що настає за граничним строком сплати податкових зобов'язань, то ця обставина звільняє платника від сплати такого зобов'язання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи суд встановив, що за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 27) ТОВ "Ай.Ті.Ел." (ідентифікаційний код 32945960; місцезнаходження: вул. І Приходька, 57, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа 30.04.2004. Види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування; виробництво електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування та відтворювання звуку й зображення; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; установлення та монтаж машин і устаткування. Позивач є платником ПДВ, на підтвердження чого Кременчуцькою ОДПІ видано свідоцтво №23705295 (а.с. 26).
У період з 13.08.2014 по 19.08.2014 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ай.Ті.Ел." по питанню взаємовідносин з ТОВ "ЕКТ-Сервіс" за червень 2011 року та ТОВ "ІТ-Інфраструктура" за листопад 2012 року, результати якої оформлено актом від 26.08.2014 №2084/16-03-22-03-08/32945960 (а.с. 18-23).
Висновками акту перевірки зафіксовані порушення платником п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 45 545,00 грн., в тому числі у червні 2011 року на суму ПДВ 40 580,00 грн. (визначена сума грошових зобов'язань по ПДВ за червень 2011 року у розмірі 40 580,00 грн. перевищує термін 1 095 днів, що настає за граничним строком сплати податкових зобов'язань, що звільняє платника від грошового зобов'язання відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України) та у листопаді 2012 року на суму ПДВ 4 965,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 15.09.2014 було винесене податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0004272203/1753 (а.с. 24), яким ТОВ "Ай.Ті.Ел." збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 6 206,25 грн., у тому числі: 4 965,00 грн. - за основним платежем та 1 241,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зазначене податкове повідомлення-рішення платником в адміністративному порядку не оскаржувалося. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищевказаного повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою визначення меж дослідження фактичних обставин у даній справі, суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З наведеної норми слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси суб'єкта звернення з позовом до суду.
Як свідчить зміст акту Кременчуцької ОДПІ від 26.08.2014 №2084/16-03-22-03-08/32945960 перевіркою, крім іншого, охоплювався період взаємовідносин позивача з ТОВ "ЕКТ-Сервіс" протягом червня 2011 року.
Відповідно до п. 102.1 ст. 100 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення було винесено Кременчуцькою ОДПІ лише 15.09.2014, то вказаний період взаємовідносин опинився поза межами строку 1095 днів, протягом якого податковий орган мав би право визначити суб'єкту господарювання суму грошових зобов'язань. У зв'язку з цим грошове зобов'язання не включалося відповідачем до складу основного платежу за спірним податковим повідомленням-рішенням, що вже саме по собі виключає факт порушення прав платника в частині його взаємовідносин із вказаним контрагентом у відповідних періодах та не підлягає судовому дослідженню.
Відтак, судовому дослідженню у даній справі підлягають лише взаємовідносини позивача із ТОВ "ІТ-Інфраструктура".
Як свідчить зміст акту позапланової виїзної перевірки від 26.08.2014 №2084/16-03-22-03-08/32945960 по взаємовідносинах позивача із ТОВ "ІТ-Інфраструктура" за листопад 2012 року рахується розбіжність на суму 4 965,00 грн. Дана розбіжність виникла у зв'язку з тим, що контрагентом позивача подано податкову звітність за листопад 2012 року №9080432985 від 20.12.2012 в Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" Розділ І "Податкові зобов'язання" якої не відображено взаємовідносини з ТОВ "Ай.Ті.Ел.".
У безпосередньому зв'язку із виявленою розбіжністю у податкових звітностях господарюючих суб'єктів відповідач прийшов до висновку, що первинні документи, надані позивачем, як доказ взаємовідносин з ТОВ "ІТ-Інфраструктура", є такими, що не підтверджують факт отримання товару.
Спростовуючи зазначені висновки контролюючого органу, ТОВ "Ай.Ті.Ел." зазначило, що господарські операції із ТОВ "ІТ-Інфраструктура" оформлені первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити. На момент фактичного здійснення господарських операцій постачальник був включений до Єдиного державного реєстру та мав статус зареєстрованого платника ПДВ. За укладеним правочином були здійснені реальні фактичні дії, які призвели до змін у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача.
Перевіряючи юридичну сторону обґрунтованості висновків відповідача з посиланням на встановлені розбіжності в податковій звітності ТОВ "Ай.Ті.Ел." та його контрагента, суд виходить з наступного.
Посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході звірки податкової звітності, суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").
Згідно зі ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відтак, докази порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акту Кременчуцької ОДПІ від 26.08.2014 №2084/16-03-22-03-08/32945960 суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
З огляду на приведене суд не приймає до уваги докази Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються на висновках звірки податкових зобов'язань позивача та його контрагента, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.
Разом з цим в силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріпленого ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне здійснити дослідження фактичних обставин взаємовідносин позивача із ТОВ "ІТ-Інфраструктура".
Перевіряючи фактичну сторону взаємовідносин ТОВ "Ай.Ті.Ел." з його контрагентом, суд встановив наступні обставини.
У листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ "ІТ-Інфраструктура" сервер DELL PowerEdge R420/2x Intel Xeon E5-2407 2.20GHz, 10M Cache, 6.4GT/s QPI, No Turbo, 4C, 80W/16GB (2x8GB RDIMM, 1600 MHz, Standart Volt, Dual Rank) RAM/DVD+/-RW/4x 1TB NL SAS 6Gbps 7.2K 3.5 HD Hot Plug/PERC H710 Integrated RAID Controller, 512MB NV Cache/iDRAC7 Enterprise/2xPSU 550W/3Yr ProSupport and Next Business Day On-Site Service.
При цьому письмовий договір між контрагентами не укладався. Право на включення суми ПДВ у розмірі 4 965,00 грн. за даною господарською операцією позивач підтверджує податковою накладною №259 від 15.11.2012 (а.с. 70). На підтвердження факту отримання товару позивачем долучено до матеріалів справи рахунок №А1319076 від 14.11.2012 (а.с. 68) та накладну №А1319076 від 21.11.2012 (а.с.69).
Транспортування товару здійснювалося ТОВ "Нова пошта" згідно з товарно-транспортною накладною №20 0000 0642 8985 від 22.11.2012 (а.с. 71), що також підтверджується листом ТОВ "Нова пошта" вих. №24861 від 23.10.2014 (а.с. 94).
Оплата за поставлений товар здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно платіжного доручення №2155 від 15.11.2012 на суму 29 790,00 грн. (а.с. 72). Заборгованість по розрахункам між контрагентами відсутня.
Застережень щодо невідповідності поданих на перевірку первинних документів бухгалтерського обліку за вказаним договором акт перевірки не містить. Не встановлено таких невідповідностей і судом в ході дослідження матеріалів справи. Натомість відповідач обмежився лише посиланням на відсутність письмового договору з придбання даного товару.
У зв'язку з цим слід зазначити, що проведеною перевіркою не надано належної оцінки нічим не обмеженому праву позивача укладати усні угоди з постачальниками, факт виконання яких в подальшому засвідчується відповідними заявками та документами первинного бухгалтерського обліку.
Так, відповідно до положень ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, наданими суду письмовими доказами позивач в повному обсязі підтвердив реальність господарської операції за участю ТОВ "ІТ-Інфраструктура", у зв'язку з чим висновки перевірки в цій частині, які ґрунтуються лише на даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" (податковий блок), суд визнає безпідставними.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).
Податковим кодексом України передбачений вичерпний перелік випадків, коли суми податку не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Позивач є зареєстрованим платником ПДВ, про що зазначалося вище. Відомостей про скасування державної реєстрації статусу платника ПДВ у контрагента позивача акт податкової перевірки та матеріали справи не містять. За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "ІТ-Інфраструктура" було зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності.
Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом його подальшого продажу ТОВ "Лукас" з метою отримання прибутку, що відображено у наданих суду документах первинного бухгалтерського обліку копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 96-99).
З огляду на сукупність наданих позивачем документальних доказів придбання товарів, суд визнає висновки Кременчуцької ОДПІ про безпідставність віднесення позивачем сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "ІТ-Інфраструктура" необґрунтованими припущеннями.
Отже відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок та не довів юридичної і фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.09.2014 №0004272203/1753 підлягає скасуванню, як протиправне, у зв'язку з чим позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15.09.2014 №0004272203/1753.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел." (ідентифікаційний код 32945960) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04.11.2014.
Суддя Є.Б. Супрун
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2014 |
Оприлюднено | 11.11.2014 |
Номер документу | 41244253 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Є.Б. Супрун
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні